Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-7181/11 Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т.В.
Доповідач - Кочкова Н.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2011 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кочкової Н.О.,
суддів - Кіктенко Л.М., Пищиди М.М.,
при секретарі - Лещинській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ДП ТА «Проланд»на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ДП ТА «Проланд»про стягнення грошових коштів, -
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2010 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд зобов’язати відповідача здійснити виплату на його користь 25 000 грн. за порушення умов договору, 1500гр. на відшкодування моральної шкоди, 120гр. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що між ним та відповідачем було укладено договір на туристичне обслуговування №162/15 від 29.06.2010 року, відповідно до якого відповідач зобов’язався забезпечити йому, як туристу, надання комплексу туристичних послуг щодо організації туристичної подорожі до Хорватії за маршрутом: Київ-Дубровник-Київ. Свої зобов’язання він (позивач) виконав у повному обсязі, проте подорож не відбулася, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Карія Тур Юкрейн", яке виступає Туроператором за договором на туристичне обслуговування, збанкрутувало. Позивач вважає, що банкрутство Туроператора не є підставою для відмови у поверненні грошових коштів, сплачених ним за Договором на туристичне обслуговування, тому звернувся до суду (а.с.2-5).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: стягнуто із Дочірнього підприємства «Туристична агенція «Проланд» 12 500гр. –вартість ненаданих туристичних послуг, 1000гр. на відшкодування моральної шкоди та 120гр. на повернення судових витрат, крім того, стягнуто 133гр. 50коп. держмита на користь держави(а.с.80-83).
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у позові (а.с.85-88).
Перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.06.2010 року між сторонами було укладено договір на туристичне обслуговування №162/15, відповідно до якого відповідач зобов’язався забезпечити позивачу, як туристу, надання комплексу туристичних послуг щодо організації туристичної подорожі до Хорватії за маршрутом: Київ-Дубровник-Київ, термін подорожі 8/7 днів/ночей у період з 5 по 12 серпня 2010 року /а.с.6-12/. ОСОБА_2 29 червня 2010 року сплатив відповідачу 10 000 грн., а 08.07.2010 року здійснив доплату в сумі 2 500 грн. (а.с.13). 28 липня 2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією №1 про невиконання зобов’язань, в якій посилаючись на те, що відповідачем не виконано зобов’язань за Договором, оскільки подорож не відбулася, просив відшкодувати йому подвійну вартість туристичних послуг та розірвати договір /а.с.17а-18/. Відповідач листом за вих.№01-08 від 04.08.2010р. повідомив позивача про те, що ТОВ "Карія Тур Юкрейн" та ДП "Туристична агенція "Проланд" здійснюють співробітництво на основі договору на реалізацію туристичних послуг №05250 від 29.06.2010р. Свої зобов’язання ДП "Туристична агенція "Проланд" виконала у повному обсязі. А вимоги щодо повернення вартості туру можуть розглядатися виключно Туроператором "Карія Тур Юкрейн", який є стороною договору від 29 червня 2010 року, та на рахунок якого була перерахована та сплачена вартість туристичних послуг /а.с.19-20/.
Задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення вартості ненаданих туристичних послуг у сумі 12 500гр., суд виходив із того, що п.3.1 укладеного Договору передбачає, що у випадку невиконання умов Договору з боку турагента, турист має право вимагати повернення оплачених коштів за ненадані послуги.
Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального права, оскільки згідно із ст.. 526, 527, 530 ЦК України зобов*язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк.
Доводи апеляційної скарги про те, що стороною договору на туристичне обслуговування №162/15 від 29 червня 2010 року є не ДП ТА «Проланд», а ТОВ «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН», - не можуть бути взяті до уваги, оскільки договір про реалізацію туристичних послуг № 05250 від 29 червня 2010 року, укладений між ДП ТА «Проланд»та ТОВ «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН», не являється договором доручення. А згідно із ч.1 ст.. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов*язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) вчинити певні юридичні дії. Оскільки договір доручення між сторонами не укладався, суд дійшов до правильного висновку про необхідність стягнення коштів за ненадані туристичні послуги із відповідача. При цьому посилання ДП ТА «Проланд»про те, що кошти, отримані від позивача, в сумі 11 554гр., були перераховані ТОВ «КАРІЯ ТУР ЮКРЕЙН»- не являється підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідач не позбавлений можливості звернутись до господарського суду із позовом до туроператора про повернення вказаних коштів.
Посилання відповідача на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив зобов*язати відповідача сплатити на його користь отримані кошти за ненадані туристичні послуги, а суд виніс рішення про стягнення вказаних коштів, - не являється підставою для скасування рішення суду, оскільки згідно із ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду у частині стягнення вартості ненаданих туристичних послуг, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду у цій частині є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.
У той же час при вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд послався на ст.. 23 ЦК України та ст.. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»і виходив з того, що позивач замість очікуваного якісного відпочинку опинився в стресовій ситуації, не зміг відпочити не тільки там, де хотів, а й взагалі не зміг відпочити влітку, тому що відповідач не повернув йому гроші, крім того, позивач не отримав моральне задоволення від туристичної поїздки, що свідчить про спричинення йому моральної шкоди з вини відповідача. Однак, із такими висновками погодитись не можна, оскільки вони зроблені із порушенням норм матеріального права. Згідно із п.5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач має право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством. Судом 1 інстанції не було встановлено, що ненадання відповідачем туристичних послуг та відмова у поверненні сплачених коштів були небезпечними для життя і здоров'я позивача, тому рішення суду у частині стягнення моральної шкоди згідно із п.4 ч.1, ч.2 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у стягненні моральної шкоди.
На підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України підлягає зменшенню сума судового збору, стягнута із відповідача на користь держави, з 133гр. 50 коп., до 125гр.
Керуючись ст.. 307, 308, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ДП ТА «Проланд»задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2011 року у частині стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволення позову ОСОБА_2 до ДП ТА «Проланд»про стягнення моральної шкоди –відмовити. Зменшити суму судового збору, стягнуту із ДП ТА «Проланд»на користь держави, з 133 гр. 50 коп., до 125 гр.
В іншій частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2011 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: