Справа № 2-2822/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

14 червня 2011 року Павлоградський  міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Кругового О.О., при секретарі   Шуліка Н.С.,

за участю позивача                                            ОСОБА_1,

представника відповідача                                   ОСОБА_2,          

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»про стягнення моральної шкоди  –

В С Т А Н  О В И В :

          У травні 2011року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з серпня 1983року по лютий 2009року він знаходився у трудових відносинах з відповідачем та працював на шахтах в якості гірника з ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем у шахті. За час роботи у відповідача він отримав професійне захворювання –шийна та попереково-крижова радікулопатія, в/с полінейропатія рук, дефактроз ліктьових та колінних суглобів, пиловий бронхіт, емфізема легень першого ступеню. Згідно висновку Дніпропетровської обласної МСЕК від 10.08.2009року йому встановлено 65 % втрати професійної працездатності безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи по профзахворюванню. Внаслідок отримання професійного захворювання йому було завдано великої моральної шкоди, яка виразилася у тому, що він практично повністю втратив працездатність, став інвалідом, тобто перестав бути повноцінною людиною, він постійно відчуває фізичний біль, який викликаний наслідками професійного захворювання, стан його здоров’я дуже незадовільний, в нього дуже болить спина, суглоби, руки та ноги, він не витримує навіть легких фізичних навантажень, за рахунок обмеженості рухів він не може повністю володіти руховими функціями, відчуває постійні болі в попереку, що затрудняє пересування пішки, не може довгий час знаходитись на ногах, рухатись на великі відстані, часті головні болі призводять до високого артеріального тиску, не має можливості працювати не тільки на виробництві, а й виконувати елементарну домашню роботу. Багато часу знаходиться на стаціонарному лікуванні, що порушує його нормальні життєві зв’язки. У результаті всього зазначеного став дуже дратівливим, часто відчуває депресивний стан, порушився звичний спосіб його життя.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, та на свої пояснення надані у судовому засіданні.

Представник відповідача ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»позов не визнав, посилаючись на підстави зазначені у письмових запереченнях, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, а саме ксерокопії: довідки МСЕК № 2 від 10.08.2009року (а.с.7), акту розслідування хронічного професійного захворювання від 23.07.2009року (а.с.6), трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.4,5), виписки із історії хвороби (а.с.8-12), вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

Відповідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що з серпня 1983року по лютий 2009року позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем та працював на шахтах в якості гірника з ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем у шахті. За час роботи у відповідача ОСОБА_1 отримав професійне захворювання –шийна та попереково-крижова радікулопатія, в/с полінейропатія рук, дефактроз ліктьових та колінних суглобів, пиловий бронхіт, емфізема легень першого ступеню. Згідно висновку Дніпропетровської обласної МСЕК № 2 від 10.08.2009року, йому встановлено 65 % втрати професійної працездатності безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи по профзахворюванню.  

Суд вважає, що внаслідок втрати професійної працездатності позивачу завдана моральна шкода, оскільки позивач став інвалідом третьої групи по профзахворюванню безстроково, він постійно відчуває фізичний біль, який викликаний наслідками профзахворювання, стан його здоров’я дуже незадовільний, в нього дуже болять ноги, руки, спина, суглоби, він не витримує навіть легких фізичних навантажень, відчуває постійні болі в попереку, що затрудняє пересування пішки, не може довгий час знаходитись на ногах, рухатись на великі відстані, часті головні болі призводять до високого артеріального тиску. Багато часу він знаходиться на стаціонарному лікуванні, став дратівливим, часто відчуває депресивний стан, що порушує його нормальні життєві зв’язки.

Згідно п. 1 ст. 9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникли у сфері трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі № 1-32/2008 року від 08.10.2008 року, яким передбачено, що право застрахованих громадян, які потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди, в зв’язку з внесеними змінами від 23.02.2007року до Закону України № 1105-ХІV, реалізується відповідно до норм статті 1167 Цивільного кодексу України та статті 237-1 Кодексу законів про працю України, за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я.

Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці»державна політика в галузі охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров»я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Тому, враховуючи, що у зв’язку з отриманим професійним захворюванням, ОСОБА_1 було встановлено втрату професійної працездатності 65% висновком Дніпропетровської обласної МСЕК № 2 від 10.08.2009 року, суд вважає, що позивач має право на отримання з відповідача відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.  

Тому, вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд виходить з того, що позивач отримав професійне захворювання у працездатному віці, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв’язків, враховуючи ступінь втрати ним професійної працездатності, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 6 500 гривень.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави повинно бути стягнуто судовий збір по справі у розмірі 8,50грн. гривень, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду.

На підставі п.3 ч. 3 ст. 81 ЦПК України, з відповідача повинно бути стягнуто витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 гривень, оскільки позивач також звільнений від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення по справі при зверненні до суду.

         На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :  

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»про стягнення моральної шкоди  - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»на користь ОСОБА_1 6 500 (шість тисяч п»ятсот) гривень в рахунок спричиненої моральної шкоди.

В іншій частині позову у задоволенні відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»на користь держави в рахунок судових витрат 23 (двадцять) гривни 50 копійок, з яких 8 (вісім) гривень 50 копійок сума судового збору та 15 (п'ятнадцять) гривень витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в 10-денний строк з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги, а особи, які не були присутні при його оголошення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:ОСОБА_3