Справа № 2-а-364/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2011

8 лютого 2011  року   Баглійський   районний суд м. Дніпродзержинська                                                                      Дніпропетровської області 

                                    у складі головуючого  судді                             Подобєд О.К.   

                                    при секретареві                             Севастьяновій Л.М.    ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м. Дніпродзержинська адміністративну справу за позовною  заявою ОСОБА_1     до інспектора дорожньо-патрульної служби відділу Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території                                           м. Дніпродзержинська Управління Державтоінспекції ГУМВС України Дніпропетровської області про скасування постанови  та закриття провадження за постановою АА №  642676 від 23.09. 2010 року у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :  

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача інспектора дорожньо-патрульної служби відділу Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території                     м. Дніпродзержинська Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області про визнання неправомірним рішення відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, скасування постанови  та закриття провадження за постановою АА № 642676 від 23.09. 2010 року    у справі про адміністративне правопорушення.

В своїй позовній заяві  позивач посилався на те, що 23.09.2010 року відповідачем    відносно нього була  винесена постанова АА № 642676  про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП.

Відповідно до постанови вказано, що 23.09.2010  року ОСОБА_1 рухався                             в м. Дніпродзержинську по проспекту Пєліна,  порушив правила  проїзду пішохідного переходу.  Позивач заперечував вчинення вказаного правопорушення, вважає, що складання протоколу та винесення постанови було з грубим порушенням норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, що відповідач дав невірну оцінку дорожній обстановці –правил  дорожнього  руху  не порушував, в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП.           

Пояснив, що  в момент наближення до пішохідного переходу пішоходів на ньому не було. Робітник ДАІ проігнорував його вимогу залучити  в якості свідків пішоходів, а також пасажира, який знаходився в його автомобілі.

Просив скасувати постанову АА № 642676 від 23.09. 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності  за ч. 1 ст. 122 КпАП України, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

           В судове засідання ОСОБА_1.  не з’явився,  письмово просив  розглянути справу без його участі, позовні вимоги  підтримує  в повному обсязі.  

          Суд, вивчивши матеріали справи,   вважає, що вимоги   підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що ОСОБА_1 23.09.2010 року рухався по проспект Пєліна                         в м. Дніпродзержинську  відносно нього  була  винесена  постанова про адміністративне правопорушення.

      Постановою  інспектора  дорожньо-патрульної  служби Відділу Державної  автомобільної  інспекції м. Дніпродзержинська  Дніпропетровської області від 23.09.2010 року на позивача ОСОБА_1 накладено  адміністративне стягнення за вчинення правопорушення     за ч.1 ст. 122 КУпАП, за те що позивач  23.09.2010 року  керуючи автомобілем Чері Кімо, державний номерний знак НОМЕР_1,  порушив правила проїзду пішохідного  переходу.  Суд вважає, що  при винесені постанови  відповідачем порушені права ОСОБА_1 передбачені   ст. 268 КупАП, а саме він має право: давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися  юридичною допомогою адвоката.

       Ні в постанові, ні в протоколі не наведено доказів, які б підтверджували вчинення даного правопорушення (відсутня схема ділянки дороги, де вчинено правопорушення, фото докази, пояснення свідків).  На що позивач вказав у поясненнях у протоколі про адміністративне правопорушення і ці його доводи не спростовані наявними у справі доказами.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і

кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються

при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

          Відповідно до ч.1 ст.122 КпАП України   перевищення  водіями транспортних  засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину,  порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів,  боксирування транспортних засобів,  зупинки, стоянки, проїзду пішоходних  переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на  нерегкльованих пішоходних переходах, а так само порушення встановленої  для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи  пішохідними доріжками.

             Відповідно до ст. 9 КУпАП  адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.  

Згідно ст.11 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують доводи відповідача.

Свідок ОСОБА_4 в поясненнях, які  знаходяться в матеріалах справи, пояснив, що знаходився в автомобілі, яким керував ОСОБА_1 23.09.2010 року, на пішохідному переході нікого не було, залучити  його в якості свідка працівник ДАІ  відмовився.

Таким чином, інспектор ДАІ при винесені спірної постанови не з’ясував вини позивача, не дав вірної оцінки дорожній  обстановці, не довів факт здійснення  правопорушення позивачем.

За таких обставин суд вважає, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП.

           Керуючись ч.1 ст.122, ст. 24-1 ст. 247, 254, 256, 284, 289 КпАП України,  Правилами Дорожнього руху України, ст. ст. 11, 12,  18, 71,   128, 158- 163 КАС України, -

                                                         П О С Т А Н О В И В :

                Позовні вимоги ОСОБА_1  -  задовольнити частково.                                             

                Постанову інспектора дорожньо-патрульної служби відділу ДАІ                                      УДАІ МУ МВС України м. Дніпродзержинська  в Дніпропетровській області  серії АА № 642676 від 23.09.2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1  за ст. 122 ч.1 КупАП – скасувати.

              В іншій частині позовних вимог  - відмовити.

              Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.            

Суддя                                                                                                                      О.К. Подобєд