Справа № 2а-179/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

 02.02.2011                                                           смт.Томаківка Дніпропетровської області

                Суддя Томаківського районного суду  Дніпропетровської області  Кондус Л.А.,

  розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за  позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області  про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та про зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

      Позивач  звернувся до суду з адміністративним позовом про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та  зобов’язання відповідача управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі здійснити нарахування та виплату надбавки до пенсії, як дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2009 року по дату набрання постановою суду законної сили, з подальшим корегуванням виплат.

       Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що згідно положень ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” йому надано статус „Дитина війни” та відповідно до ст. 6 цього Закону  встановлено щомісячну соціальну надбавку до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.  

       Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня по 31 жовтня –498 грн.; з 1 листопада по 31 грудня  - 573 грн.

Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” прожитковий мінімум  для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня –695 грн., з 01 квітня –706 грн., з 01 липня –709 грн.

       Але відповідач  за вказаний період  не нараховував та не сплачував  позивачу надбавку до пенсії згідно ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”. Після чого позивач звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення відповідних нарахувань пенсії за віком та виплати за 2009-2010 роки невиплаченої суми надбавки до пенсії, оскільки відповідно до постанови  апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2010 року відповідачем нараховано  та виплачено йому  в повному обсязі недоплачену як дитині війни, вказану щомісячну соціальну державну допомогу за 2007-2008 роки, а за 2009-2010 роки відповідач виплачувати відмовляється.

     Позивач вважає відмову відповідача у нарахуванні та виплаті   надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком незаконною і такою, що порушує його право на отримання державної соціальної підтримки у вигляді надбавки (підвищення) до пенсії у розмірах передбачених діючим законодавством.  Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 ЗУ „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

      Позивач також просить поновити  строки звернення до суду з даним позовом, мотивуючи  тим, що  про своє право  на 30% надбавку до пенсії позивачу стало відомо з листа відповідача.

       Відповідно до ст. 183-2 КАС України вищевказані позовні вимоги можуть бути розглянуті в скороченому провадженні без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Відповідач  повідомлений про розгляд справи в порядку скороченого провадження. Представник відповідача  у відповідний строк  надав до суду заперечення на позов.

       В поданих суду письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позову, через повну його безпідставність, мотивуючи  тим, що  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції цього Закону від 28.12.2007 р., дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Однак в самому Законі не було визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунків відповідного підвищення особам, які мають статус «Діти війни». Отже, за відсутності чітко регламентованого механізму призначення пенсійних виплат, Пенсійний фонд не має права самостійно обирати методику розрахунків пенсійних виплат.

      Відповідач також  посилається на ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом , здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Розпорядником бюджетних коштів є Державне казначейство України. Бюджет Пенсійного Фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Отже у зобов’язаннях виплатити підвищення передбачене  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», до врегулювання цього питання на законодавчому рівні, органи Пенсійного фонду України, зокрема Управління  не є належним відповідачем.

        Суддя, дослідивши письмові докази та розглянувши матеріали даної справи, вважає, що даний позов  підлягає частковому  задоволенню з наступних  підстав.

        Позивач  має правовий статус «дитина війни», що підтверджується копією  паспорту та копією  пенсійного посвідчення з відповідною відміткою.

       Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивач має право на державну соціальну  підтримку у вигляді підвищення (надбавки) до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.  

       За період дії Закону, надбавку до пенсії у такому розмірі він  не отримував, а тому звернулася спочатку до управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі із заявою про нарахування та виплату йому неотриманої надбавки до пенсії за період часу з 01 січня 2009 року  і по теперішній час. Але отримав відмову 30.12.2010 р.

       Суддя вважає дану відмову безпідставною, виходячи з наступного.

       Після прийняття Конституційним Судом України рішень від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 р. відповідач зобов’язаний був самостійно, без будь–якого  втручання позивача, провести перерахунок пенсії та здійснити виплати у розмірах, передбачених законом, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.

На 2007 рік статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»зупинено згідно пункту 12 ст.71 Закону України  від 19.12.2006 року № 489-V з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006 року, згідно якої підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни». Однак Рішенням Конституційного суду України  № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо зупинення дії на 2007 рік ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

     Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність. Тобто, з дня визнання Конституційним судом неконституційними норм Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ці норми Закону втратили чинність, і саме з цього часу /з 9 липня 2007 року/ особам, які мають статус  дитини війни, поновлено право на отримання щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

      Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 року визнано неконституційними положення п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України”  щодо викладення положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в новій  редакції. І таким чином, було відновлено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

     Протягом 2009 та 2010 років зміст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не змінювався, розмір підвищення до пенсії дітям війни не коригувався, тобто на час розгляду справи Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” не призупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а тому відповідач був зобов’язаний виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, як визначено ст.6 цього Закону. Проте, будь-яких дій з  цього приводу відповідач не здійснював.  

      Посилання відповідача на Постанову КМУ №530 від 28.05.08 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» щодо виплати надбавки до пенсії у розмірах, вказаних в названій постанові є необгрунтованими та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства  та Конституції України.

       Постанова Кабінету Міністрів  є підзаконним актом і не відповідає ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто видана в порушення ст.8 Конституції України, в якій зазначено принципи верховенства права. Згідно з ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість  якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.    

      Також суд вважає необгрунтованими  посилання відповідача як на підставу відмови у виплаті позивачу надбавки до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком,  невизначенність на законодавчому рівні порядку та механізму виплат у вказаному вище розмірі, оскільки рішення і висновки Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України. Крім того, саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок щодо перерахування та виплати пенсії з відповідним підвищенням.

      Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

      Тому положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обгрунтування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

       Позивач має право на звернення до суду за захистом порушеного такого  права та в той же час, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду.

       Відповідно до положень частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

       30 липня 2010 року набрали чинності зміни до КАС України. В частину 2 статті 99 КАС внесено зміни, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

      Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких  строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових  відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатись спірними.  

      Відповідно до ст. 100 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

       Як вбачається з матеріалів справи адміністративний  позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2009 рік та по теперішній час, подано до суду 20.01.2011 р., тобто після внесення змін до КАС України, яким встановлено строки звернення до суду.

       Позивачем не зазначено поважні причини, що перешкоджали йому звернутися до суду з позовом у строки, які визначено ст. 99 КАС України та не зазначив якими доказами це підтверджується. Як вбачається із заявленого позову, обґрунтовуючи причини пропуску строку позивач зазначав, що про порушення своїх прав він дізнався у січні 2011 року після отримання довідки відповідача про фактично нараховані  суми щомісячної надбавки до пенсії.

       Рішення Конституційного Суду України   від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 було опубліковано в Офіційному віснику України 27.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України   від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 було опубліковано в Офіційному віснику України 06.06.2008 року.  Офіційний вісник України є загальнодоступним друкованим засобом інформації для всіх громадян. Тому позивач мав дізнатись про порушення своїх прав з моменту опублікування зазначених вище Рішень Конституційного Суду України, якими було відновлено  право на отримання надбавки до пенсії.   

      З огляду на вищевикладене, з урахуванням вимог ст. 99 КАС України та враховуючи час звернення до суду позивача з позовом, суддя приходить до висновку про необхідність зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, за період з  20 липня 2010 р. по день ухвалення рішення судом, з урахуванням  фактично проведених виплат за вказаний  період часу. Таким чином, позовні  вимоги позивача за    2009 р. та з 01.01.2010 р. по 19.07.2010 р.  підлягають залишенню без розгляду.

       Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача здійснити подальше коригування надбавки до пенсії йому у відповідності зі ст.6 Закону України„Про соціальний захист дітей війни”, то в цій частині необхідно відмовити,  з огляду на наступне: відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Захист прав, свобод та інтересів осіб  є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Тому є неможливим прийняття судом рішення, щодо захисту прав і інтересів осіб на майбутнє.

       Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України”  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення донарахування  перерахунку пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Тому Управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області  є належним відповідачем по даній справі.

       Згідно п.п.1,2 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може   прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.   

       Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.   

      На підставі викладеного та керуючись Конституцією України,  рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, №19-рп від 09.09.2010 року, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9, 11,19,20, 99,102, 107,121,160-163, 183-2 КАС України, суддя –

П О С Т А Н О В И В :

     Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

     Позовні вимоги в частині зобов’язання  управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області здійснити нарахування та забезпечити виплату надбавки до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, за період  часу  за  2009 рік, та з 01.01.2010 р. по 19.07.2010 р. -  залишити без розгляду.

    Визнати протиправною бездіяльність та  незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області у здійсненні виплати та перерахунку надбавки до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, за період з 20 липня   2010 року по 02 лютого 2011 року.

     Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області здійснити нарахування та забезпечити виплату надбавки до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, за період часу з 20 липня   2010 року по 02 лютого 2011 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»у розмірі різниці між 30% від мінімальної пенсії за віком з урахуванням  фактично проведених виплат за вказаний період часу.    

      В решті позовних вимог відмовити.

      Копію постанови невідкладно направити сторонам у справі.

      Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 1,70 грн., понесених нею судових витрат зі сплати судового збору.

      Копію постанови невідкладно направити сторонам у справі. Постанова суду, прийнята у порядку скороченого провадження, підлягає негайному виконанню та  може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області, з подачею копії апеляційної скарги до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області.  

     Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції, прийнята у скороченому провадженні,  подається  стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:ОСОБА_2