Справа № 2-1462/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

01 червня 2011 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

                   головуючого –судді          - Казака С.Ю.

                   при секретарі                     - Бабка Г.Г.

                   за участю позивача            - ОСОБА_1

                   представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на самочинно переобладнане нежитлове приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.03.2008 року належить квартира АДРЕСА_1. Під час купівлі зазначеного об’єкту нерухомості продавці його повідомили та надали відповідні документи про можливість проведення  реконструкції зазначеної квартири під магазин згідно з вимогами будівельних норм. Так, одночасно з укладенням договору купівлі-продажу та передачею йому нерухомого майна, йому було надано акт обстеження приміщень квартири, згідно якого останні не придатні для проживання, рішення про затвердження акту районної технічної комісії щодо обстеження технічного стану квартири та визнання її непридатною для проживання з проханням до виконкому міської ради вилучити з житлового фонду зазначену квартиру, робочий проект реконструкції квартири під непродовольчий магазин, висновок експертизи з питань охорони праці щодо проектної документації квартири під непродовольчий магазин, дозвіл СПДЧ-2 ГУ МНС України в Дніпропетровській області на вивід квартири з житлового фонду, лист ГоловАПУ про можливість проведення реконструкції квартири під магазин. Вважаючи свої дії законними, ним було проведено реконструкцію квартири під магазин, але відповідач йому повідомив, що усі отримані дозволи щодо реконструкції видані на ім’я попередніх власників, а тому йому необхідно звернутись до суду з позовом про визнання права власності на переобладнані приміщення квартири. Посилаючись на вказані обставини, а також те, що приміщення відповідають державним будівельним нормам та їх експлуатація можлива, права інших осіб не порушені, просив визнати за ним право власності на нежитлове приміщення по пр.Кірова,85/13 в м.Дніпропетровську.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини, просив задовольнити останню.

Представник відповідача –Дніпропетровської міської ради в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та просила винести рішення відповідно до діючого законодавства.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 19.03.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, укладеним між ОСОБА_4, ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_1 з іншого боку, останньому на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 (а.с.11).  

Як вбачається з наданих позивачем та залучених до матеріалів справи документів одночасно з укладенням договору купівлі-продажу та передачею позивачу квартири, попередніми власниками йому було надано документи за їх зверненнями з приводу проведення реконструкції квартири під магазин, а саме: акт обстеження приміщень квартири, згідно якого останні не придатні для проживання (а.с.19), рішення виконкому Кіровської районної у м.Дніпропетровську ради №476 від 19.08.2005 року про затвердження акту районної технічної комісії щодо обстеження технічного стану квартири та визнання її непридатною для проживання з проханням до виконкому міської ради вилучити з житлового фонду зазначену квартиру (а.с.18), висновок експертизи з питань охорони праці щодо проектної документації квартири під непродовольчий магазин (а.с.17), дозвіл СПДЧ-2 ГУ МНС України в Дніпропетровській області на вивід квартири з житлового фонду (а.с.15), лист ГоловАПУ про можливість проведення реконструкції квартири під магазин за проектом (а.с.14).

В своєму позові та в судовому засіданні позивач зазначив, що на підставі вказаних документів, вважаючи свої дії законними, ним було проведено реконструкцію належної йому квартири АДРЕСА_2 під магазин, але відповідач не визнає його право власності, посилаючись на те, що зазначені вище дозволи були отримані попередніми власниками.

Як вбачається з технічного паспорту на нежитлове приміщення №13-магазин по пр.Кірова,85 в м.Дніпропетровську, виготовлений КП «ДМБТІ»станом на 13.05.2011 року, нежитлове приміщення літ.А-5 по пр.Кірова,85/13 в м.Дніпропетровську загальною площею, 53,9 кв.м, складається з прим.1 –торгівельна зала, загальною площею 18,9 кв.м; прим.2 – торгівельна зала –загальною площею 24,9 кв.м; прим.3 –кабінет, загальною площею, 7,6 кв.м; прим.4 –санвузол, загальною площею 1,4 кв.м; прим.5 –коридор, загальною площею, 1,1 кв.м; а також самовільно побудований ганок літ.а1.

Відповідно до технічного висновку, виконаного ТОВ „Промтехстальпроект” (державна ліцензія АВ№ 051902) від 18.04.2011 року, стан будівельних конструкцій нежитлового приміщення №13-магазин та ганку –літ.а1 по  пр.Кірова,85 в м.Дніпропетровську знаходиться в задовільному стані та може бути допущений до експлуатації в подальшому в якості магазин непродовольчих товарів.

             Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина 5 ст.319 ЦК України встановлює, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Отже, виконання робіт з будівництва повинно бути здійснено у відповідності з вимогами норм та правил будівництва, оскільки такі норми та правила спрямовані на забезпечення прав та свобод інших громадян, інтересів суспільства.

             Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою,  набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право  власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

             Відповідно до ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його  земельній ділянці, встановлюються ст.376 цього Кодексу.

             Відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

             Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети,  за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

             На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на  нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Стаття 182 ЦК України передбачає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до пункту 10 додатку №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року, підставою для проведення реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна є рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна самочинного будівництва та про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

З урахуванням зазначених вище положень закону та обставин, встановлених судом, що самовільно переобладнане нежитлове приміщення відповідає державним будівельним стандартам, нормам та правилам, останнє може використовуватись за функціональним призначенням, права третіх осіб внаслідок переобладання приміщення  порушено не було, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та слід визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно переобладнане нежитлове приміщення літ.А-5 по пр.Кірова,85/13 в м.Дніпропетровську загальною площею, 53,9 кв.м, що складається з прим.1 –торгівельна зала, загальною площею 18,9 кв.м; прим.2 –торгівельна зала –загальною площею 24,9 кв.м; прим.3 –кабінет, загальною площею, 7,6 кв.м; прим.4 –санвузол, загальною площею 1,4 кв.м; прим.5 –коридор, загальною площею, 1,1 кв.м; а також ганок літ.а1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.182,319,331,375,376,392 ЦК України, п.10 додатку №1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року ст.ст.10,11,27,58-60,169,212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на самочинно переобладнане нежитлове приміщення - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно переобладнане нежитлове приміщення літ.А-5 по пр.Кірова,85/13 в м.Дніпропетровську загальною площею, 53,9 кв.м, що складається з прим.1 –торгівельна зала, загальною площею 18,9 кв.м; прим.2 –торгівельна зала –загальною площею 24,9 кв.м; прим.3 –кабінет, загальною площею, 7,6 кв.м; прим.4 –санвузол, загальною площею 1,4 кв.м; прим.5 –коридор, загальною площею, 1,1 кв.м; а також ганок літ.а1.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

            Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                                                                                       С.Ю.Казак