Справа № 2-а-657/11

П О С Т А Н О В А

                                                    І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

10 травня  2011 року

         Суддя  Літинського районного суду Вінницької області Сільченко О.В. розглянувши                            в залі суду в смт. Літині  справу за   позовом  ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у Літинському  районі Вінницької  області   про визнання  протиправними дій  та бездіяльності  Управління Пенсійного фонду України у Літинському  районі Вінницької  області  щодо  перерахунку  розміру  пенсії  та  стягнення  недоотриманої  суми;

                                                       В С Т А Н О В И В;

                   08.04.2011р.  цей   позов  заявлено  до  суду.

                   В позовній заяві позивач зазначає, що   є   особою,  яка  потерпіла внаслідок  аварії  на  Чернобильсокій  атомній  електростанції  (далі ЧАЕС)  та  відноситься  до 1  категорії,   явіляється  інвалідом  2  групи  по  захворюванню,  пов»язаному  з аварією  на ЧАЕС.  

                  У  зв»язку  з  цим  відповідач  йому  призначив пенсію  на  загальних  підставах, що  є незаконним так  як  позивач  має  право отримувати  пенсію у  розмірі  не  нижче 8 мінімальних  пенсій  за  віком  та отримувати  додаткову пенсію за  шкоду, заподіяну  здоров»ю  у  розмірі 75%  мінімальної  пенсії  за віком  відповідно  до  ЗУ «Про  статус  і  соціальний  захист  громадян  потерпілих  внаслідок Чорнобильської катастрофи»..

                    Отже, як  вважає  позивач, підставою  для  перерахунку  пенсії є встановлення  нового   розміру  прожиткового мінімуму, і  цей  перерахунок  здійснюється з дня  встановлення  цього  мінімуму. Тому  позивач вважає, що  йому  слід  визначити  пенсію,  виходячи  з мінімальної  пенсії за віком, яка  встановлюється  в розмірі  прожиткового мінімуму  для  осіб, які  втратили  працездатність,   та  в разі  збільшення  розміру  цього  прожиткового  мінімуму  перерахунок  пенсії йому  повинен  проводитись,  виходячи  з нового  розміру  мінімальної пенсії  за віком.  

                    Позивач  вимагає  зобов»язати  відповідача  провести  нарахування  та  перерахунок  основної   та  додаткової  пенсії  відповідно  до статтей 50, 54 ЗУ «Про статус  і  соціальний  захист  громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської  катастрофи» від 28.02.1991 року №796-Х11  та  частини 1 ст.28 ЗУ «Про  загальнообов»язкове  державне  пенсійне  страхування»від 09.07.2003р. №1058-1V, виходячи  з  мінімального  розміру  пенсії   за віком,  починаючи з 01.01.2011р.  та  в  подальшому.

           Заперечуючи  позовні  вимоги,  відповідач    посилається  на те,   що    позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, під час виконання обов'язків військової служби брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 році, Згідно довідки МСЕК №НОМЕР_1 від 01.10.1998 року ОСОБА_1 визнано інвалідом 2 групи захворювання, пов"язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. За заявою позивача від 01.03.2011 року йому призначено пенсію по інвалідності 2 групи захворювання, пов"язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у мінімальному розмірі згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі заперечує проти позову ОСОБА_1 та не визнає його з наступних підстав:

Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі з заявою та перебуває на пенсійному обліку з 01.03.2011 року. Оскільки до 01.03.2011 року між Управлінням та позивачем були відсутні будь-які правовідносини, тому підстави для заявлення позовних вимог до Управління за період до 01.03.2011 року взагалі відсутні.

Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", а саме: мінімальний розмір пенсії по II групі інвалідності для учасників ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 році не може бути нижчим 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року дані положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України. Слід зазначити, що Конституційний Суд України оцінив як неконституційний не зміст норм ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", а спосіб внесення цих змін Законом про Державний бюджет України.

Внаслідок визнання зазначених змін неконституційними виникла правова колізія, яка полягає в тому, що норми ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний   захист   громадян,   які   постраждали   внаслідок   Чорнобильської

катастрофи" втратили чинність, а рішення щодо відновлення  дії  попередньої  редакції  зазначених  норм  не  ухвалювалось.

Відповідно до ст. 116 Конституції України,   Кабінет   Міністрів У краї забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконань Конституції України, актів Президента України.

Згідно зі ст.117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

З урахуванням норм ч. 2 ст. 95 Конституції України та законів України про Державний бюджет на відповідний рік сьогодні в інвалідів, щодо яких установлений причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" розмір мінімальної пенсії, що призначається відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону, з доплатою не може бути менш, ніж для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, зокрема інвалідів II групи - 1090 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 установлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровєю, у відсотках прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зокрема особам віднесеним до категорії 1 інвалідам II групи -20 %.

Іншого чинним законодавством як гарантованих пенсійних виплат за рахунок бюджетних коштів цій категорії громадян не передбачено.

Виходячи з фінансових ресурсів державного бюджету відповідно до законів України про Державний бюджет України на відповідниий рік Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Тобто держава гарантує виплату певних видів компенсацій та допомог у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України.

Пенсія призначена та виплачується позивачу згідно чинного законодавства і після останнього перерахунку з 01.04.2011 року становить 1642,60 грн., а саме:

-          1090,00 грн. - основний розмір державної пенсії;

-          152,80 грн. - додаткова пенсія інваліду 2 групи (20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність х 764,00 грн.);

-          305,60 грн. - підвищення інваліду армії, прирівняного до інваліда 2 групи.

-          50,00 грн. - цільова грошова допомога інваліду війни.

-          44,20 грн. - державна адресна допомога.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001року № 121, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Крім того, слід звернути увагу, що позовна заява, яка містить зобов'язання управління встановити надалі основну пенсію щомісячно у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, не може бути задоволена судом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а отже, суд не наділений повноваженнями на прийняття рішень з приводу майбутніх правовідносин, які не настали.

З огляду на вищезазначене, , керуючись ст. ст. 5, 7-9, 49, 99, 162 КАС України, Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області, а  тому  вважає, що  позовні вимоги є незаконними та  у  їх  задоволенні  позивачу слід  відмовити.

        Виходячи  із позицій  сторін,  дослідивши  докази  у  справі,  суд  рахує,  що   позов  слід  задовільнити  частково  з  таких  підстав.

        Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

        Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

       Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

       Під  час провадження  у  справі  беззаперечно  встановлено,  що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом   2 групи. Положеннями статті 14 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

     Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2  групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі  50   процентів мінімальної пенсії за віком.

    Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2  групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

     За  таких  обставин  суд  рахує  правильними та такими, що відповідно  Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи»  позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі  75 процентів мінімальної пенсії за віком.

    Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується   ст.  46   Конституції  України.

   Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Згідно з положенями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

    Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами,   слід   зробити  висновок  про  те,  що   при визначенні розміру пенсії  позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

      Суд  вважає,   що   посилання відповідача на  ст. 116   Конституції  України   щодо  запезпечення  КМ  України  внутрішньої  та  зовнішньої  політики  держави ,  викорнання  Конституції  України  та  актів  Президента  України,  оскільки   вказана  норма  Конституції    щодо повноважень  Кабінету Міністрів України не означає, що  КМ  України    може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених   Законами  України.  Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити   порядок  призначення  пенсії, не порушуючи положень  Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  та  інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

      Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

     За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

     Безпідставними    суд  визнає  посилання   відповідача на   ч. 2  ст.  99 КАС  України  щодо  пропуску  позивачем  строку  зверенення  до  суду ,  так  як  відповідно  до  ч. 2  ст. 87   ЗУ « Про  пенсійне  забезпечення» суми  пенсії,  не  одержані  своєчасно  з  вини  органу,   що призначає або виплачує пенсію, виплачуються  за  минулий  час  без обмеження будь-яким строком,  а  тлумачення  відповідача  про те,  що  спірні  правовідносини  не  відносяться  до  тих,  які  вказані  у   цій  нормі   є  необгрунтованим.

   Крім  цього,   суд  критично   оцінює  посилання  відповідача  на  те,  що  пенсія  позивачеві  призначена, відповідно  до  поданої  ним   заяви,   так  як  таке  спростовується   листом  відповідача   про  відмову  у  перерахуванні  пенсії  (а.с. 9)  та  наданим  до  справи  запереченням.

   Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

       Отже,  підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

     Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

    Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

     Відповідно  до  ст..  256  КАС  України    негайно  виконуються  постанови  суду  про  присудження виплати пенсій  у  межах  суми  стягнення  за  один  місяць.

   Керуючись  ст.  159-163,  183-2  КАС  України;

                                               П О С Т А Н О В И В;

     Позов  задовільнити  частково.

    Зобов»язати  управління  Пенсійного  фонду  України  в  Літинському  районі  Вінницької  області  провести  перерахунок основної  та  додаткової  пенсії  ОСОБА_1  відповідно  до  статей 50, 54  ЗУ «Про  статус  і  соціальний  захист  громадян,   які  постраждали  внаслідок  Чернобильської  катастрофи» від  28.02.1991  року  № 796- Х11  та  частини  1  ст. 28  ЗУ  « Про  загальнообов»язкове  державне  пенсійне  страхування» від  09.07.2003  р.  № 1058-1V,  виходячи  з  мінімального  розміру  пенсії  за  віком,  починаючи  з  01.03.2011 року.

    Постанову  допустити  до  негайного виконання  у  межах  суми  стягнення  за  один  місяць.          

   Постанова  може   бути  оскаржена  до   адміністративного апеляційного  суду  Вінницької   області  через  Літинський  районний  суд  протягом  10 днів  з  дня   отримання  її копії.

Суддя:                                                  Сільченко О. В.,