Справа № 2а-360/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

 14.06.2011                                                           смт.Томаківка Дніпропетровської області

                 Суддя Томаківського районного суду  Дніпропетровської області  Кондус Л.А.,

  розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за  позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про  стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И В :

     Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Томаківської райдержадміністрації  Дніпропетровської області про    стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 3750 грн. за 2011 рік, мотивуючи наступним.

     Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та є інвалідом 3 групи по захворюванням пов’язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

    Відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат (інвалідам 3 групи).

     Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначено розмір щорічної допомоги на оздоровлення, а саме: учасники наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інвалідам 3 групи –90 грн. Тому позивачу було виплачено в квітні 2011 року –90 грн.

      Позивач вважає, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення для неї, як інваліду ІІІ групи, мав складати за 2011 р. –(960х4)=3840,00 грн. Оскільки в квітні їй було перераховано 90 грн., то не донарахованою є сума (3840 –90)= 3750 грн.  Тому постанова КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не відповідає вищевказаним Законам України, і тому посилання відповідача на те, що при нарахуванні щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи він керується виключно даною постановою є незаконним.

         Відповідно до ст. 183-2 КАС України вищевказані позовні вимоги можуть бути розглянуті в скороченому провадженні без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Відповідач  повідомлений про розгляд справи в порядку скороченого провадження. Представник відповідача  у відповідний строк  надав до суду заперечення на позов.

       В поданих до суду письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи  тим, що  нарахування та виплату позивачу вказаної допомоги на оздоровлення ним проведено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року № 936  «Про затвердження Порядку використання коштів  державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

     Суд, дослідивши письмові докази та розглянувши матеріали даної справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.   

     Позивач ОСОБА_1 являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, ІІІ групи інвалідності, що підтверджується копією відповідного посвідчення серії А № 442149 та вкладкою до посвідчення громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської  катастрофи № 680327, яка є дійсною до 01.06.2013 року, і через ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Томаківської райдержадміністрації отримує щорічну допомогу на оздоровлення.

     З матеріалів справи вбачається, що позивач   звертався до відповідача 08.02.2011 р.  із заявою про перерахунок та виплату йому допомоги на оздоровлення за 2011 рік, однак відповідачем  була виплачена  щорічна допомога на оздоровлення  за 2011 рік в розмірі 90 грн. згідно рішення 700043 від 18.02.2011 р.  відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Копію вказаного рішення про призначення компенсації від 18.02.2011 року відповідач надав суду  разом із запереченням проти позову.  

     У відповідності до ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” інвалідам 3 групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги на оздоровлення.  

     Дія ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була зупинена на 2007 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".  Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Пунктом 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007, № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", частину 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в новій редакції, але Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008  вказаний пункт Закону визнано неконституційним.    

      Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.    

     Таким чином,  в даному спорі застосуванню підлягає ст. 48 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не постанови Кабінету Міністрів України  № 562  від 12.07.2005 року.

     Виходячи з положень ч.4 ст. 48 вказаного Закону,  позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

      Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на виплату допомоги позивачу відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як остання  не відповідає ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і застосовує ч.4 ст.9 КАС України, відповідно до якої у разі невідповідності нормативно-правового акту закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.   

     У даному випадку мають враховуватись засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина та основи соціального захисту.   

    Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставах і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

     Не приймає суд до уваги  посилання  в запереченні проти позовних вимог те, що відсутнє бюджетне фінансування на виконання вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що стало причиною його не виконання, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.     

     Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".    

    Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік» стаття  48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не була    викладена  в новій редакції.  

     Згідно ст. 53 ЗУ «Про Державний бюджет на 2011 рік»мінімальну заробітну плату установлено на 2011 рік   у такому місячному  розмірі: з 01 січня – 958 грн., з 01 квітня –960 грн., з 01 жовтня  - 985 грн., з 01 грудня –1004  грн. Тобто під час нарахування вказаної допомоги розмір мінімальної заробітної плати  повинен становити на час виплати позивачу вищевказаної допомоги.        

    За таких обставин суд приходить до висновку що відповідач незаконно відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до  ч.4 ст. 48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ та слід зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити   щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік, як інваліду третьої групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, відповідно до ст. 48  вказаного Закону, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на час виплати позивачу вищевказаної допомоги,  з урахуванням суми фактично проведеної  виплати.

       Згідно п.п.1,2 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може   прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.   

       Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.   

      В зв’язку із цим, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача  щодо нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік в розмірі меншому, ніж встановлено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з того, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення позивачу повинен становити 4 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.   

     В зв’язку із вищевикладеним суд вважає, що слід зобов'язати  відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача  щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до  ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із суми мінімальної заробітної плати з урахуванням суми фактично проведених виплат.  

     Вимога позивача щодо стягнення з відповідача допомоги на оздоровлення в сумі 3750 грн. повному задоволенню не підлягає, так як суд вважає за необхідне не стягувати визначену позивачем конкретну суму, а зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату вказаної допомоги, оскільки суд не може перебирати на себе розрахування суми відповідної допомоги замість органу, якому надано такі повноваження .   

    Оскільки позивач відноситься до особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення, відповідно до пункту 18 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.

     На підставі ст. 19 Конституції України, ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, рішенням Конституційного Суду України (справа № 1-28/2008) від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст. ст. 2,7,14, 71,102, 106, 104-106, 158-163, 183-2 КАС України, суддя –  

ПОСТАНОВИВ:

     Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

     Зобов’язати ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Томаківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області  здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік, як інваліду третьої групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги на оздоровлення, з урахуванням суми фактично проведених виплат. В іншій частині позову відмовити.

    Судові витрати віднести за рахунок Держави.

     Копію постанови невідкладно направити сторонам у справі.

     Постанова суду, прийнята у порядку скороченого провадження, підлягає негайному виконанню та  може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області, з подачею копії апеляційної скарги до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області.  

     Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції, прийнята у скороченому провадженні,  подається  стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:ОСОБА_3