Справа № 2-а-1535/11

ПОСТАНОВА  

іменем України

10.05.2011

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Коломієць Я.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ м. Полтави Носко Віталія Миколайовича про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,  

ВСТАНОВИВ:

        Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що постановою інспектора (відповідача) його було притягнуто до відповідальності за  ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення п. 14.6 Правил дорожнього руху України; як зазначається позивачем при зверненні до суду, постанова була складена неправомірно, з грубим порушенням Закону тощо, зазначене й стало приводом для цього звернення до суду.

        У судове засідання позивач не з’явився, водночас надав до суду заяву з прохання розгляду справи за його відсутності, та зазначив, що вимоги позову підтримує в повному обсязі. Відповідач у судове  засідання не з’явився, не скористався правом надання заперечень проти позову,  та у зв’язку з  наведеним справа за КАС  заслухана у відсутності сторін у цій справі.             

       Суд, дослідивши докази, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову  повністю, виходячи з наступного.

       Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.   

       Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Утім  за результатами розгляду справи на порушення ст.ст. 245, 280 КУпАП  інспектор помилково дійшов до висновку про наявність підстав для притягнення особи до відповідальності за КУпАП.

       Дійсно, диспозицією статті ч. 2 ст. 122 КУпАП встановлена відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. Разом з тим, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, якими, тобто доказами, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).   Утім, як було встановлено судом, під час складання протоколу та винесення постанови позивач за цим позовом заперечував проти вчинення ним проступку, про що власноруч у протоколі зазначив,  та надав відповідні пояснення по суті порушення, утім зазначене суб’єктом владних повноважень перевірено та враховано при прийнятті оспорюваного рішення не було. При винесенні оспорюваної постанови суб’єктом владних повноважень не було зібрано жодних доказів (ст. 251 КУпАП), які би спростовували заперечення позивача, як й не зібрано доказів на підтвердження вчинення порушення. Отже, з огляду на вищевикладене та зважаючи на положення ст. 62 Конституції України, відповідно до якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, суд в цій постанові зазначає, що ці сумніви не можуть бути усунені, адже джерела отримання доказів вичерпані.

       Разом з тим, суд у цій справі, оцінюючи дії відповідача, як суб’єкта владних повноважень, зазначає, що на виконання ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та виходить з засад ч. 3 ст. 2 КАС України та зазначає, що ці дії не були вчинені відповідачем із дотриманням добросовісності, розсудливості, неупередженості, обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідач не виконав свій процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, який на виконання ч. 2 ст. 71 КАС покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

        Водночас, задовольняючи позов, суд виходить з повноважень суду при вирішенні справи, передбачених ст. 162 КАС України, через що вимога позову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не є такою, що підлягає задоволенню. Разом з тим, суд при винесенні цієї постанови виходить з того, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені  будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Оскільки у розумінні КАС рішенням суб’єкта владних повноважень є постанова, а за КУпАП саме, у тому числі, у протоколі встановлюються дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, тому задля поновлення прав позивача скасуванню підлягає саме постанова.      

         Керуючись ст.ст. 7-9, 11-12, 17, 158-163, 167, ч. 4 ст. 122 КАС України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

        Адміністративний позов  ОСОБА_1  задовольнити  повністю.  

        Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора ВДАІ м. Полтави Носко Віталія Миколайовича  серії АР1 №032026 від 14.12.2010 р. про притягнення  ОСОБА_1  до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.    

        Рішення суду є остаточним і оскарженню не підлягає.  

Суддя