Справа № 2-801/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          21 червня 2011 року .                                                                       м.Тячів                                                                 

          Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Розман М.М., при секретарі Цех Г.М. ,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором ,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Позовні вимоги мотивує тим , що  13 червня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 154, згідно до якого відповідачеві надано кредит в сумі 9000 гривень під заставу рухомого майна , а саме спальні «Росава», мякої частини «Магнат», що належать ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 13 червня 2008 року з кінцевим терміном повернення 12 червня 2010 року і за користування кредитом встановлено плату в розмірі 12 % річних.

Однак, взяті на себе зобов’язання по кредитному договору відповідачка ОСОБА_1 не виконала , у зв’язку з чим їй було надіслано листи з пропозицією погасити заборгованість , які нею залишені без задоволення.

Станом на 18 лютого 2011 року заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 19 691.32 гривень.

Просить суд стягнути з відповідачки на користь ВАТ «Державний ощадний банк України»19 691.32 гривень заборгованості за кредитним договором.

Представник ВАТ «Державний ощадний банк України»в судовому засіданні позов підтримав посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позов задовольнити.

          Відповідачка в судове засідання не з’явилася повторно , хоч про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена , а тому суд в порядку ст.. 169 ЦПК України розглянув справу у її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд вважає, що позов підставний і в судовому засіданні доведений.

          В судовому засіданні встановлено, що 13 червня 2008 року між сторонами ВАТ                      «Державний ощадний банк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 154 , згідно до якого відповідачці ОСОБА_1 надано кредит в сумі 9000 гривень під заставу рухомого майна , а саме спальні «Росава», мякої частини « Магнат», що належать ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 13 червня 2008 року з кінцевим терміном повернення 12 червня 2010 року і за користування кредитом встановлено плату в розмірі 12 % річних.

В п. 1.3 підписаного сторонами кредитного договору № 154 від 13 червня 2008 року зазначено , що кредит надається шляхом перерахування коштів з кредитного рахунку на поточний рахунок продавця товару ПП ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу , укладеного між позичальником та продавцем товару від 13 червня 2008 року.

Факт перерахування позивачем кредитних коштів в сумі 9000 гривень на рахунок ПП ОСОБА_2  стверджується платіжним дорученням № 1200164 від 13.06.2008 року.

          Згідно до ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

А згідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач взяті на себе зобов’язання по кредитному договору не виконав і відповідно до розрахунку заборгованості по кредиту заборгованість відповідача перед банком станом на 17 березня 2011 року становить 19691.32 гривень.

          Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити і стягнути з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»              19691.32 гривень.

          Судові витрати покласти на відповідача.

          Керуючись ст.ст. 4 , 10 , 11 , 169 , 202-203, 209, 213-215 ЦПК України , ст. 526, 530, 1048-1050 ЦК України,  суд ,

Р  І  Ш  И  В:

          Позов задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України « 19691 ( дев’ятнадцять тисяч шістсот дев’яносто одну) гривню 32 копійки заборгованості за кредитним договором , 196 гривень 91 копійки сплаченого судового збору та 120 гривень сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня його оголошення , а особами , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                       Головуючий:                                                                        М.М.Розман