Справа № 2-2105/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"01" червня 2011 р. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

                                   у складі: головуючого - судді Пустовіт З.П.

                                                    при секретарі: Гоноболіній О.І.

 з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

 розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційний банк  „ПриватБанк” в особі Бердянського відділення філії „Запорізьке регіональне управління” ПАТ КБ „ПриватБанк” про захист прав споживача, визнання дій неправомірними, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У  березні 2011 року ОСОБА_3  звернувся до суду  із зазначеним позовом та просив суд визнати   незаконними  дії відповідача стосовно зміни в односторонньому порядку умов кредитного договору № ZРBNAK48670053  від 06 червня 2007 року з 1,17 % на місяць  до 27,48% річних за кредитним договором  та поновити дію кредитного договору; зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк»зробити перерахунок за вказаним кредитним договором, зарахувавши отриману різницю у відсотках від одностороннього збільшення відсоткової ставки за кредитом в рахунок сплати заборгованості позивача за основною сумою кредиту. В обґрунтування позову  послався на те, що 06.06.2007 року між ним та відповідачем був укладений зазначений кредитний договір, згідно якого Банк надав йому кредитні кошти в сумі 146914,00 грн. з метою цільового використання - на придбання автомобіля, на оплату за оформлення автомобіля та страхових платежів  на строк до 06.06.2014 року, а він зобов’язався  використати кошти за цільовим призначенням та здійснювати  щомісячний платіж у погашення кредиту в сумі 2063,90 грн., яка складається  з часткової оплати суми кредиту та відсотків у розмірі 1,14% на місяць та нагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,14%. Обов’язки за договором він виконував добросовісно, проте 15.01.2009 року отримав від відповідача повідомлення без номеру від 06.01.2009р., згідно якого відповідач, посилаючись на зміну кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміну курсу долара до гривні більше ніж на 1-% у порівнянні з курсом НБУ до гривні, встановленого на момент укладення договору, в односторонньому порядку змінив відсоткову ставку за договором  з 1,17 % на місяць до 27,48% . Дії Банку відносно підвищення відсоткової ставки за кредитним договором є неправомірними та такими, що порушують його права як споживача банківських послуг. Вважає, що відповідачем порушено вимоги ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Відповідно до листа  НБУ №18-118/331-1069 від 28.10.2008 року єдиним випадком, коли відсоткова ставка за кредитом може бути змінена, є зміна облікової ставки НБУ. На дату укладання  кредитного договору вона становила 8%,  з 01.01.2008 року склала  10,0%, а з 30.04.2008 року –12,0%. Крім цього, 12.12 2008 року був прийнятий ЗУ №661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав чинності з 09.01.2009р. та яким внесено зміни до ЦК України, а саме доповнено Кодекс статтею 1056-1, яка передбачає, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. В отриманому повідомленні Банк ставив питання про підвищення відсоткової ставки з 01.02.2009 року, тобто після набрання чинності  ст. 1056-1 ЦК України, тому відповідач не мав права для збільшення процентної ставки у зв’язку з нікчемністю  таких умов договору та законодавчо встановленою забороною щодо таких дій. Згідно ст.22 ЗУ  «Про захист прав споживачів»споживач має право, крім поновлення його права, на відшкодування моральної шкоди. Статтею 23 ЦК України передбачено право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення прав. Діями відповідача йому була завдана моральна шкода, яка виразилася в тому, що неправомірними діями відповідач змусив його  витрачати багато часу на переговори  та листування, доводячи незаконність його вимог, витрачати час на складання документів, звертатися за допомогою для складання позову до суду. Він змушений був нервувати, а вся ця ситуація для нього була стресовою. Завдану шкоду він оцінює у 5000 грн.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позов підтримала повністю, доповіла суду по його суті, просила задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 заперечував проти позову, долучивши до матеріалів справи письмові заперечення, посилаючись на те, що відповідно до п.2.3.1 укладеного з позивачем кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір  відсоткової ставки за кредитом у випадках зміни кон’юнктури ринку грошових ресурсів України: зміни курсу долара США до гривні більше ніж у 10% у порівнянні з курсом на момент укладення договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або середньо виваженої ставки по кредитах банків у відповідній валюті. Листом від 06.01.2009 року позивача було повідомлено про збільшення відсоткової ставки за кредитом до 27,48%. Зміна процентної ставки відбулася не внаслідок волевиявлення однієї сторони, а через збільшення облікової ставки НБУ та зміні курсу долара США до гривні. Ініціювання Приватбанком підвищення відсоткової ставки за кредитом відбулося відповідно до вимог ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. За законами, які діяли на момент укладання договору, дозволялося в односторонньому порядку змінювати умови договору, якщо це було передбачено самим договором. Оскільки право банку збільшувати процентну ставку шляхом надіслання повідомлення було реалізовано до набрання чинності ст. 1056-1 ЦК України, просив в позові відмовити.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

          Судом встановлено, що 06.06.2007 року між  ОСОБА_3 та відповідачем був укладений  кредитний договір № ZРBNAK48670053 , згідно якого Банк надав  кредитні кошти в сумі 146914,00 грн.  на придбання автомобіля та на оплату за оформлення автомобіля і страхових платежів  на строк до 06.06.2014 року., а позивач зобов’язався  використати кошти за цільовим призначенням та здійснювати  погашення кредиту в порядку, сумах і строках, визначених договором, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості, що підтверджується копією кредитного договору.

Листом від 06 січня 2009 року б/н ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомило позивача про те, що з 01 лютого 2009 року відсоткова ставка за кредитним договором складає 27,48 % річних, з цього ж часу відповідач став нараховувати проценти за користування кредитними коштами за підвищеною ставкою.  

При цьому суд приймає до уваги, що в листі від 06.01.2009 року Банк конкретно не зазначив, які саме обставини стали підставою для підвищення відсоткової ставки, перерахувавши лише всі можливі випадки, зазначені в п..2.3.1 договору, не вказав в межах кількох пунктів та з якої дати  сталося збільшення  облікової ставки НБУ чи то як змінився курс долара США  в порівнянні з курсом на момент укладення договору, як змінилися розміри відрахувань у резервний фонд, оскільки від цих чинників залежить право банку на збільшення відсоткової ставки по кредитку та її розмір, який не може перевищувати кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд , середньовиважена ставка за кредитами, або пропорційно збільшенню курсу долара.

Такі обставини з огляду на положення ч.2 ст. 61 ЦПК України не є загальновідомими і підлягали обов’язковому доказуванню. Проте жодних доказів, які б свідчили про настання таких факторів, Банк ні позивачеві під час направлення йому листа про зміну умов договору, ні суду під час розгляду справи не надав, пояснивши лише, що облікова ставка НБУ з моменту укладення договору  зросла з 8% до 12%, тобто на 4%.   

          Зазначений вище лист позивач отримав 15.01.2009 року, з яким не погодився та 05.03.2009 року та повторно 28.05.2009 року  надіслав свої заперечення на ім’я голови правління Приватбанку. 

  Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність"  відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.     

Згідно до вимог ч.1ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому  Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною 4 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність"  передбачено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.    

В порушення вимог  статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність",  ст. 654 ЦК України ЗАТ КБ «ПриватБанк»не уклав з позивачем  додаткової угоди до кредитного договору про підвищення відсоткової ставки за кредитним договором.

09 січня 2009 року набрав чинності ОСОБА_5 України від 12 грудня  2008 року № 661-VІ   "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" .        

Зазначеним Законом ЦК України  доповнено статтею 1056-1 "Проценти за кредитним договором", відповідно до частин другої та третьої якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів    в односторонньому порядку є нікчемною.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач  фактично збільшив розмір процентів  за кредитним договором в односторонньому порядку без згоди з позивачем  і без переукладання договору в порушення вимог Закону   з   01 лютого 2009 року, хоча на цей час вже була чинною ст.   1056-1 ЦК України   про заборону таких дій, а тому суд не приймає до уваги обґрунтування правомірності дій Банку тим, що збільшення відсоткової ставки шляхом направлення позичальнику відповідного повідомлення фактично відбулося до набрання чинності ст.1056-1 ЦК України, оскільки нарахування підвищеної ставки Банк розпочав вже в період заборони Банкам дій з підвищення відсоткової ставки за кредитами. Посилання представника відповідача на те, що  кредитним договором було передбачено право банку в односторонньому порядку підвищувати  процентну ставку за користування кредитом, є неспроможними і спростовуються зазначеними  вимогами  закону .

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ПАТ КБ «ПриватБанк»відносно підвищення відсоткової ставки за кредитним договором  є незаконними,  і Банку необхідно здійснити коригуючи операції щодо зниження відсотків, починаючи з 01 лютого 2009 року, за користування кредитом до розміру 1,17% на місяць ( або 14,04% на рік), зарахувавши отриману різницю у відсотках від одностороннього збільшення відсоткової ставки за кредитом в рахунок сплати заборгованості позивача за кредитом, а тому позов в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позовні вимоги в частині поновлення дії кредитного договору № ZРBNAK48670053  від 06 червня 2007 року є такими, що заявлені, на думку суду, безпідставно, оскільки кредитний договір після збільшення Банком відсоткової ставки не припинив свою дію та такі наслідки не передбачені самим договором.  Крім цього, зазначена в прохальній частині позову відсоткова ставка як 1,14%  на місяць вказана помилково, бо по тексту позову та згідно п.7.1 кредитного договору відсотки  за користування кредитом були встановлені саме в розмірі 1,17% на місяць, а не 1,14%, як вказав позивач.

Крім цього, заявлені позивачем  вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.  також не підлягають задоволенню, оскільки відповідно  до п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів»моральна шкода може бути відшкодована лише у випадку її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, чого за матеріалами справи не вбачається, оскільки в даному випадку застосуванню підлягає спеціальна стаття, а не ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», на яку посилається позивач в позові. Крім цього, долучені до матеріалів справи виписки з історії хвороби про перебування його на лікуванні в неврологічному відділенні Бердянської лікарні про перенесення ішемічного інсульту, не свідчать про завдання йому  моральної шкоди відповідачем, а саме діями з підвищення відсоткової ставки, оскільки сам  позивач пов’язував його з перенесенням черепно-мозкової травми, яку він отримав значно раніше та вже на час укладення договору був інвалідом ІІІ групи. А тому суд вважає, що позивачем не надано суду належних, достовірних і беззаперечних доказів щодо спричинення йому моральної шкоди відповідачем.

Враховуючи, що позивач є інвалідом ІІ групи та згідно Декрету КМУ «Про державне мито»звільнений від сплати судового збору пр. зверненні до суду, тому помилково сплачена ним сума збору в розмірі 8,5 грн.  може бути повернута  за його заявою згідно ухвали суду, а не стягнута з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,58-60, 64, 88 212-215 ЦПК України, ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" , ст.ст.203, 651, 654, 1056-1 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_3 ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційний банк  „ПриватБанк” в особі Бердянського відділення філії „Запорізьке регіональне управління” ПАТ КБ „ПриватБанк” задовольнити  частково.

Визнати незаконними дії ОСОБА_4  акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" з  підвищення з 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку відсоткової ставки з 1,17 % на місяць  до 27,48% річних за кредитним договором № ZРBNAK48670053  від 06 червня 2007 року .

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»здійснити коригуючі операції щодо зниження відсотків, починаючи з 01 лютого 2009 року за  користування кредитом до розміру 1,17% на місяць та нараховувати проценти по кредитному договору  № ZРBNAK48670053  від 06 червня 2007 року   на рівні процентної ставки 1,17 % на місяць (14,04% річних), провести перерахунок платежів ОСОБА_3 по погашенню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом , починаючи з 01 лютого 2009 року за ставкою у розмірі 1,17 % на місяць за користування кредитом згідно з умовами кредитного договору № ZРBNAK48670053  від 06 червня 2007 року .

В іншій частині  у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.     

          Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана  протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:ОСОБА_5