РІШЕННЯ

Іменем України

26.05.2011 року                                                                                                   Справа № 2-1461/11

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Коломієць Я.В.,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що  він є власником а/м ОСОБА_3 д/н НОМЕР_1 та в результаті дорожньо-транспортної  пригоди, яка сталася   22.08.2007 р. о 17.00 год. з вини ОСОБА_2, було пошкоджено належний йому транспортний засіб. Зазначаючи у позові про те, що  відповідно до звіту №070 про оцінку матеріального збитку, заподіяного власнику а/м ОСОБА_4 НОМЕР_2, вартість відновлювального ремонту складає 30 198,87 грн., а вартість матеріального збитку в результаті дорожньо-транспортної пригоди складає 25 469,65 грн., зазначене й стало приводом для цього звернення до суду.

       За судового розгляду справи позивач посилався на обставини, зазначені в позовній заяві, надав пояснення, аналогічні викладеним, пояснив, що купив зазначений вище транспортній засіб на підставі довіреності у ОСОБА_5,  та станом на дату розгляду справи продав даний транспортний засіб, не ремонтуючи його після дорожньо-транспортної пригоди, за 4 000 доларів США,  та просив суд повністю позов задовольнити; відповідач позов не визнав, заперечуючи наголошував, що позивач не є власником  пошкодженого в результаті пригоди автомобіля, та ОСОБА_5, справжній власник автомобіля, продав останній іншій особі ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та станом на 21.08.2010 р. автомобіль належить іншій особі, та, зазначаючи про те, що відповідно до біржової угоди від 23.11.2007 р. автомобіль продано, та про те, що у зв’язку з цим дія довіреності, виданої ОСОБА_5 на ОСОБА_1, закінчилася з моменту припинення права власності ОСОБА_7 на даний транспортний засіб, просив відмовити в задоволенні позову.

      Третя особа у судове засідання не з’явилася, причини неявки суду не повідомила.

      Заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази, суд дійшов до висновку про наявність  підстав для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.  

      Як було встановлено  судом, 22.08.2007 р. о 17.00 год. у напрямку до м. Кривий Ріг сталася дорожньо-транспортна пригода за участі водія ОСОБА_1, який на підставі довіреності від ОСОБА_8, виданої 07.05.2007 р., керував транспортним засобом( а/м ОСОБА_3 р/н НОМЕР_1), та ОСОБА_2, який керував а/м  «ВАЗ 2106» р/н АЕ 8393;  в результаті пригоди транспортні засоби отримали механічні  пошкодження. Дорожньо-транспортна пригода   сталася з вини водія ОСОБА_2 (зазначена обставина була визнана ОСОБА_2, у зв’язку з чим, оскільки  за ч. 1 ст. 60 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, не підлягала доказуванню), та відповідно до звіту про оцінку матеріального збитку, заподіяного власнику а/м  ОСОБА_3 д/н НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту складає 30 198,87 грн., а вартість матеріального збитку в результаті дорожньо-транспортної пригоди складає 25 469,65 грн.    

      Відповідно до ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Отже, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, вправі вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. Як встановлено судом, за нотаріально посвідченою довіреністю 07.05.2007 р.  ОСОБА_8, який діяв від імені власника транспортного засобу  ОСОБА_3 д/н НОМЕР_1 - ОСОБА_5, уповноважив ОСОБА_1 користуватися та розпоряджатися зазначеним вище транспортним засобом (у тому числі продати, здати в найом або позичку, заставити на умовах та за ціну на свій розсуд);  як було встановлено судом,  відповідно до  біржової угоди від 23.11.2007 р. автомобіль ОСОБА_3 було продано, та останній належить  ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

      За ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);  доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

      Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного  Кодексу. Отже, виходячи зі змісту приписів чинного ЦК України, саме на кредитора покладається тягар доказування розміру збитків, утім, позивач,  зазначаючи про  правомірність заявлення вимоги про стягнення  з відповідача зазначеної у позові суми порахунком її   у звіті №070,  та не надавши на підтвердження проведеного ним ремонту жодного доказу, не скористався в повному обсязі наданими йому ЦПК України правами, зокрема, не клопотав про забезпечення доказів, не скористався правом заявлення  клопотання  про призначення судової  автотоварознавчої експертизи для визначення із розміром тих витрат, які нібито були понесені ним при  відновленні транспортного засобу, якщо він дійсно був ним відновлений (за розгляду справи позивач давав суперечливі пояснення з приводу проведення ним ремонту автомобіля).  

      Водночас, при прийняття даного рішення суд керується тим,  що за ст. 10 ЦПК України  сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

      Не зважаючи на проведення у справі попереднього розгляду, позивач не скористався правом заявлення клопотань про забезпечення доказів (ст. 133 ЦПК України), що надало б змогу суду дійти до іншого висновку у цій справі.  Таким чином, оскільки відповідно до пояснень  позивача транспортний засіб було продано, та через те, що позивач не надав доказів щодо розміру понесених  ним збитків, тоді як витрати, зазначені у звіті №070 (а.с.13), відносяться до передбачуваних витрат, а не є тими збитками, на відшкодування яких у розумінні ст. 22 ЦК України,  має право особа за умови порушення її цивільного права та у цій справі, підстав для задоволення позову не вбачається. З аналогічних підстав  та через відсутність передбачених  ЦК України підстав й не підлягає  вимога позову  про відшкодування моральної шкоди.

       Керуючись ст.ст. 10, 11,  212, 214-215, 218  ЦПК України, суд                                      

ВИРІШИВ:

       В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,  відмовити повністю.     

       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.               

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,  якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя