Справа № 2-373/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2011 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська у складі:

головуючого           судді –                              Подобєд О.К.

при секретареві –                                         Севастьяновій Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа – служба по справам неповнолітніх Баглійської  районної ради м. Дніпродзержинська та служба по справам неповнолітніх Заводської районної ради м. Дніпродзержинська; про встановлення місця проживання малолітньої дитини та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до  ОСОБА_1 про встановлення місця проживання малолітньої дитини, –

    ВСТАНОВИВ:

          В 2010 році ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір’ю, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем по справі вона проживала  в зареєстрованому шлюбі з 12.05.1990 р., який було розірвано 07.06.2010 року. Між ними склалися складні стосунки. Від вказаного шлюбу вони мають двох дітей. Старший син, якому вже 18 років, вирішив проживати з батьком. Молодший –28.10.2002 р. н. –ОСОБА_3, проживав спочатку з батьком, але він  чинив перешкоди в участі її як матері у вихованні дитини, ображав і принижував її у очах сина.  Всі спроби врегулювати питання щодо визначення місця проживання дитини мирним шляхом  не дали результатів. Вона була змушена звернутись в службу по справам неповнолітніх Заводської районної ради м. Дніпродзержинська для визначення участі у вихованні, і тепер –до суду за захистом своїх інтересів. Зазначає про те, що дитина находиться в такому віці, коли материнська турбота їй більше потрібна, при цьому вона має більшу прихильність до дитини, має постійне житло, має дохід і може забезпечити дитину усім необхідним, в тому числі для здійснення своїх обов’язків  по вихованню та догляду. Крім того, вона проживає разом з батьками, які знаходяться на пенсії і мають можливість також приділяти онукові увагу і приймати участь у його вихованні і догляді. Просить суд визначити місце проживання дитини з нею.   

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, на їх задоволенні наполягала.

Відповідач по справі позовні вимоги не визнав. Подав зустрічний позов про встановлення місця проживання малолітньої дитини з батьком, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями, ображає дітей. Коли син проживав з ним, він  утримував і доглядав його. Позивачка пішла з дому і залишила йому на виховання дітей. Тривалий час долею дітей не цікавилась. Вона проживає не з батьками, а в іншому будинку, по вул. Тихій, б.10 в с. Карнаухівка, який не має належних умов для мешкання, веде аморальний образ життя. Відповідач в судовому засіданні просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовної заяви, і встановити місце проживання дитини з батьком, задовольнивши зустрічну позовну заяву.

Представник третьої особи –служби по справам неповнолітніх Баглійської  районної ради м. Дніпродзержинська в судовому засіданні підтримав первісну позовну заяву. Суду пояснив, що враховуючи вік дитини, служба по справам неповнолітніх Баглійської  районної ради м. Дніпродзержинська вважає за доцільне встановити постійне місце проживання дитини  з матір’ю.

Представник служби по справам неповнолітніх Заводської районної ради м. Дніпродзержинська повідомила суду, що постановою комісії з питань захисту прав дитини виконкому Заводської районної ради м. Дніпродзержинська було визначено, що ОСОБА_3 з понеділка по п’ятницю кожної неділі знаходиться за місцем проживання матері, а на вихідні батько забирає дитину до себе. Суду пояснив, що враховуючи вік дитини, те, що дитина відвідує навчальний заклад за місцем проживання матері, служба по справам неповнолітніх Заводської районної ради м. Дніпродзержинська вважає за доцільне встановити постійне місце проживання дитини  з матір’ю.

В судовому засіданні встановлені наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, з 12.05.1990 року по 07.06.2010 року. Під час шлюбу у них народилися діти: ОСОБА_4 01.01.1993 р. н. та ОСОБА_3 28.10.2002 р. н. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з батьком. ОСОБА_1 звернулась до комісії з питань захисту прав дитини виконкому Заводської районної ради м. Дніпродзержинська для вирішення питання про участь у вихованні малолітнього ОСОБА_3, так як батько –відповідач по справі – чинив перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Постановою комісії з питань захисту прав дитини виконкому Заводської районної ради м. Дніпродзержинська від 13.10.2010 р. було визначено, що ОСОБА_3 з понеділка по п’ятницю кожної неділі знаходиться за місцем проживання матері, а на вихідні батько забирає дитину до себе.

Між батьками дитини склалися складні стосунки. Вони не дійшли згоди про місце проживання малолітньої дитини.

          Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно акту обстеження житлово-побутових умов сім’ї, в будинку фактично проживає позивачка,  її батьки та малолітній син позивачки –ОСОБА_3, який займає окрему кімнату, і має всі необхідні умови для виховання і розвитку дитини.

ОСОБА_2 проживає за адресою  ІНФОРМАЦІЯ_2 Бойко, б. 33-92. В квартирі фактично проживає Відповідач і  старший син –ОСОБА_3 В квартирі створені всі необхідні умови для виховання і розвитку дитини.

ОСОБА_2 на праві власності належить будинок за адресою м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області с. Карнаухівка, вул. Садова, б. 10, але згідно акту обстеження житлових умов –будинок зруйнований, не придатний для проживання.

Згідно довідки № 255/03 від 14.02.11, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебувають, за медичною допомогою не звертались.

Відповідач по первісному позову є приватним підприємцем, що підтверджується про державну реєстрацію Свідоцтвом про державну реєстрацію В02№ 549166.

У якості доказів про отримання постійного доходу за 2010 рік ОСОБА_2 був наданий звіт суб’єкта малого підприємства –фізичної особи –платника єдиного податку за ІІІ квартал 2010 року,  але до цих доказів суд відноситься критично, так як вони не можуть свідчити про регулярне здійснення підприємницької діяльності і отримання постійного прибутку. Більше доказів, підтверджуючих отримання регулярного доходу, Відповідачем надано не було.  

Позивачка ОСОБА_1 працює на ВАТ «ДМЗ ім. Петровського», має постійний щомісячний доход. За місцем роботи і проживання характеризується позитивно.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11,  в судовому засіданні показали, що позивачка спиртними напоями не зловживає, турботлива мати, займається вихованням сина, приділяє сину багато уваги,  утримує його. Підтвердили, що між батьками дитини склалися складні стосунки,  вони не можуть дійти згоди щодо виховання сина, що суперечить інтересам дитини.

Свідки ОСОБА_12 і ОСОБА_13 показали, що  ОСОБА_3 є їх онуком. Позивачка з дитиною проживає разом з ними, коли дочка на роботі, то вони приділяють увагу онукові, забирають його зі школи, роблять з ним уроки. Мають всі належні умови для розвитку, виховання й утримання дитини. Вважають, що в інтересах дитини, потрібне визначити її місце проживання з матір’ю. Заперечували проти доводів відповідача, про те, що їхня дочка зловживає спиртними напоями.

          Свідок ОСОБА_14, яка працює класним керівником ОСОБА_3 у школі № 38 , повідомила суду, що дитина почала відвідувати школу у вересні 2010 р., приводив дитину до школи батько, який забороняв спілкування з матір’ю, дитина була знервована, агресивна,  були проблеми зі спілкуванням з дітьми та з учителями. Вона, як класний керівник, була змушена звернутись за допомогою до психолога школи. Потім дитина стала проживати разом з матір’ю та її батьками. Зараз хлопчик повністю адаптувався в школі, має друзів, про дитину дбає матір і дід з бабою. Дитина охайна, до школи йде з задоволенням, добре вчиться. Покази свідка також підтверджуються письмовими поясненнями практичного психолога школи № 38 ОСОБА_15, які наявні в матеріалах справи.

          ОСОБА_4 01.01.1993 р. н. – старший син подружжя –в судовому засіданні повідомив, що проживає з батьком по власному бажанню, але підтримує стосунки із матір’ю, ходить до неї в гості. Йому відомо про складні стосунки між батьками. Зараз його брат проживає з матір’ю, дідом і бабою, які дбають про нього. Факти про те, що  його брату погано жити з матір’ю, вона зловживає спиртними напоями,  ображає брата, не приділяє йому уваги, йому не відомі. Він вважає, що його брат має право вирішувати сам, де йому жити.  

          В судовому засіданні суд з’ясував думку дитини –ОСОБА_3 – відносно того, з ким він бажає  проживати. Дитина в судовому засіданні показала суду, що бажає проживати з матір’ю. Підтвердила, що його вихованням займається матір і дід з бабою. Йому у них добре, він завжди доглянутий, у нього є все, що потрібно для нормального розвитку. В школу ходить з задоволенням,  у нього багато друзів. Він спілкується з батьком, але просить суд залишити його проживати з матір’ю і бабусею.    

          Свідок ОСОБА_16, яка є співмешканкою відповідача в судовому засіданні показала, що після розлучення дитина проживала з батьком, який дбав про неї. Позивачка зловживала спиртними напоями та не приділяла достатньої уваги родині й дітям.

          К доводам відповідача про те, що позивачка зловживає спиртними напоями, проживає в будинку, по вул. Тихій , 10 в с. Карнаухівка, який не має належних умов для мешкання, веде аморальний образ життя,  суд відноситься критично, оскільки вони не знайшли підтвердження в ході судового засідання.  

Згідно  ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.   

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини.   

Згідно зі ст. ст. 160, 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.   

У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того,  з  ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.   

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов’язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.   

         Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, зокрема у принципі 6, проголошено, що   малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

          Докази про такі виключні обставини відносно ОСОБА_1, які б давали підстави вважати, що мешкання малолітнього ОСОБА_3 з матір'ю призведе до порушення нормального процесу виховування дитини, у справі відсутні, не встановлені вони і в судовому засіданні.

          В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у відповідача постійного доходу. У відповідності до положень ч. 2 ст. 161 СК, суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу.

          Крім того, суд при визначенні місця проживання дитини враховує малолітній вік дитини, так в такому віці дитина більше потребує материнської турботи; те що, матір дитини має постійну роботу. Також суд враховує наявність бабусі й діда з боку матері, які дозволять забезпечити більш дбайливий догляд за малолітньою дитиною.    

          Крім того, суд враховує те, що батько чинив перешкоди у спілкуванні дитини з матір’ю, ображає її, що негативно впливає на розвиток дитини.

          В даному випадку суд зазначає, що кожен з батьків  ставиться до своїх батьківських обов’язків відповідально з урахуванням  їх можливостей. Кожен з них любить  дитину, суд враховує, що відповідач має можливість безперешкодно відвідувати дитину, спілкуватись з нею, здійснювати свої батьківські обов’язки  та доглядати  за дитиною за місцем проживання позивачки.

          Наявні матеріали справи свідчать про те, що при рівних у сторін можливостях для нормального розвитку та виховання сина, він повинен, все ж таки проживати з матір'ю, з урахуванням його малолітнього (до десяти років) віку, того, що мати має стабільний заробіток, та всі належні умови для виховання і розвитку дитини. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина, для повного і гармонійного розвитку її особистості, потребує любові і розуміння, вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. Крім того, суд враховує бажання самої дитини, проживати разом з матір’ю.   

          Суд оцінивши пояснення сторін, думку дитини, покази свідків, надані сторонами докази, висновки органів опіки та піклування прийшов до переконання про необхідність і доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір’ю, оскільки це буде відповідати насамперед інтересам дитини.

          На підставі викладеного та керуючись принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, ст.ст. 150,161 Сімейного кодексу України, ст.ст.1-11, 15, 57-60, 62, 64, 88, 208- 215, 218 ЦПК України, суд, –                                          

                                                      В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

          Визначити місцем проживання малолітньої дитини –ОСОБА_3 28.10.2002 р. н.,  місце проживання його матері ОСОБА_1 - за адресою: м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області с. Карнаухівка, вул.. Пролетарська, б. 101-А.

В задоволенні зустрічної позовної ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 28.10.2002 р. н. за місцем проживання батька за адресою: м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Бойко, б. 33, кв. 92   –відмовити.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної  скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області.

        Суддя                                                                           О.К. Подобєд