Справа №  1-73/11

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 червня 2011 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Амаровича В.П.

при секретарі - Ковач М.Ф.,

з участю прокурора  – Орсага Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Перечин справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2,  українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово непрацюючого, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 332 ч. 2 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2010 року ОСОБА_1 погодився на пропозицію невстановленої досудовим слідством особи на ім»я «Абдула» за грошову винагороду в розмірі 500 доларів США прийняти участь в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України у Словацьку Республіку. Так, 09 квітня 2010 року ОСОБА_1, під час телефонної розмови, запропонував взяти участь у незаконному переправленні нелегальних мігрантів через державний кордон України ОСОБА_2, з яким домовився про зустріч для надання більш детальної інформації. Того ж дня поблизу автозаправочної станції «ОККО» в с. Барвінок Ужгородського району він зустрівся з ОСОБА_2 та повідомив, що останньому необхідно на власному автомобілі забрати групу нелегальних мігрантів з автобусної зупинки, що знаходиться на автошляху сполученням «Київ - Чоп» неподалік с. Нижнє Солотвино Ужгородського району та таємно, не привертаючи до себе уваги доставити таких в смт. Великий Березний, звідки він у подальшому переправить їх через державний кордон. За вказане злочинне діяння ОСОБА_1 пообіцяв ОСОБА_2 винагороду в розмірі 300 грн. ОСОБА_2 на таку пропозицію погодився. Близько 22.30 год. 09 квітня 2010 року ОСОБА_2 на власному легковому автомобілі НОМЕР_1, сірого кольору, на виконання злочинної домовленості, прибув на автобусну зупинку неподалік с. Нижнє Солотвино Ужгородського району, звідки забрав групу нелегальних мігрантів в складі п»яти осіб, а саме трьох громадян ОСОБА_3 та двох громадян ОСОБА_4, яких помістив у салон вказаного автомобіля. Після чого разом з нелегальними мігрантами поїхав у напрямку смт. Великий Березний. ОСОБА_1 проконтролювавши, що ОСОБА_2 забрав вказаних осіб, супроводжував останнього на іншому транспортному засобі та, підтримуючи з ним телефонний зв»язок, надавав вказівки щодо напрямку та швидкості руху, можливого розташування правоохоронних органів. Під»їхавши до переїзду с. Дубриничі Перечинського району та зупинившись біля нього, так як такий був закритий, він побачив, що до його автомобіля наближаються незнайомі чоловіки зі зброєю. Тоді він зрозумів, що його викрили та можуть затримати, тому з метою втечі направився в напрямку с. Чорноголова. Потім він зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, щоб останній негайно висаджував нелегальних мігрантів та швидко повертався у м. Ужгород. Однак ОСОБА_2 після висадки нелегальних мігрантів та переїхавши залізничний переїзд в с. Зарічево Перечинського району, був затриманий військовослужбовцями Чопського прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Троє громадян ОСОБА_3 бути затримані, а двом іншим нелегальним мігрантам вдалося втекти.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся і показав, що 09 квітня 2010 року йому зателефонував незнайомий чоловік на ім»я «Абдула» та запропонував за грошову винагороду в розмірі 500 доларів США організувати незаконне переправлення його та друзів через державний кордон України у Словацьку Республіку. У зв»язку з важким матеріальним становищем він погодився на цю пропозицію. У телефонному режимі вони домовилися, що ці особи прибудуть на рейсовому автобусі до зупинки  неподалік с. Нижнє Солотвино Ужгородського району. Потім він зателефонував своєму знайомому ОСОБА_2 та запропонував йому за деяку плату перевезти групу нелегальних мігрантів, на що останній погодився. Того ж дня вони зустрілися у с. Барвінок Ужгородського району біля автозаправочної станції «ОККО», де він передав ОСОБА_2 гроші на заправку автомобіля та розповів йому про маршрут перевезення. Через декілька хвилин йому знову зателефонував «Абдула» та сказав, що його друзі у кількості п»яти осіб незабаром прибудуть на обумовлене місце. Він зателефонував ОСОБА_2 та пояснив, що останньому слід забрати п»ятьох нелегальних мігрантів з автобусної зупинки біля с. Нижнє Солотвино та перевезти у смт. Великий Березний, де він їх забере та незаконно переправить через державний кордон у Словаччину. До вказаної зупинки ОСОБА_2 приїхав на легковому автомобілі марки «ВАЗ 21093», звідки забрав нелегальних мігрантів, та направилися у смт. Великий Березний. Він їхав попереду і повідомляв по телефону ОСОБА_2 про можливі перешкоди під час руху. Під»їхавши до залізничного переїзду в с. Дубриничі він зупинився, оскільки переїзд був закритий, і побачив, що до його автомобіля наближаються невідомі люди з пістолетами. Він налякався і поїхав у напрямку с. Чорноголова. Потім зателефонував ОСОБА_2 і сказав, щоб той висадив нелегальних мігрантів і повертався додому. Просить суворо його не карати.

При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, суд, з врахуванням позиції підсудного та прокурора у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, обмежується визнавальними показами підсудного, дослідження решти доказів вважає недоцільним.

Оцінюючи зібрані по справі докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії підсудного ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 332  КК України – як організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчинена щодо кількох осіб за попердньою змовою групою осіб.

Вина підсудного у вказаному злочині доведена повністю, чого він сам не заперечує.

Призначаючи вид і міру покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України підсудний ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин.

Як особа ОСОБА_1 по місцю проживання характеризується посередньо.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом’якшують покарання суд визнає щире каяття підсудного у вчиненому та активне сприяння у розкритті злочину.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудному, суд не знаходить.

Враховуючи тяжкість злочину, особу винного, обставини справи, суд приходить до висновку, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст. 75 КК України, тобто звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили слід залишити попередній – підписка про невиїзд.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Речових доказів та судових витрат по справі немає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, с у д , -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 332 ч. 2 КК України і в межах санкції зазначеної норми закону призначити 5 (п»ять) років позбавлення волі.  

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній – підписка про невиїзд.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий: ОСОБА_5