Р І Ш Е Н Н Я                                            Справа № 2-785/11

                                        І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

16 червня 2011р. Жовтневий районний суд м. Маріуполя  Донецької області

                            У складі: головуючого  судді Помогайбо В.О.,

        при секретарі Колпаковій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Маріуполі  справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про стягнення боргу по договору позички та за зустрічним позовом ОСОБА_2   до ОСОБА_1  про стягнення заробітної плати, моральної шкоди   та внесення відомостей в трудову книжку, суд -

                                            В С Т А Н О В И В:  

Позивач  ОСОБА_1 25 листопада 2010 року звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2  про стягнення суми боргу посилаючись на те, що 01 серпня 2010 року позичив відповідачці гроші в сумі 10 000 гривень, про що отримав розписку за якою остання зобов’язалася повернути борг позивачеві до 31 серпня 2010р. Після  закінчення строку виконання

зобов’язання позивач неодноразово звертався до відповідачки з вимогою повернення боргу.    Натомість, відповідачка з різних підстав ухиляється від взятих на себе зобов’язань щодо повернення суми боргу.  В подальшому позивач уточнював свої вимоги та остаточно просив

стягнути з відповідачки суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення зобов’язання ,  3% річних від простроченої суми в розмірі 7338 гривень 08 копійок, а також судові витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення процесу в сумі 220 гривень

і витрати на правову допомогу у сумі 3000 грн.   

Відповідачка звернулася до суду із зустрічним позовом  04 січня 2011р. до позивача ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, моральної шкоди   та внесення відомостей в трудову книжку посилаючись на те, що будь-яких коштів у позивача не позичала, перебувала із позивачем у трудових стосунках  з 26.04.2010р., а саме працювала у нього , як підприємця, реалізатором цигарок у кіоску, який належить позивачеві, отримувала щомісячно зарплату у сумі 500 грн. на тиждень. Розписку дійсно писала особисто, але не за отримання коштів у борг, а  з метою страхування з боку позивача на випадок недостачі товару. При прийомі на роботу вона надала ОСОБА_1 особисту заяву про прийом на роботу, трудову книжку, копію паспорта, довідку про ідентифікаційний номер та до дня звільнення  з роботи 09.10.2010р. вважала, що перебуває у трудових відносинах з позивачем. Після повернення трудової книжки ОСОБА_1 з’ясувалося, що будь-яких відомостей про трудові  відносини у книжці відсутні, розрахунок по зарплаті за останні 2 місяці не здійснив, обіцяв усі виплати здійснити після нового року та внести відомості до трудової книжки. ОСОБА_2 вважає, що з боку позивача  має місце порушення трудового законодавства, та просить зобов’язати  позивача внести відомості про  її роботу у трудову книжку, стягнути заробітну плату за період роботи  з 08.08.2010р. по 09.10.2010р. у сумі 4000 грн., середній заробіток за період з 09.10.2009р. по 10.01.2011р. у сумі 3000 грн., витрати на правову допомогу у сумі 3000 грн., судові витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення процесу, моральну шкоду  у сумі 5000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3  підтримали заявлені вимоги позивача ОСОБА_1, позивач дав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зустрічний позов відповідачки ОСОБА_2 не визнали, позивач заперечував проти того, що він був роботодавцем відповідачки, ніколи в трудових відносинах з нею не перебував, на роботу її не приймав та з роботи не звільняв, зарплату не платив, у власності будь-яких кіосків не має, не перебуває на обліку у ДПІ, як підприємець з правом  наймання фізичних осіб  - працівників не перебуває. З відповідачкою мав лише відношення у вигляді позики відповідачці грошових коштів у  сумі 10000 грн. Просив задовольнити його позов, у позові відповідачці відмовити.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов позивача не визнали, дали пояснення, аналогічні викладеним у зустрічній  позовній заяві, наполягали на тому, що відповідачка будь-яких коштів від ОСОБА_1 не отримувала, розписку писала як працівник підприємця ОСОБА_1 на випадок недостачі товару, так як перебувала із останнім у трудових відносинах.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників та свідків, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про стягнення боргу з ОСОБА_2  підлягає задоволенню, у зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, моральної шкоди   та внесення відомостей в трудову книжку необхідно відмовити  з таких підстав.   

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначенні родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.   

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.   

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами склалися правовідносини позики, за якими  01 серпня 2010 року позивач ОСОБА_1 передав відповідачці ОСОБА_2 у якості займу 10 000 гривен із зазначенням терміну їх повернення 31 серпня 2010р. Відповідачка ОСОБА_2 позику не повернула, тому позивач ОСОБА_1 набув права вимагати повернення боргу в будь-який час.   

Спір про розмір отриманої відповідачкою суми не підлягає доказуванню, оскільки сторони уклали угоду у письмовій формі. Ці обставини підтверджується розпискою ОСОБА_2 про отримання грошей у сумі 10 000 гривен із зобов’язанням їх повернення  31 серпня 2010р.   

Як встановлено ч.2 ст. 625, ч.1 ст. 1050 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   За таких підстав, з відповідачки, як особи відповідальної за невиконання зобов’язання, підлягає стягненню сума боргу, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за період, визначений позивачем з  01 вересня  2010 року по 16 червня 2011 року включно.   

Визначаючи розмір 3% річних суд виходить з того, що сума позики склала 10 000 гривень, від неї 3% становить 300 гривень, а за період з 01 вересня  2010 року по 16 червня 2011 року, 3% річних становить 237,53  гривень.   

Інфляційне збільшення суми позики за весь період прострочення з 01 вересня 2010 року по 16 червня 2011 року, складає 11032,23  грн. (10000 х 1,029 х 1,005 х 1,003 х 1,008 х 1,010х 1,009х 1,014х 1,013 х 1,008 =  11032,23 грн.)

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, а саме по оплаті судового збору у сумі 100 гривень, інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень. Позовні вимоги у частині стягнення витрат на правову допомогу підлягають задоволенню частково, так як договір між позивачем та його представником –адвокатом ОСОБА_3 було укладено після початку розгляду справи  06.04.2011р., з урахуванням кількості судових засідань та наданої правової допомоги суд вважає правильним задовольнити вимоги позивача  про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1500 грн.

Позовні вимоги відповідачки ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, та не підтверджуються матеріалами справи.

Суд не приймає до уваги  пояснення свідків про отримання ОСОБА_2 заробітної плати від позивача ОСОБА_1 та перебування із ним у трудових відношеннях. Ніхто із свідків не підтвердив  факт прийому на роботу, фактичного допуску до виконання конкретної роботи,   та звільнення  з роботи ОСОБА_2 безпосередньо ОСОБА_1, достовірно документів, у яких нібито розписувалася відповідачка не бачили, свідки вказали, що бачили одноразову подію, що ОСОБА_2 поставила підпис, як вони вважають, у якомусь папері, після чого їм батько відповідачки віддав гроші за їх роботу по зварюванню конструкцій  у батька відповідачки. У якому розмірі та як часто отримувала ОСОБА_2 гроші не знають. Також судом не приймаються до уваги і пояснення свідків відносно  того, що відповідачка не отримувала в борг від позивача  гроші, так як відповідно до ст. 1051 ЦК України якщо договір займу повинен бути укладеним у письмовій формі, рішення суду не може засновуватися на показах свідків  для підтвердження, що гроші не були  отримані позичальником.  Відповідачкою не спростовується факт складання письмової розписки  про позику грошей у позивача, але у судовому засіданні відповідачкою надається   пояснення того, що фактично гроші вона не отримувала.

Із матеріалів справи вбачається, що будь-яких нежитлових приміщень, тобто кіосків, на території ринків «Космос»та «Юмовіла» у м. Маріуполі  позивачеві ОСОБА_1 не належіть, в оренді не перебувають. Згідно довідки  Жовтневої МДПІ  у м. Маріуполі позивач ОСОБА_1  зареєстрований  як суб’єкт підприємницької діяльності  з видом діяльності –дослідження кон’юктури  ринку та найманих працівників не зареєстровано, тобто вид діяльності ОСОБА_1 не пов’язаний із торгівельною діяльністю цигарками та не передбачає наявність найманих працівників.

Відповідачкою не надано суду доказів того,  що вона дійсно перебувала у трудових відносинах із позивачем, а саме приймалася до нього на роботу, фактично допускалася до виконання конкретної роботи,  звільнялася з роботи, отримувала від нього заробітну плату.  З цих підстав суд  прийшов до висновку, що у задоволенні позову відповідачки ОСОБА_2 необхідно   відмовити.

На підставі ч.1 ст. 612, ч.2 ст. 625, ч.1 ст. 1049, ч.1 ст. 1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215  ЦПК України, суд -      

                                               В И Р І Ш И В:   

          Позов           ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення боргу по договору позики –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 11032,23 грн., три відсотки річних  від суми боргу у сумі 237,53  грн., судові витрати на правову допомогу 1500 грн., сплату держмита та  витрат на інформаційне-технічне забезпечення процесу у сумі 220 грн., а всього  1298,76 грн.

В решті частині позову –відмовити.

У задоволенні зустрічного позову  ОСОБА_2   до ОСОБА_1  про стягнення заробітної плати, моральної шкоди   та внесення відомостей в трудову книжку - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.   

Суддя:                                                                      В.О. Помогайбо