Справа №  2-а-1467/11   

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    14 червня 2011 року            

Суддя Оратівського районного суду Вінницької області Романчук Р.В. о 09 год. 30 хв. в смт. Оратів розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Оратівського районного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії та проводити такі нарахування в подальшому.

Як вбачається з паспорту серії НОМЕР_1, виданого Оратівським РВ УМВС України у Вінницькій області 26.06.1998 року позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в смт. Оратів Вінницької області, є громадянином України. На час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни позивачу було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується посвідченням з відповідною відміткою № НОМЕР_2 виданим 18.01.2000 року на ім’я позивача.

З довідки про отриману позивачем пенсію вбачається, що позивачу проводиться виплата підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі меншому, ніж встановлено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, суд вважає, що адміністративний позов є частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню на підставі наступних положень чинного законодавства України.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р. № 2195-ІV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Мінімальна пенсія за віком відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058 встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачеві застосуванню підлягає ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Управління ПФУ в Оратівському районі Вінницької області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і здійснити відповідне підвищення пенсії позивачу. Однак, відповідач, у порушення зазначених положень Закону, таких нарахувань не проводив.

Аналізуючи норми діючого законодавства, матеріали справи, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача в частині ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є протиправною.

Враховуючи протиправність бездіяльності відповідача, суд  приходить до висновку про необхідність захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період  з 01 грудня 2010 року по 01 червня 2011 року з урахуванням проведених виплат.

З приводу позовних вимог щодо зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати відповідні нарахування та виплати, суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не містить положень, які б давали позивачу право звертатись до суду із вимогою щодо зобов’язання суб’єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії в майбутньому, тобто в той період часу, коли відповідачем ще не вчинені дії (не допущена бездіяльність) які могли б бути визнані судом неправомірними, не встановлено підтвердженого належними доказами факту порушення суб’єктом владних повноважень вимог законодавства. Враховуючи вищевикладене, захисту підлягають лише порушені права, свободи або інтереси, а не можливість їх порушення в майбутньому, судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Отже, у разі порушення прав, свобод чи інтересів позивача у нього виникне право звернення до суду з відповідним позовом. Крім того, суд зазначає, що обов'язок відповідача здійснювати нарахування та виплату пенсії позивачу в розмірах, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не потребує прийняття судом відповідного рішення, оскільки передбачений чинним законодавством.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 86, 94, 183-2, 256 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії з підвищенням її розміру на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" –протиправною.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01 грудня 2010 року по 01 червня 2011 року включно, з урахуванням проведених виплат.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів  з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя