Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-5786\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Кучеренко О.П.
10.3.1 Доповідач Дьомич Л. М.
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.06.2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючого судді – Драного В.В.
суддів – Дуковського О.Л.; Дьомич Л.М.
при секретарі - Діманової Т.А.
розглянула у письмовому провадженні в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області на постанову Добровелечківського районного суду Кіровоградської області від 18 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області про зобов’язання здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни».
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
04 лютого 2010 року ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позов до Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області (далі УПФУ), просить зобов’язати відповідача провести відповідні виплати за 2006-2009 роки.
Постановою Добровелечківського районного суду Кіровоградської області від 18 лютого 2010 року позов задоволено частково.
Суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність відповідача в частині ненарахування та зобов’язав провести перерахунок та виплату підвищення пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року; з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року керуючись законодавчо визначеним розміром мінімальної пенсії за віком , встановленим на час виплати у період липня-грудня 2007 року, травня –грудня 2008 року та січня –грудня 2009 року. В іншій часині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФУ вказує, що постанова суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії «дітям війни»є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом кошти на виплату соціальної надбавки «дітям війни»не передбачено і проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано. Також вказує, що судом не взято до уваги посилання ст.ст. 99.100 КАС України.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах, визначених статтею 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже, відповідно до положень вказаного закону, пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилання в апеляційній скарзі щодо відсутності норми закону, яка б встановлювала мінімальний розмір пенсії за віком є безпідставними, оскільки на час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Обґрунтованими є доводи апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.1 ст.99 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом). Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду, проте не зазначив в мотивувальній частині рішення суду, які ж саме поважні причини перешкодили позивачу своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Порушення прав позивача відбувалося періодично –кожного місяця, починаючи з 09.07.2007 року, а тому у нього було достатньо можливостей для своєчасного звернення до суду. Доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Наведене свідчить, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду відсутні.
Порушення прав позивача відбувалося періодично –кожного місяця, починаючи з 09.07.2007 року, а тому у нього було достатньо можливостей для своєчасного звернення до суду.. Наведене свідчить, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду відсутні.
Позивач звернувся до суду лише 04.02.2010 року, а тому, враховуючи річний строк звернення до суду, його права підлягають захисту з 04.02.2009 року і задоволенню підлягають позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії в межах річного строку звернення до суду та в межах заявлених позовних вимог, тобто за період з 04 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Суд помилково задовольнив позовні вимоги щодо перерахунку та виплати підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09 липня 2007 року по 31грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 03.02.2009 року.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи ухвалено правильне рішення в частині позовних вимог, пред’явлених за період з 04.02.2009 по 31.12.2009 рік.
Приймаючи до уваги, що в частині позовних вимог, пред’явлених за 2007 та 2008 рік суд першої інстанції зробив помилкові висновки, які не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає про необхідність скасування постанови в цій частині згідно ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись Законом України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 02.12.2010 року, ст.ст.195, 197,198, 199, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області задовольнити частково.
Постанову Добровелечківського районного суду Кіровоградської області від 18 лютого 2010 року змінити, виклавши у наступній редакції:
Позов ОСОБА_2 –задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 04 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя:
Судді: