02.06.2011

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             Справа №2-765/2011

  Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

           2 червня 2011 року Червоногвардійський районний суд міста Макіївки  Донецької області у складі:

головуючого судді:                                                       Рассуждай В.Я.,

при секретарі:                                                                Іванюта О.П.,                             

за участю          представника позивача:                                ОСОБА_1,

за участю представника відповідача:                         ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Макіївці цивільну справу за  позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському районі  м. Макіївки Донецької області про стягнення суми моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасний випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області, в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 20000 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що він знаходився в трудових відносинах з ДВАТ ш/у „Донбасс” ДП ГХК „Донуголь”. Згідно наказу № 486к від 23.11.2000р. був прийнятий на роботу електрослюсарем підземним 5 розряду та звільнений за ст. 38 КЗпПУ за висланим бажанням, згідно наказу № 632к від 24.12.2002р. В подальшому позивач був повторно прийнятий на роботу до ДВАТ ш/у „Донбасс” ДП ГХК „Донуголь” в якості електрослюсаря підземного, згідно наказу № 282к від 26.05.2003р. та звільнений з ст. 38 КЗпПУ за власним бажанням, згідно наказу № 507к від 26.09.2005р. При виконання трудових обов’язків 22 березня 2001 року позивач отримав трудову травму, а саме травматичне пошкодження. Також пропрацювавши у шкідливих умовах праці 20 років 11 місяців при виконанні свої трудових обов’язків він отримав професійне захворювання, а саме хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології другої стадії, легенева недостатність першого –другого ступеню. При огляді за висновком МСЕК позивачу ОСОБА_3 було встановлено по даному професійному захворюванню та трудового каліцтва 60% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності безстроково. Отримав професійне захворювання та травми: хронічний обструктивний бронхіт, легенева недостатність першого –другого ступеню та вважає, що йому спричинено моральну шкоду, яка виявляється не тільки у випробуванні довгого фізичного болю, стражданні, але й у емоційних переживаннях. Після захворювання позивач вважає себе неповноцінною людиною, оскільки не може займатися своїми улюбленими зайняттями, не може бігати, ходити на велику відстань, протипоказаний фізичний труд, у моменти загострення задихаюсь, відчуває паління в грудях, кашель, біль під час кашлю, а також не може допомогти близьким людям по господарству. В зв’язку із отриманою хворобою позивач змушений проходити відповідне лікування в лікарні по два рази на рік, у зв’язку із чим змушений додавати додаткових зусиль для ведення нормального життя. У зв’язку із захворюванням він відчуває незручність, сором, смуток, безпомічність від положення, що склалося. Працездатність позивача знизилась, через що він був змушений перейти на легкий труд з низькою заробітною платою. Моральну шкоду, яка спричинена йому професійним захворюванням та трудовими травмами на виробництві позивач оцінює у 20000 гривень.  

Позивач ОСОБА_3, у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що через захворювання легенів він поїхав до Закарпаття та постійно там проживає. Оскільки часто лікується та витрачає гроші на санаторії та ліки, пенсії не вистачає. До Фонду соціального страхування не звертався за санаторно –курортним лікуванням, оскільки постійно проживаю у Закарпатській області. Лікується за власний рахунок. Довідку МСЕК не читав, тому не знав, що йому належить санаторно –курортне лікування. В цьому році за лікуванням не звертався, оскільки лікується в лікарні в м. В Закарпатській області.

Представник позивача ОСОБА_3 –ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримала позов повністю та просила суд його задовольнити.

Представник відповідача - Фонд ССНВВ Червоногвардійського р-ну м. Макіївки ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що на підставі довідки МСЕК позивачу було встановлено процент втрати професійної  працездатності. В зв’язку із втратою працездатності, згідно довідки МСЕК, відділенням Фонду, позивачу було призначено та виплачено одноразова допомога та щомісячно сплачуються страхові виплати, однак це ніяк ні є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Крім того, Законом України № 717 від 23.02.2007 року “Про внесення змін до Закону України про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, який набрав чинності з 20 березня 2007 року, виключено дію абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей, підпункту “е” пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999р. № 1105. Слід зауважити, що в підтвердження факту спричинення моральної шкоди, позивач зазначає, що у зв'язку з отриманим захворюванням, йому приходиться проходити відповідне лікування в лікарні два рази на рік, у зв'язку з чим він повинен прикладати додаткових зусиль для ведення нормального способу життя, що не відповідає дійсності з наступних підстав. Згідно ст. 44 Закону № 1105 застрахований зобов'язаний в разі настання нещасного випадку або професійного захворювання лікуватися в лікувально - профілактичних закладах або у медичних працівників, з якими Фонд соціального страхування від нещасних випадків уклав угоди на медичне обслуговування; не ухилятися від професійної реабілітації та виконання вказівок, спрямованих на якнайшвидше повернення його до трудової діяльності. Відповідно до виписки з Акту огляду МСЄК позивачу ОСОБА_3 встановлена потреба у санаторно-курортному та медикаментозному лікуванні професійного захворювання та трудового каліцтва. Але виходячи з матеріалів страхової справи, позивач жодного разу не звернувся за направленням до лікувальних установ або оплатою витрат на медикаментозне лікування, чим було порушено вищезазначені норми Закону та свідчить про відсутність необхідності проводити відповідне лікування. На підставі наведеного просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З наданих до суду доказів встановлено, що позивач знаходився у трудових відносинах з ДВАТ ш/у „Донбасс” ДП ГХК „Донуголь”, що підтверджується трудовою книжкою (а.с.7-13). Внаслідок встановлення професійного захворювання, висновком МСЕК № 126125 від 05.07.2001р. було вперше встановлено 10% втрати професійної працездатності, внаслідок переогляду 05.07.2002р. було встановлено 5%, втрати професійної працездатності, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві по формі Н-1 № 26 від 22.03.2001р. (а.с.15-16).                  

Постановою відділення Фонду ССНВ Червоногвардійського району м. Макіївки від 08.08.2001р. № 42-н, р. позивачу були призначені та виплачені страхові суми та щомісячні суми відшкодування шкоди, які компенсують частину втраченого заробітку в наслідок трудового каліцтва 22.03.2001 р.

Постановою відділення Фонду ССНВ Червоногвардійського району м. Макіївки від 27.11.2001 № 223-н позивачу були призначені та виплачені страхові суми та щомісячні суми відшкодування шкоди в розмірі, які компенсують частину втраченого заробітку в наслідок трудового каліцтва 05.04.1993 р.

Постановою відділення Фонду ССНВ Будьонівському району м. Донецька від 21.09.2005 № 786 позивачу були призначені та виплачені страхові суми та щомісячні суми відшкодування шкоди, які компенсують частину втраченого заробітку в наслідок професійного захворювання.

В судовому засіданні встановлено, що позивач отримав травму 05.04.1993р. внаслідок нещасного випадку по якій встановлено 25 % втрати працездатності висновком МСЕК від 23.10.2001р.; травму 22.03.2001р., внаслідок нещасного випадку по якій встановлено 10 % втрати працездатності висновком МСЕК від 05.07.2001р., в подальшому при встановленні відсотку втрати працездатності за сукупністю двох трудових каліцтв, відповідно до довідки МСЕК від 29.07.2004р., було зменшено до 5 %.

Дані правовідносини виникли до введення в дію з 01.04.2011 року Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату непрацездатності», тому дія даного нормативного акту не може поширюватись на вказані правовідносини.

Отже суд приходить до висновку, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди лише у зв’язку із втратою працездатності по профзахворюванню, яке він отримав під час виконання трудових обов’язків на ДВАТ „Шахтоуправління Донбас” ВП „шахта Щегловська-Глибока” про що складено акт № 122 від 29.08.2005р. та висновком МСЕК встановлено 30 % втрати працездатності.

     На підставі наведеного застосовуючи норми матеріального права, а саме, положення ст. ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату непрацездатності», передбачають відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків наданням потерпілим соціальних послуг та виплат, в тому разі і відшкодування моральної шкоди. Крім того, рішенням Конституційного суду України від 27.01.2004р. № 1-9/2004р. встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві зобов’язаний відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну підприємством, всім постраждалим, у тому числі у випадках становлення тимчасової, часткової або повної втрати працездатності.

          Суд вважає, що внаслідок ушкодження здоров’я позивачеві спричинено моральну шкоду, яка полягає у тому, що позивач позбавлений можливості повноцінно жити, займатися улюбленими заняттями, не може допомагати близьким по господарству, відчуває незручність, сором, смуток, безпомічність, зменшилась працездатність, багато коштів витрачає на лікування. Таким чином, внаслідок отриманої травми, були порушені життєві стосунки, які склалися, в ряді випадків він повинен додавати додаткових зусиль для організації свого життя, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 19-27).  

Відповідно до підпункту «е»пункту 1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст.28, ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату непрацездатності»(далі –Закон № 1105), в редакції яка діяла на час виникнення страхового випадку, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, згідно абз.3 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше за висновком МСЕК, тобто встановленням висновком МСЕК від 24.04.2003 року втрати працездатності позивачем, було передбачено відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна умовами виробництва.

Суд не може погодитись з посиланням представника відповідача на Закон України № 717 від 23.02.2007 року “Про внесення змін до Закону України про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, яким було виключено дію положень статей Закону, що регламентували порядок відшкодування потерпілим на виробництві сум моральної шкоди, оскільки він набрав чинності з 20 березня 2007 року.

Відповідно до вимог статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідність особи.

Крім того відповідно до ч.2 ст. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату непрацездатності», застрахований зобов’язаний в разі настання нещасного випадку або професійного захворювання лікуватися в лікувально - профілактичних закладах або у медичних працівників, з якими Фонд соціального страхування від нещасних випадків уклав угоди на медичне обслуговування; не ухилятися від професійної реабілітації та виконання вказівок, спрямованих на якнайшвидше повернення його до трудової діяльності.

Як встановлено в судовому засіданні згідно довідки МСЕК № 061330 від 08.09.2005р. ОСОБА_3 встановлена потреба у санітарно –курортному та медикаментозному лікуванні професійного захворювання, однак позивач жодного разу не звертався до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському  м. Макіївки за направленням до лікувальних установ або оплатою витрат на медикаментозне лікування, що підтверджує сам позивач.

Враховуючи вищевказані обставини суд, вирішуючи питання про розмір страхового відшкодування моральної шкоди, враховує ступень втрати позивачем професійної працездатності –30%, його стан здоров’я, дії відповідача, направлені на поновлення здоров’я, вік потерпілого, виходячи з принципу розумності і зваженості, тих наслідків, які мають місце у зв’язку з ушкодженням здоров’я позивача, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути встановленим у розмірі 8000 грн.

На підставі ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35, 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату непрацездатності», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, абз.3 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»суд,  –

                                                                    В  И  Р  І  Ш  И  В:

Позов ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення суми моральної шкоди –задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України 8 000 (вісім тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області на користь держави витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справив розмірі 37 (тридцять сім) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Червоногвардійський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя: