Справа № 2-а-1026/11

ПОСТАНОВА

іменем України

22 червня 2011 року                                                                                                                  

                                                                                                Верхньодніпровський районний суд

                                                                                               Дніпропетровської області

Суддя Верхньодніпровського районого суду Дніпропетровської області Петрюк Т.М., розглянувши  в м. Верхньодніпровськ в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до  Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по щорічній разовій допомозі до 5 травня як  інваліду війни 2 - ї групи за 2011 рік,-

ВСТАНОВИВ :

До суду звернувся позивач ОСОБА_1 з  позовом до Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по щорічній разовій грошовій допомозі до 5 травня як інваліду війни 2-ї групи за 2011 рік, посилаючись на те, що він є інвалідом війни 2-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів  війни -інвалідів війни.

Відповідно ст.ст.  13, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 р. він має право на щорічну разову грошову допомогу в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком як інвалід війни 2-ї групи. Проте в 2011 році йому було виплачено такої допомоги в значно меншому розмірі. Сума заборгованості по виплаті даної допомоги за  2011 рік складає –5212 грн.  Виплатити допомогу в повному розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком відповідач відмовляється, тому прохає визнати протиправною бездіяльність відповідача у вигляді невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за  2011 рік та стягнути з відповідача  розмір недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня, як інваліду війни 2-ї групи за даний період.

Справа розглядається без виклику сторін.

Відповідач Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації в установлений  строк  заперечень проти позову не надав.

Від відповідача Управління праці та соціальнго захисту населення надійшли заперечення, в яких вказує, що Управлінян є неналежним відповідачем так як здійснює функцію лише реєстрації громадянина пільговика. Виплата відповідачеві разової грошової допомоги до 5 травня здійснювалась в межах бюджетних призначень, тому  в задоволенні позовних просить відмовити.

Дослідивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги  підлягають задоволенню частково за слідуючими підставами:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи позивач  ОСОБА_1, є інвалідом війни 2 групи, що підтверджується посвідченням Управління праці та соціального захисту населення м. Верхньодніпроськ  НОМЕР_1 від 09.06.2004 року має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року N3551-XII як  - інвалід війни, учасник бойових дій.

Відповідно до ст. 13,17-1 Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року № 3551-Хп зі змінами та доповненнями позивач  має право на отримання  щорічної допомоги до 5 травня відповідного року  в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до приписів ст.12 Закону щорічно до 5 травня ветеранам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом «Про державний бюджет України.»

На протязі 1995-2008 років до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»неодноразово вносилися зміни, неодноразово призупинявся, в тому числі Законом України «Про державний бюджет України»на 2007, 2008 роки. У зв'язку із зупиненням дії цих статей Законами України «Про державний бюджет України»встановлювалися певні розміри щорічної разової допомоги на відповідні роки.

Проте, відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), в тому числі, положення пункту 20 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Тобто зміну до  ст. 12 Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 28.12.2007 року в частині визначення щорічної разової допомоги до 5 травня Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом «Про державний бюджет України.»визнано неконституційною.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України заборонено при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, звужувати зміст та обсяги існуючих прав та свобод.

           Відповідно, позивачеві потрібно було нарахувати та виплатити в 2011 році щорічну разову допомогу  до 5 травня як інваліду війни 2 групи, в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком. Тобто відповідач повинен був керуватись Законом, згідно якого розмір вказаної допомоги визначається залежно від розміру мінімальної пенсії за віком.

У 2011 році прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік” № 2857-VI від 23.12.2010 року затверджений у наступному розмірі:

- з 01.01.2011 року –750 грн.;

- з 01.04.2011 року –764 грн.;

- з 01.10.2011 року – 784 грн.;

- з 01.12.2011 року –800 грн.

Таким чином   за 2011 рік  позивачу  потрібно було нарахувати та виплатити  щорічну разову допомогу до 5-го травня в такому розмірі 764 грн. х 8 –900 = 5212 грн.

До спірних правовідносин  не підлягає застосуванню постанова КМУ від 18.03.2009 року № 211 про розміри грошової допомоги, що виплачуються в  2009 році відповідно до Закону України “Про сттус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, якою визначено розмір виплат разової грошової допомоги до 5 травня, оскільки виходячи із загальних принципів пріорітетності законів над підзаконними актами, при розрахунку разової грошової допомоги, слід керуватися  Законом України “Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а не підзаконним нормативним актом.

Суд вважає, що відповідачем за даною адміністративною справою повинно бути Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адмінстрації так як Управління праці  та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадмінстрації входить в централізовану систему обслуговування Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадмінстрації, не є розпорядником бюджетних коштів і не має відповідного рахунку для виплати даної категорії допомоги і виконує лише функцію реєстрації громадянина-пільговика на відповідній території.

З таких обставин суд вважає, що бездіяльність Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо не призначення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня  позивачеві у відповідних розмірах згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2011  рік потрібно визнати протиправною та зобов”язати  відповідача нарахувати та виплатити позивачеві щорічну разову допомогу  до 5 трвня як інваліду війни 2 групи у розмірах, передбачених ст. 13, 17-1 Закону України “Про сататус  ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту” за 2011 рік в розмірі  восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми.

Відповідно до п. 6 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання  постанови.

Відповідно до п п.9 п. 1 ст. 256  КАС України негайно виконуються постанови суду, прийняті в  порядку скороченого  провадження.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-214, 256 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо не призначення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня  ОСОБА_1  як інваліду війни 2 групи у відповідних розмірах згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2011  рік –протиправною.

Зобов”язати Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпроптеровської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити  ОСОБА_1  щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як інвалуду війни 2 групи у розмірах, передбачених ст. 13, 17-1 Закону України “Про сататус  ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту” за 2011 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми.

Постанова  відповідно до до п п.9 п. 1 ст. 256  КАС України підлягає негайному виконаню.

Постанова може бути оскаржена в  до  Дніпропетроського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів шляхом подачі апляційної скарги  через Верхньодніпровський районного суду.  У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови  у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий