Справа № 3-971/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01.06.2011 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Білик І.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Дніпропетровської області, громадянка України, не працюючої, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИЛА:

19 квітня 2011 року о 10 годині 40 хвилин, пішохід ОСОБА_1 в м. Дніпропетровську на вул. Титова в районі електроопори № 440, пішохід перетинаючи дорогу в невстановленому для переходу місці та перед виходом на дорогу не переконалась що це буде безпечним, в наслідок чого на неї було скоєно наїзд автомобілем «Тойота»державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 При ДТП пошкоджено транспортний засіб, пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження. При цьому пішохід ОСОБА_1 порушила п. 1.3, 1.4, 1.5, 4.7, 4.10, 4.14 а,б,г, Правил дорожнього руху України.

Винність ОСОБА_1 підтверджується зібраними матеріалами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВС 1 № 231841 від 30 квітня 2011 року; постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 29 квітня 2011 року.

Так, відповідно до п. п. 4.7, 4.14 «а»Правил дорожнього руху України, пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч. Пішоходам забороняється виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху. За змістом до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, учасник дорожнього руху це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід. Дорожньо-транспортна пригода це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Приймаючи до уваги викладене, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку про доведеність вини правопорушниці ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Вивчивши матеріали справи, вважаю, що адміністративна справа підлягає закриттю у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП України у зв’язку зі збігом строку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і неможливістю у зв’язку з цим накладення на неї адміністративного стягнення. Відповідно до ч. 3 ст. 38 КУпАП України, у разі відмови в порушенні кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення постанова про відмову в порушенні кримінальної справи була винесена 29 квітня 2011 року. Адміністративний матеріал у відношенні ОСОБА_1 надійшов до суду лише 27 травня 2010 року, а строк притягнення до відповідальності правопорушника сплинув 29 травня 2011 року.

В даних умовах зазначені вище обставини унеможливили розгляд справи в межах місячного строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ч. 3 ст. 38 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 38, ч. 1 ст. 8, ст. 124, п. 7 ч. 1 ст. 247, ст. 283, 284 ч. ч. 1, 2, 3 ст. 294 Кодексу України про адміністративне правопорушення суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Адміністративну справу у відношенні ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП провадженням закрити у зв’язку зі збігом строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя:                                                                                                    І.А. Білик