Справа № 4-2510/11
П О С Т А Н О В А
10 червня 2011 року cуддя Печерського районного суду м. Києва Кірєєв Р. В. , при секретарі Огірко Т.Ю., за участю прокурора Семененко В.І. розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність та дії Генеральної прокуратури України щодо неприйняття рішення при розгляді заяви від 03.04.2011 про злочин,
В С Т А Н О В И В:
До Печерського районного суду м. Києва 19.05.2011 надійшла скарга ОСОБА_1 в порядку кримінального судочинства, в якій він просить визнати незаконними бездіяльність Генерального прокурора України щодо неприйняття рішення при розгляді заяви від 03.04.2011 про злочин, та дії заступника начальника Головного представництва у суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України Валендюк О., щодо самостійного вирішення заяви ОСОБА_1 про вчинення суддею злочину.
В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_1 вказано, що Генеральною прокуратурою України отримано заяву скаржника від 03.04.2011 про злочин вчинений суддею. Листом від 16.05.2011 заступник начальника Головного представництва у суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України Валендюк О. повідомила, що звернення ОСОБА_1 щодо притягнення до кримінальної відповідальності судді ВССУ розглянуто, підстав для проведення перевірки та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України немає. (а.с. 1)
В судове засідання скаржник не з’явився. Про день, місце і час розгляду скарги належним чином повідомлявся. До суду надійшло клопотання скаржника про розгляд скарги за його відсутності.
Судом з урахуванням поданого клопотання визнано можливим розгляд скарги за відсутності скаржника.
Прокурор Семененко В.І. проти задоволення скарги заперечила, просила скаргу залишити без задоволення, оскільки вважає доводи скарги безпідставними. На думку прокурора, ОСОБА_1 фактично звернувся зі скаргою на дії судді ВССУ, яка не містила даних про наявність ознак злочину в діях судді, відтак йому було надано відповідь, що підтверджується копіями документів, наявних у справі.
Вивчивши матеріали додані до скарги, письмові заперечення на скаргу, визнавши можливість розгляду скарги за відсутності скаржника, заслухавши думку прокурора суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
У відповідності з положеннями ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб.
Таке право не може бути обмеженим навіть у разі відсутності норм закону, які б передбачали можливість звернення особи до суду та розгляд відповідної скарги в порядку, визначеному КПК України.
Зазначені конституційні положення є нормами прямої дії. Правовідносини, які виникли між суб’єктом звернення та Генеральним прокурором України за своєю природою є кримінально-правовими.
За таких обставин суд вважає, що скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Генерального прокурора України підлягає розгляду навіть за відсутності в КПК України норм, які регулюють відповідний розгляд.
У відповідності до положень ст. 97 КПК України прокурор зобов’язаний приймати до розгляду заяви і повідомлення про вчинені злочини, за результатами розгляду яких повинен порушити кримінальну справу, відмовити в її порушенні або ж направити їх за належністю.
Разом з тим, заява ОСОБА_1, яка надійшла до Генеральної прокуратури України 11.04.2011, за своїм змістом не є заявою про злочин, оскільки не містить даних про наявність в діях певних осіб ознак будь-якого злочину, а тому не підлягала вирішенню в порядку ст. 97 КПК України.
Фактично в ній скаржник висловлював незгоду з процесуальним рішенням судді.
Підставами ж для порушення кримінальної справи, згідно положень ст. 94 КПК України є наявність достатніх даних, які вказують на ознаки злочину.
Отже, вказані в заяві скаржника обставини не могли бути приводом для проведення перевірки в порядку кримінально-процесуального провадження.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 Генеральною прокуратурою України скаржнику надано відповідь, що підтверджується її копією.
Разом з тим, оскільки рішення передбачене ст.. 97 КПК України не приймалось, суд приходить до висновку про законність самостійного вирішення заступником начальника Головного представництва у суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України Валендюк О. заяви ОСОБА_1 про вчинення злочину.
Таким чином, суд приходить до висновку про дотримання вимог закону з боку посадових осіб Генеральної прокуратури України при розгляді заяви ОСОБА_1, а відтак – про необхідність залишення даної скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 5 Конституції України, ст.ст. 94, 95, 236 КПК України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність та дії Генеральної прокуратури України щодо неприйняття рішення при розгляді заяви від 03.04.2011 про злочин –залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту її проголошення.
Суддя Р. В. Кірєєв