Справа № 2-2596/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2011 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого  судді - Сидорук Є. І.  

при секретарі -  Патій Н.А.

з участю позивача-відповідача   ОСОБА_1

представника ОСОБА_2

третьої особи  ОСОБА_3

представника міської ради  Чепиля М.І.

розглянувши у відкритому   судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_5  до Рівненської міської ради , третьої  особа  на стороні відповідача  ОСОБА_3, про визнання частково недійсними рішень Рівненської міської ради, визнання частково недійсним Державного акту на право приватної власності на землю та  зустрічним позовом  ОСОБА_3  до управління житлово-комунального господарства виконкому Рівненської міської ради , треті особи - КП " Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" , ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання наказу  про приватизацію  житла  та свідоцтва  про право власності частково недійсним  , -

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1, ОСОБА_5  та їх   представник ОСОБА_2  позов підтримали та пояснили, що  позивачас належить на праві власності  квартира АДРЕСА_1.  Загальна площа квартири становить 56,3 кв.м., житлова 27,8 кв.м.. В цьому ж будинку квартира № 1  належить на праві власності  ОСОБА_3, загальна площа квартири становить 47,6 кв.м., житлова 37,8 кв.м.  В грудні 2003 рокуостання отримала  документи, згідно яких ОСОБА_3 передано у власність  за рішенням Рівненської міської ради  земельну ділянку площею 589 кв.м.  Вважають, що ОСОБА_3  передана земельна ділянка,  що складає більшу половину від загальної площі, тоді як площа  їх квартири є меншою від площі квартири, належної останній. Просять суд визнати протиправним  рішення Рівненської міської ради та державний  акт на право приватної власності  на землю, що належить ОСОБА_3.

Що стосується зустрічного позову, то просять в задоволенні його відмовити , оскільки  квартира, що належить пікіним - це мансарда, горища над їхньою квартирою в будинку немає. Спірний коридор розміром 7,3 кв.м. належить до їхньої квартири і ніколи ОСОБА_3 не використовувались. Вважають, що оспорюваний наказ про приватизацію квартири виданий з дотриманням вимог чинного законодавства  і підстав для визнання його недійсним немає.

Представник  Рівненської міської ради Чепиль М.І.  в судовому засіданні   позов ОСОБА_5 не визнав  і в обгрунтування своєї позиції пояснив, що  рішення стосовно передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_3 прийняті в межах  повноважень міської ради та на підставі чинного на той час законодавства , Земельного Кодексу України.  Розмір земельної ділянки, яка надавалась ОСОБА_3 , був визначений  виходячи з фактичного користування. На той  час  закон не вимагав дозволу  чи згоди ОСОБА_5 на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_3

Третя особа  на стороні відповідача  ОСОБА_3 та її представник  ОСОБА_6  вважають, що позов безпідставний і пояснили,  що приватизацією земельної ділянки права позивачів не ущемлені, передана у власність земель на ділянка  відповідала порядку користування  земельною  ділянкою , який був встановлений  і відмежований  огорожею.  Не заперечуючи, що спільний вхід в будинок знаходитсья на земельній ділянці , переданій у її власність, вважають, що цим права  позивачів не порушені, оскільки х боку  ОСОБА_3 перешкод в користуванні земельною ділянкою, розташованою біля входу в будинок, не існує. Позивачі маають вільний доступ у будинок.

Свій позов ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 підтримали та пояснили, що  в зв"язку з приватизацією  ОСОБА_1 коридору площею 7,3 кв.м. їй створені незручності в користуванні горищем, яке має перебувати в спільному користуванні. Крім того  за рахунок коридору безпідставно збільшено площу квартири № 2.

Просять суд визнати незаконним  наказ Управаління житлового господарства вмиконавчого   комітету Рівненської міської ради № 224\01 від 13.07.2001 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_5 коридору площею 7,3 кв.м. у складі квартири АДРЕСА_1, загальною площею 56,30 кв.м. та свідоцтва про право власності.  Також просят  повернути коридор для спільного користування співвласників будинку.

Представник Управління  ЖКГ  виконкому Рівненської міської ради Ройко Н.І. в судовому азсіданні  позов ОСОБА_3 не визнала та  в обгрунтування своєї позиції пояснила, що  порушень вимог чинного законодавства при видачі наказу  УЖКГ  виконкому Рівненської міської ради № 224 від 13.07.2001 року допущено не було. На підставі цього наказу здійснено передачу у власність ОСОБА_5  квартиру  і видане свідоцтво про право  власності на житло .  Коридо є підсобним приміщенням, яке окремій приватизації не підлягає, а передається громадянам у власність у складі квартири, до якої належить.

Представник третьої  сторони - КП " РМБТІ" в судове засідання не з"явився, хоча належним чином   повідомлявся  про час та місце розгляду   справи. Суд  ухвалив првоести розгляд справи без представника   КП " РМБТІ" .

          Як вбачається з свідоцтва  про право власності на житло, виданого 13.07.2001 року на підставі вищезазначеного наказу, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності в рівних долях ОСОБА_5 та членам його сім»ї : ОСОБА_1 та  ОСОБА_4 загальна площа квартири становить 56,3 кв.м., житлова –27,8 кв.м.

     Відповідно до договору дарування , посвідченого 25.03.1997 року  Першою Рівненською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в КП «РМБТІ»01.04.1997 року за № 58-274-13007, ОСОБА_3 є власником кв. АДРЕСА_2, загальною площею 46,7 кв.м., житловою площею 37,8 кв.м.

       З матеріалів справи вбачається, що  рішенням Рівненської міської ради № 19 від 24.06.1998 року було передано  земельні ділянки у приватну власність та постійне користування   76 громадянам України ,і згідно списку  під номером  36 ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 площею 589 кв.м.

         Згідно рішення Рівненської міської ради № 278 від 3 березня 1998 року  було надано із земель міста в постійне користування  ОСОБА_3 земельну ділянку площею 589, кв.м. для обслуговування  частини житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 згідно договору дарування від 25 березня 1997 року № 1-58.

      З матеріалів справи та позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вбачається спір між власниками кв. 2 та кв. 1 по АДРЕСА_1 в м. Рівне з приводу розміру  та розташування  земельної ділянки,  та  земельної ділянки  загального користування.

          Судом встановлено, що на час приватизації ОСОБА_3 земельної ділянки та прийняття міською радою оспорюваних рішень  ОСОБА_5  мешканець кв. 2 по АДРЕСА_1 в м. Рівне, був наймачем даної квартири, тому міська рада , як власник спірної земельної ділянки, погодила її межі та правомірно  передала ОСОБА_3 земельну ділянку  площею 589 кв.м. та видала Державний акт на право приватної власності на землю.  При цьому , додатково межа була погоджена  членом сім»ї  ОСОБА_5 –його дружиною ОСОБА_1

          Як вбачається з наданих пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_5  в судових засіданнях , останні знали  про фактичне користування спірною земельною ділянкою їх сусідки –ОСОБА_3 з часу приватизації землі, оскільки земельна ділянка була відгорожена парканом. Крім того, ОСОБА_3 в судовому засіданні  також пояснила, що

        Посилання  ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на ту обставину, що оспорювані рішення суперечать  вимогам ст.. 42 Земельного Кодексу України ( в редакції 1992 року ) , оскільки за  цими рішеннями розмір земельної ділянки визначено без дотримання пропорційності до розміру часток співвласників у спільній частковій власності  на будинок, суд не приймає до уваги, оскільки лише у липні 2001 року ними була приватизована їх квартира, що вбачається з свідоцтва про право власності.

            Відповідно до ст.. 10,60 ЦПК України –кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу  своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених  цим Кодексом.

            Згідно ст.. 11 ЦПК України -  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних   осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

           Виходячи з вищевикладеного, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_5  не підлягають  до задоволення за безпідставністю.

           Що стосується  зустрічного позову  ОСОБА_3, то він також не підлягає до задоволення з наступних підстав.

         З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником кв. АДРЕСА_2, загальною площею 46,7 кв.м., житловою площею 37,8 кв.м..  Загальний розмір площі кв. № 2 по АДРЕСА_1 в м. Рівне – 56,3 кв.м. вказаний у додатку № 2 до наказу, відповідає розміру  загальної площі квартири, визначеному КП РМБТІ в технічному  паспорті виданому ОСОБА_5 26.06.2001 року. Згідно розрахунків КП РМБТІ загальна площа квартири № 2 становить 56,3 кв.м.. Спірний коридор включений в приватизацію, оскільки позивачі  сплачували  квартплату за площу з врахуванням площі цього коридору  - 7,3 кв.м., який не є приміщенням загального  користування, а входить до складу квартири № 2.

          Те, що спірний коридор під № 2-1 входить до складу кв. № 2 по АДРЕСА_1 в м. Рівне вбачається із плану   цієї квартири за 20.02.1979 р.

      Відповідно до п. 41 Положення про порядок передачі  квартири ( будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Держжитлокомунгосп України від 15.09.1992 року № 56, із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 05.08.1994 року № 72, не підлягають приватизації допоміжні  приміщенні житлових будинків, які призначені  для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку  ( приміщення теплопунктів, котельних, сміттєзбірників, колясочних, приміщення, через які прокладені  мережі комунікації , а також приміщення, які використовується для розміщення обслуговуючого будинок персоналу, та складські приміщення).

        Спірний коридор розміром 7,3 кв.м. до таких приміщень не належить.

        Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.. 10,60 ЦПК України  не довела, що цей коридор був у   спільному користуванні  і використовувався мешканцями для входу в горище

      Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 28.02.2005 року  будинок  АДРЕСА_1 та мансардного поверху , на якому  знаходиться  квартира ОСОБА_5 та членів його сім»ї. Над мансардним поверхом є простір, який горищем неможливо.  Ця частина будинку вважається елементом будівлі, технічний стан якої непридатний  для користування, оскільки  висота та ширина наскрізного проходу  не відповідає нормам використання приміщення як горища, не вкладено настил ( підлогу) , що може призвести до обвалу перекриття мансардного поверху під час його використання. Наведеним спростовано доводи ОСОБА_3, що їй створені перешкоди в користуванні горищем.  

На підставі викладеного  та керуючись  ст. ст. 10,11,59,60,88,208,213-215,218,223,294,297  ЦПК Україна,  суд , -  

                                               ВИРІШИВ:

В задоволенні позову  ОСОБА_1, ОСОБА_5 до  Рівненської міської ради, третьої особи  ОСОБА_3  про визнання протиправним  рішення Рівненської міської ради та державного акту  на право приватної власності  на землю  -  відмовити за безпідставністю позовних вимог.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3  до управління житлово-комунального господарства виконкому Рівненської міської ради , третіх осіб  - КП " Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" , ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання наказу  про приватизацію  житла  та свідоцтва  про право власності частково недійсним  - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                          Сидорук Є. І.                                               

          Повний текст рішення виготовлений 10 червня 2011 року.

          Суддя :