КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ          

                                                                                                                                              Справа № 2-179/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

05 травня 2011 року                                                                                                                     м. Макіївка

          Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

головуючий    суддя                       Перевєрзєв М.М.          

                                                            при секретарі                                 Покашовій В.Г.

                                                            за участю позивача                    ОСОБА_1

представників:          позивача                    ОСОБА_2                     

відповідача                              ОСОБА_3

відповідача і третьої особи          ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області, Державного підприємства «Макіїввугілля», третя особа –відособлений підрозділ «Шахта «Чайкіно»Державного підприємства «Макіїввугілля», про перерахунок сум щомісячних платежів, визначених роботодавцем, та стягнення заборгованості відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я і професійним захворюванням, пов’язаними з виконанням трудових обов’язків,  

В С Т А Н О В И В:

          18 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим і доповненим до початку розгляду справи позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду в Кіровському районі м. Макіївки), Державного підприємства «Макіїввугілля»(далі - ДП «Макіїввугілля»), третя особа –відособлений підрозділ «Шахта Чайкіно»Державного підприємства «Макіїввугілля»(далі –ВП «Шахта «Чайкіно»), про перерахунок сум щомісячних платежів, визначених роботодавцем, та стягнення заборгованості відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я і професійним захворюванням, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, мотивуючи свої вимоги неправильним визначенням службовими особами відповідачів розміру щомісячних платежів у зв’язку з незастосуванням деяких коефіцієнтів підвищення тарифних ставок на підприємстві, унаслідок чого виплати були неправомірно занижені і має місце недоплата сум втраченого заробітку, що призвело до порушення його законних прав.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких позивач та його представник –адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності фізичної особи, послалися на факти і обставини, викладені у позовних заявах, та зазначили, що ОСОБА_1 тривалий час працював на шахті «Чайкіно»гірничим робітником очисного забою 5 розряду. Під час виконання трудових обов’язків 26 квітня 1989 року з ним трапився нещасний випадок на виробництві, унаслідок чого було ушкоджене здоров’я і за висновком МСЕК  від 21 листопада 1989 року йому встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 25%. 04 листопада 2011 року за висновком МСЕК ОСОБА_1 було встановлено 40% втрати працездатності у зв’язку з професійним захворюванням, а потім - 65% стійкої втрати працездатності по сукупності виробничної травми та професійного захворювання. Він був визнаний інвалідом третьої групи довічно.

Наказами по шахті позивачу було призначене щомісячне відшкодування шкоди, однак адміністрацією підприємства неправильно був визначений розмір середнього заробітку для відшкодування шкоди та не застосовані деякі коефіцієнти коригування розміру втраченого заробітку, що призвело до значної недоплати ОСОБА_1 регресних сум.

Посилаючись на викладене, позивач і його представник просять суд зобов’язати відповідачів з 01 листопада 1994 року провести перерахунок щомісячних сум відшкодування шкоди й страхових виплат відповідно до розміру середнього заробітку, наведеного в довідці ВП «Шахта «Чайкіно», виданій у 2010 році, із застосуванням всіх коефіцієнтів підвищення тарифних ставок на підприємстві та страхових виплат; призначити з 01 грудня 2010 року щомісячне відшкодування шкоди у розмірі 4732 грн. 45 коп., нарахувати та виплатити заборгованість з відшкодування шкоди за період в останні три роки:  з грудня 2007 року по грудень 2010 року у сумі 128369 грн. 07 коп.

Відділення виконавчої дирекції Фонду в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області позов не визнало, пославшись на його безпідставність. Представник відповідача –головний спеціаліст з правового забезпечення ОСОБА_3, заперечуючи проти позовних вимог, у судовому засіданні стверджувала, що відповідно до положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»особова справа ОСОБА_1 передана до відділення Фонду з довідкою підприємства, в якій визначено розмір його втраченого заробітку. Зазначений розмір страхової виплати працівникові є обов’язковим для відділення Фонду, службові особи якого не проводять будь-яких розрахунків.

Представник відділення виконавчої дирекції Фонду не погоджується з вимогами позивача у частині застосування для перерахунку суми втраченого заробітку коефіцієнтів підвищення відшкодування шкоди, які не супроводжувались реальним підвищенням тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, оскільки такі дії керівництва шахті «Чайкіно»не відповідали вимогам діючого на той час законодавства. Вона пояснила, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться відділенням виконавчої дирекції Фонду за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. За нормами чинного законодавства заборгованість потерпілим на виробництві, яким до набрання чинності Закону підприємства не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями. Стосовно ОСОБА_1 відділенням Фонду у повному обсязі виконані всі обов’язки і вчасно проведені перерахунки та індексація страхових виплат, тому законні права і інтереси позивача при цьому порушені не були.

          Представник відповідача - Державного підприємства «Макіїввугілля»та третьої особи –ВП «Шахта «Чайкіно» Державного підприємства «Макіїввугілля»- помічник директора шахти з правових питань ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково, пояснивши, що для розрахунку сум відшкодування шкоди ОСОБА_1 за його бажанням та відповідно до вимог чинного на той час законодавства була взята його заробітна плата за останні три місяці роботи, що передували встановлення МСЕК професійного захворювання. Перевіркою встановлено, що при проведенні розрахунку середня заробітна плата ОСОБА_1 для призначення регресу була завищена, однак у подальшому при перерахунку втраченого заробітку позивачу не були враховані деякі коефіцієнти зростання тарифних ставок на підприємстві та коефіцієнти підвищення розміру відшкодування шкоди, які застосовані наказами по шахті, що, на його думку, призвело до суттєвого заниження ОСОБА_1 суми відшкодування шкоди.

          Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Відповідно до вимог статті 46 Конституції України (254к/96-ВР) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Приписами частини першої статті 11 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що власник зобов’язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім’ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються.

Наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що за період з 1989 року по 01 квітня 2001 року підприємство - шахта «Чайкіно»неодноразово реорганізовувалось: з 1975 року –шахта «Чайкіно»виробничого об’єднання по добичі вугілля «Макіїввугілля»; з 21 жовтня 1996 року –державне відкрите акціонерне товариство шахта «Чайкіно»; з 31 серпня 1998 року –державне відкрите акціонерне товариство шахтоуправління «Чайкіно»- дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Макіїввугілля»; з 30 січня 2001 року –державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Чайкіно»- дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Макіїввугілля»; з 05 травня 2003 року –відособлений підрозділ «Шахта «Чайкіно»Державного підприємства «Макіїввугілля», без права юридичної особи, включений до Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України. Головним підприємством є Державне підприємство «Макіїввугілля»,

          З 1989 року і по 5 травня 2003 року відповідно до даних Єдиного Державного реєстру підприємств і організацій України шахта «Чайкіно»була юридичною особою.

          Згідно відомостей трудової книжки: на підставі наказу від 04 липня 1977 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, був прийнятий на шахту «Чайкіно»Макіївського виробничого об’єднання по добичі вугілля «Макіїввугілля»учнем гірничого робітника очисного забою з повним робочим днем у шахті; переведений гірничим робітником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у шахті (наказ № 37-к від 27.01.1978 р.); переведений гірничим робітником по ремонту гірничих виробіток 4 розряду з повним робочим днем у шахті (наказ № 81 від 16.02.1993 р.); переведений гірничим робітником поверхні 2 розряду (наказ № 260 від 14.06.1994 р.); звільнений у зв’язку зі скороченням штатів на підставі наказу № 148к від 02.03.1995 року.

          26 квітня 1989 року ОСОБА_1 під час виконання трудових обов’язків на шахті «Чайкіно»отримав виробничу травму, що підтверджено актом про нещасний випадок форми Н-1 від 27 квітня 1989 року. Актом МСЕК від 21 листопада 1989 року позивачу по цій травмі вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 25%.

          Наказом директора шахти «Чайкіно»виробничого об’єднання «Макіїввугілля»від 24 листопада 1989 року № 598 ОСОБА_1 у зв’язку з трудовим каліцтвом визначено розмір втраченого заробітку в сумі по 157 руб. 26 коп. щомісячно, виходячи із середнього заробітку в сумі 629 руб. 06 коп.

          У зв’язку з тривалим виконанням трудових обов’язків у шкідливих умовах, актом розслідування від 12 вересня 1994 року ОСОБА_1 визначене професійне захворювання по діагнозу хронічний обструктивний бронхіт пилової етимології та висновком МСЕК від 04 листопада 1994 року йому визначено 40% втрати професійної працездатності, встановлено 3 групу інвалідності.

Згідно наказу від 29 листопада 1994 року № 495 позивачу  з 16 вересня 1994 року призначене щомісячне відшкодування шкоди у розмірі 1416412 карб., яке розраховане за бажанням ОСОБА_1 відповідно до його власноручної письмової заяви з середнього заробітку по професії ГРОЗ на підприємстві по галузевій тарифній угоді.

На підставі наказу директора шахти від 24 січня 1995 року № 47 ОСОБА_1 з 16.09.1994 року проведено перерахунок виплати відшкодування шкоди по професійному захворюванню з середнього заробітку по професії ГРОЗ за серпень 1994 року із застосуванням коефіцієнта підвищення тарифних ставок на підприємстві –2 і нараховане щомісячне відшкодування по 2832824 карб. втраченого заробітку.

Наказом директора шахти «Чайкіно»Державної холдінгової компанії «Макіїввугілля»від 25 вересня 1997 року № 481 ОСОБА_1 з 01 січня 1997 року зроблено перерахунок розміру відшкодування шкоди за сукупністю випадків ушкодження здоров’я –65%: втрати професійної працездатності по виробничій травмі від 26 квітня 1989 року (25%) та професійному захворюванню від 16.09.1994 року (40%).

Зі змісту наказу убачається, що ОСОБА_1 виявив бажання, щоб розмір відшкодування шкоди у зв’язку з повторним встановленням втрати працездатності був розрахований з його особистого середнього заробітку за три місяці з вислугою років на момент встановлення профзахворювання: листопад 1992 року –341, 54 грн., грудень 1992 р. –437,20 грн., січень 1993 р. – 279,76 грн., 1/4 вислуги років –69,03 грн. При перерахунку середнього заробітку застосовані коефіцієнти зростання заробітної плати на підприємстві за 1992 –1996 роки, розмір відшкодування визначено в сумі 244 грн. 29 коп. (375,84 х65 :100).

Таким чином, з огляду на вищенаведене убачається, що позивач за власним бажанням визначився щодо періоду та нормативно-правового акту, за якими необхідно обчислювати його середній заробіток.

Ступінь втрати професійної працездатності 65% безстроково, повторно за сукупністю випадків ушкодження здоров’я унаслідок виробничої травми та професійного захворювання підтверджена висновком обласної МСЕК від 14.01.2004 року.

          13 липня 2001 року особова справа ОСОБА_1 шахтою «Чайкіно»відповідно до положень частин  1 та 5 пункту 3 розділу Х1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності          », передана до відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки, постановою якого від 26 грудня 2002 року ОСОБА_1 при стійкій втраті професійної працездатності 65% безстроково на підставі довідки підприємства встановлена сума відшкодування втраченого потерпілим заробітку у розмірі 304 грн. 85 коп. з середнього заробітку 469,00 грн.

          На час виникнення у позивача права на відшкодування шкоди за сукупністю виробничої травми і професійного захворювання порядок її встановлення був визначений Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків (далі –Правила), які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року і введені в дію з 01 липня 1993 року (втратили чинність з 18 липня 2001 року), згідно з пунктами 9, 10 яких розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров’я. Утрачений заробіток або його частина відповідно до ступеня втрати професійної працездатності виплачується власником у повному розмірі, тобто без урахування розміру пенсії по інвалідності, а також незалежно від одержуваних потерпілим інших видів пенсій, заробітку (доходу і стипендії). Стійкою втратою працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, що визначається органами медико-соціальної експертизи (МСЕК).

          За змістом пунктів 22, 25 Правил середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або відповідної його частини) визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву, а при професійному захворюванні –стійкій втраті професійної працездатності.

          Якщо працівнику встановлено професійне захворювання після переходу (звільнення) його з роботи, з якою пов’язане це ушкодження здоров’я, то середній заробіток береться за 12 або за бажанням потерпілого за останні повні 3 календарні місяці до часу переходу (звільнення) з цієї роботи.

          У разі повторного ушкодження здоров’я середньомісячний заробіток за бажанням потерпілого обчислюється за відповідні періоди, що передували першому або повторному ушкодженню здоров’я. Розмір відшкодування шкоди в цьому разі визначається ступенем (у відсотках) втрати професійної працездатності, що встановлюється МСЕК за сукупністю випадків ушкодження здоров’я.

          Виходячи з того факту, що наказом директора шахті «Чайкіно»від 16.02.1993 р. № 81-к ОСОБА_1 з ГРОЗ був переведений на іншу роботу та зазначених положень Правил, які є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, для обчислення розміру втраченого позивачем заробітку відповідно до його заяви береться  заробітна плата позивача за останні повні три календарні місяці до часу переходу його з цієї роботи, а саме: листопад-грудень 1992 року, січень 1993 року.

За правилами статей 10 і 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У матеріалах особової регресної справи ОСОБА_1, яка знаходиться у відділенні, виконавчої дирекції Фонду в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області, у наявності є довідка ДВАТ «Шахта «Чайкіно»від вересня 1997 року (без дати), у якій заробітна плата позивача  за вказаний період вказана у наступних розмірах: за листопад 1992 року –52026,70 карб.; грудень 1992 року –66598,22 карб.; січень 1993 року –85231,62 карб.

Проведеною судом перевіркою обґрунтованості визначення розміру середньої заробітної плати позивача для обчислення шкоди встановлено, що наведені у зазначеній довідці суми щомісячної заробітної плати позивача за вказаний період, частково не відповідають вимогам діючого на той час законодавства.

Як передбачено у пункті 23 Правил, види оплати праці, що враховуються при обчисленні середньомісячного заробітку, визначаються відповідно до чинного законодавства про пенсійне забезпечення.          Міністерство праці України у роз’ясненні від 09 грудня 1996 року № ДІП-4145 «Обчислення середньомісячної заробітної плати для визначення розміру відшкодування шкоди»наголосило, що згідно з п. 23 Правил види оплати праці, що враховуються при обчислення середньомісячного заробітку, визначаються відповідно до чинного законодавства про пенсійне забезпечення (ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення»), тобто до середньої заробітної плати включаються всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, не обумовлених діючою системою оплати праці, що входять до «Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які нараховуються страхові внески та які не враховуються при визначені середньомісячного заробітку для обчислення пенсій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення»з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до Переліку до таких виплат належать, зокрема: п. 12 - суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним своїх трудових обов’язків.

Згідно особового рахунку ОСОБА_1 (табуляграм) його заробітна плата становить: за листопад 1992 року –53811,00 карб., з яких 1784,30 карб. –виплати з відшкодування  шкоди у зв’язку з нещасним випадком на виробництві (шифр 410); за грудень 1992 року –119555,09 карб., з яких 10894,25 карб. –виплати з відшкодування шкоди у зв’язку з нещасним випадком на виробництві та 42062,62 карб. –вислуга років (шифр 181); за січень 1993 року – 85231, 62 карб, з яких 19927,50 карб. –виплати з відшкодування шкоди у зв’язку з нещасним випадком на виробництві.

У табуляграмі щодо нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за січень 1993 року загальна сума визначена у розмірі 83931,62 карб, однак вона, у зв’язку з допущеною арифметичною помилкою, не відповідає дійсності. Фактично заробітна плата позивача за даний місяць становить 85231,62 карб.

Таким чином, фактична середня заробітна плата ОСОБА_1 для обчислення розміру відшкодування шкоди відповідно до чинного законодавства про пенсійне забезпечення становить: за листопад 1992 року з відрахування суми регресу - 52026,70 карб. (53811 –1784,30); за грудень 1992 року з відрахуванням суми регресу і вислуги років –66598,22 карб.  (119555,09 –10894,25 –42062,62); за січень 1993 року з відрахуванням суми регресу –65304,12 карб. (85231,62 - 19927,50).

При розрахунку заробітної плати за бажанням потерпілого за три календарні місяці, що передували ушкодженню здоров’я у зв’язку з профзахворюванням, у загальний заробіток за цей період відповідно до роз’яснень Міністерства праці України від 29 жовтня 1993 року № 06-3932 та Міністерства фінансів України від 12 листопада 1993 року № 13-306 включається винагорода за підсумками роботи за минулий рік у частині, пропорційній періоду, що прийнято до розрахунку, тобто за три місяці - четверта частина вислуги років за 1992 рік у розмірі 10515,66 карб. (42062,62 : 4).

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що середньомісячний заробіток ОСОБА_1 для обчислення розміру відшкодування втраченої частини заробітку за листопад, грудень 1992 року і січень 1993 року фактично повинен становити –64814,90  карб. (52026,70 + 66598,22 + 65304,12 +10515,66): 3), або 0,65 грн. у зв’язку з грошовою реформою в Україні на підставі Указу Президента України від 25 серпня 1996 року № 762/96 «Про грошову реформу в Україні».

Посилання сторони позивача щодо незастосування відповідачем коефіцієнту підвищення тарифних ставок, який був введений на шахті з 01 грудня 1992 року, судом визнаються необґрунтованими, оскільки відповідно до табуляграми ОСОБА_1 у грудні 1992 року заробітна плата йому обчислена з підвищеної тарифної ставки 147,58 карб., що свідчить про застосування коефіцієнту.

Доводи представника відповідача –ВП «Шахта «Чайкіно»Державного підприємства «Макіїввугілля»ОСОБА_4 щодо необхідності виключення із заробітної плати ОСОБА_1 для обчислення середнього заробітку для відшкодування шкоди доплати за зверх нормативний час перебування в гірничих виробітках, судом не беруться до уваги.

Згідно з роз’ясненням Мінвуглепрому від 12 вересня 1996 року № 22-5779/22 у вугільній промисловості до складу коштів, направлених на споживання працюючим і на які нараховуються страхові внески, включаються, зокрема: 7. Доплата за нормативний час пересування у шахті від ствола до місця роботи і назад.

У судовому засіданні представник відповідача не надав суду будь-яких об’єктивних документів, які б підтверджували, що ОСОБА_5 у вказаному періоді здійснювалась доплата до заробітної плати за понад нормований час перебування в гірничих виробітках.

Враховуючи вищенаведене, суд при визначені середньої заробітної плати ОСОБА_1 для перерахування розміру відшкодування шкоди не бере до уваги довідку ДВАТ «Шахта «Чайкіно»від вересня 1997 року (без дати) про заробітну плату позивача, оскільки зазначені в ній окремі дані щодо видів заробітної плати, які підлягають врахуванню, суперечать вимогам чинного на той час законодавства..

Надані сторонами: представниками позивача і відповідача розрахунки середньомісячного заробітку ОСОБА_1 для обчислення розміру втраченого заробітку методологічно не відповідають вимогам чинного законодавства, зроблені кожним з них із сум заробітної плати, обґрунтованість яких не підтверджена документально, а також частково не відповідає положенням закону.

Суд не може погодитися з наведеною в позовних заявах представником позивача –ОСОБА_2 методикою встановлення середнього заробітку для відшкодування шкоди, згідно якої за основу взято значно менший розмір заробітної плати ОСОБА_5 за довідкою відповідача за 2010 рік: листопад 1992 р. - 49374,80 карб.; грудень 1992 р. - 58804,70 карб. та січень 1993 року - 56535,18 карб, у зв’язку з чим середньомісячний заробіток ОСОБА_1 за підрахунками представника позивача становить 54904,89 карб.

Розмір середньої заробітної плати за листопад-грудень 1992 року та січень 1993 року, який зазначений в тексті наказу директора шахти «Чайкіно»Державної холдінгової компанії «Макіїввугілля» від 25 вересня 1997 року № 481, не підтверджений бухгалтерськими документами та будь-якими розрахунками, тому не приймається судом до уваги.

Порядок перерахунку розміру відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ними трудових обов’язків, на час виникнення і дії спірних правовідносин, був врегульований спеціальними нормативно-правовими актами.

Постановами Кабінету Міністрів України «Про заходи у зв’язку з підвищенням мінімального розміру заробітної плати»та «Про підвищення заробітної плати на державних підприємствах, в установах і організаціях»за 1992-1996 рр. доручалось підприємствам, установам і організаціям провести перерахунок розміру відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ними трудових обов’язків, одночасно з переглядом тарифних ставок і посадових окладів на величину їх фактичного підвищення.

Як наголошується у пункті 22 Правил (у редакції зі змінами і доповненнями, затвердженими постановою кабінету Міністрів України від 18 липня 1994 року № 492), середньомісячний заробіток у зазначений період підлягає коригуванню з урахуванням підвищення розміру мінімальної заробітної плати, тарифних ставок, посадових окладів працівників підприємства або індексації доходів відповідно до чинного законодавства.

Абзац п’ятий пункту 22 Правил постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.1997 року № 1100 був змінений і викладений у наступній редакції: «Середньомісячний заробіток у зазначений період підлягає коригуванню на час встановленням МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників виробничого підрозділу (дільниці, цеху) підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров’я, або індексації доходів відповідно до чинного законодавства».

Таким чином, визначальним для прийняття рішення щодо перерахунку працівникам відшкодування шкоди є саме наявність фактичного підвищення на підприємстві тарифних ставок (посадових окладів).

          Приймаючи до уваги, що перерахування розміру відшкодування шкоди за сукупністю  відсотків втрати професійної працездатності за виробничою травмою і професійним захворюванням ОСОБА_1 здійснено на підставі наказу директора шахти «Чайкіно»Державної холдінгової компанії «Макіїввугілля»від 25 вересня 1997 року з першого вересня 1997 року, суд відповідно до вимог законодавства вважає за необхідне відкоригувати встановлений середньомісячний заробіток на коефіцієнти підвищення тарифних ставок по професії ГРОЗ 5 розряду на підприємстві з 01 лютого 1993 року по 01 вересня 1997 року.

          За вказаний період, згідно документально підтверджених даних відособленого підрозділу «Шахта «Чайкіно», на підприємстві застосовані реальні, наступні коефіцієнти підвищення тарифних ставок по професії ГРОЗ 5 розряду: з 01 квітня 1993 року –1,74 (256,5 : 147,58) - наказ по шахті № 236 від 29.04.1993 р.); з 01 червня 1993 року –1,5 (383 : 256,5) - наказ по шахті № 422 від 23 липня 1993 року); з 01 вересня 1993 року –2,9 (1109,0 : 383 ) - наказ по шахті № 512 від 30 вересня 1993 року); з 01 грудня 1993 року –3 (3328 : 1109) - наказ по шахті № 633 від 23 грудня 1993 року); з 01 липня 1994 року –2,01 (6689,99 : 3328) наказ по шахті № 320 від 01 липня 1994 року; 01 жовтня 1994 року – 2,0 (13380 : 6689,99) - наказ по шахті № 432 від 31 жовтня 1994 року); з 01 лютого 1995 року –3,17 (42415 : 13380) - наказ по шахті № 96 від 24 лютого 1995 року); 01 вересня 1995 року –1,5 (63620 : 42415) - наказ по шахті № 462 від 29 вересня 1995 року).

          Позиція представників позивача і відповідача щодо незастосування при коригуванні середнього заробітку коефіцієнту підвищення тарифних ставок 1,734 з 01 квітня 1993 року, оскільки такий перерахунок сум втраченого працівниками заробітку не проводився на шахті, є помилковою, оскільки мале місце фактичне зростання тарифної ставки ГРОЗ 5 розряду на шахті «Чайкіно»у порівнянні за квітень 1993 року –грудень 1992 року на коефіцієнт 1,74 (256,5 : 147,58). За таких обставин зазначений коефіцієнт підлягає урахуванню при коригуванні середньої заробітної плати позивача.

          Приймаючи до уваги, що передбачений наказом Мінвуглепрому України від 04.03.1996 року № 72 «Про додаткові заходи матеріального стимулювання працівників вугільної промисловості»коефіцієнт 2,38 зростання тарифних ставок пов'язаний зі зміною співвідношень (відсотку між тарифною ставкою і іншими складовими оплати праці, і здійснюється у межах витрат на споживання за рахунок здешевлення харчування, зміни порядку оплати за нормативний час пересування по шахті від стволу до робочого місця і назад, реально не застосовувався на шахті «Чайкіно»для перерахунку відшкодування шкоди, суд не находить законних підстав для його застосування.

          Позивач не надав суду будь-яких доказів, що на підприємстві у вказаний період були фактично підвищені на коефіцієнт 2,38 тарифні ставки, а не змінена структура заробітної плати працівників.

          З урахуванням зазначених коефіцієнтів зростання тарифних ставок на підприємстві за вказаний період середньомісячний заробіток ОСОБА_1 для розрахунку відшкодування шкоди на 01 вересня 1997 року становить –282 грн. 13  коп. ( 0,65 х (1,74 х 1,5 х 2,9 х 3 х 2,01 х 2,0 х 3,17 х 1,5 = 434,05).

          Таким чином, розмір відшкодування втраченого потерпілим ОСОБА_1 заробітку відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і встановленого судом середньомісячного заробітку на 01 вересня 1997 року повинен бути – 183 грн. 38 коп. (282,13 х 65 : 100).

          Проаналізувавши наведені обставини, суд визнає, що у наказі № 481 від 25 вересня 1997 року службовими особами шахти «Чайкіно» невірно встановлено середньомісячний заробіток ОСОБА_1 у розмірі 375 грн. 84 коп., унаслідок чого неправильно, у бік завищення, був обчислений розмір щомісячного відшкодування шкоди позивачу в сумі 244,29 грн.

Пунктом 28 Правил визначено, що перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім’ї померлого; підвищення розміру неподаткового мінімуму доходів громадян в порядку, визначеному законодавством; підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств.

Перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи (пункт 28 доповнено абзацом шостим згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1100 від 03.10.1997 року).

Наказом по шахті № 29 від 29 липня 1998 року тарифні ставки по професії ГРОЗ 5 розряду на підприємстві з 01 липня 1998 року були підвищені на реальний коефіцієнт 1,15 (1,73 : 1,51), а не на коефіцієнт 1,1458, як зазначено у наказі. Таким чином, розмір відшкодування шкоди ОСОБА_1 з цієї дати повинен становити  210 грн. 89 коп. (183,38 х 1,15).

За даними відповідача середня заробітна плата по професії ГРОЗ п’ятого розряду на підприємстві за липень 1998 року становила 352, 67 грн. У даному випадку розмір втраченого заробітку позивача у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності складає -  324 грн. 45 коп. (210,89 : 65 х 100), що не є більше середньомісячної заробітної плати по відповідній професії на підприємстві.

Наказом по шахті № 422 від 22 травня 2000 року тарифні ставки по професії ГРОЗ 5 розряду на підприємстві з 01 березня 2000 року були підвищені на реальний коефіцієнт 1,29 (2,23 : 1,73), а не  на коефіцієнт 1,2890, як зазначено у наказі. Таким чином, розмір відшкодування шкоди ОСОБА_1 з цієї дати повинен становити 272 грн. 05 коп. (210,89 х 1,29).

За даними відповідача середня заробітна плата по професії ГРОЗ п’ятого розряду на підприємстві за березень 2000 року становила 313 грн. 97 коп. У даному випадку розмір втраченого заробітку позивача у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності складає –418 грн. 54 коп. (272,05 : 65 х 100), що більше середньомісячної заробітної плати по відповідній професії на підприємстві.

За таких обставин, відповідно до пункту 28 Правил, яким прямо встановлено обмеження розміру відшкодування шкоди, з 01 березня 2000 року перерахунок розміру відшкодування ОСОБА_1 не повинен проводитися, а розмір втраченого позивачем заробітку залишається у сумі 210 грн. 89 коп.

Зі змісту постанови від 26 грудня 2002 року № 2505 начальника Центрально-Міського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Макіївка убачається, що відповідно до положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», особова справа потерпілого ОСОБА_1 передана шахтою «Чайкіно»до відділення Фонду по акту приймання-передачі № 79 від 13 липня 2001 року з компенсацією грошової суми унаслідок часткової втрати працездатності у розмірі 304 грн. 85 коп.

Порівняльний аналіз свідчить про те, що визначений підприємством –шахтою «Чайкіно»розмір втраченого заробітку, який відповідно до норм чинного на той час законодавства підлягав виплаті ОСОБА_1 з 01 липня 2001 року є завищеним (304,85 > 210,89).

У порядку порівняння суд вважає за необхідне зробити розрахунок розміру відшкодування втраченого заробітку ОСОБА_1 за даними довідки ДВАТ «Шахта Чайкіно»від вересня 1997 року (без дати), яка знаходиться в особовій справі позивача, переданій шахтою «Чайкіно»відділенню виконавчої дирекції Фонду.

У відповідності з викладеними у ній відомостями заробітна плата ГРОЗ 5 розряду ОСОБА_1 становить: за листопад 1992 р. –52026,70 карб; за грудень 1992 р. - 66598,22 карб.; за січень 1993 р. –85231,62 карб, що загалом дорівнює –203856,54 карб. Одна четверта вислуга років становить –10515,65 карб.

Згідно розрахунку середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому шкоди (або відповідної його частини) на підставі зазначеної довідки складає: 214372,19 : 3 = 71457, 40 карб. (0,71 грн.), а з урахуванням коефіцієнтів зростання тарифних ставок по шахті на 01 вересня 1997 року - 308 грн. 18 коп. (0,71 х 434,05), тому розмір відшкодування втраченого заробітку з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності на вказану дату –01 вересня 1997 року повинно було становити 200 грн. 32 коп. (308,18 х 65 : 100).

Розмір відшкодування шкоди з урахуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок на ВП «Шахта «Чайкіно»з 01 липня 1998 року становить 297, 17 грн. (200,32 х 1,15 х 1,29), що є також меншим від розміру щомісячної виплати на 01.03.2000 р. –304 грн. 85 коп., який підприємством переданий до виплати відділенню виконавчої дирекції Фонду.

Однак вказаний розмір відшкодування шкоди, розрахований у порядку порівняння, суд не бере до уваги у зв’язку з наведеними вище підставами.

По шахті «Чайкіно»були прийняті рішення щодо підвищення розміру відшкодування шкоди на коефіцієнти, встановлені самостійно на підприємстві: наказом № 286 від 20.06.1995 р. - коефіцієнт 1,247; наказом № 151 від 05.03.1997 р. - коефіцієнт 1,327 (у зв’язку з реформою грошової системи); наказом № 27 від 15.01.1997 р. –на загальний коефіцієнт зростання тарифних ставок.

У судовому засіданні представник ВП «Шахта «Чайкіно»ОСОБА_4 пояснив, що перерахунок розміру відшкодування шкоди працівникам підприємства на наведені коефіцієнти відбувся на підставі домовленостей між Міністерством вугільної промисловості України та галузевими профспілками з метою врегулювання конфліктної ситуації, у тому числі на загальний коефіцієнт зростання тарифних ставок та посадових окладів робітників (11,3169).

Разом з тим представник третьої особи зазначив, що на вказані періоди фактичного зростання тарифних ставок (посадових окладів) на шахті «Чайкіно»не відбулося.

Відповідно до положень пункту 28 Правил розмір втраченого заробітку потерпілого підлягає перерахуванню, якщо відбулося реальне підвищення тарифних ставок (окладів).

Аналогічна норма визначена в Доповненні до Угоди по тарифам, трудовим та соціальним гарантіям між Мінвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості від 21.07.1997 р.

Враховуюче викладене, суд визнає, що визначальним критерієм для перерахунку розміру відшкодування шкоди, є саме наявність факту реального підвищення тарифної ставки (посадових окладів) працівників на підприємстві. Перерахунок розміру втраченого заробітку на величину коефіцієнтів, які не ґрунтуються і не відповідають показнику фактичного зростання тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві, суперечить положенням законодавства, тому відсутні правові підстави для їх застосування.

За правилами статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в порядку статі 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що встановлений шахтою «Чайкіно»розмір відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ОСОБА_1 ушкодженням його здоров’я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який вказаний в матеріалах особової справи і переданий до виконання до відділення виконавчої дирекції Фонду, розрахований невірно.

Між тим приписами абзацу третього пункту 9 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, які були чинними на час дії спірних правовідносин, передбачено, що визначений розмір втраченого заробітку або відповідна його частина залежно від ступеня втрати професійної працездатності коригуванню у бік зменшення не підлягає.

Таким чином, права та законні інтереси позивача у даному випадку не порушені. Відділенням виконавчої дирекції Фонду в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області виплата страхових виплат ОСОБА_1 здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим правові підстави для задоволення заявленого ним позову відсутні.

Відповідачами, на користь яких постановлено судове рішення, не надано суду документально підтверджених доказів понесення ними судових витрат при розгляді справі.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 60, 61, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», суд

В  И  Р  І  Ш  И  В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області, Державного підприємства «Макіїввугілля», третя особа –відособлений підрозділ «Шахта «Чайкіно»Державного підприємства «Макіїввугілля», про перерахунок сум щомісячних платежів, визначених роботодавцем, та стягнення заборгованості відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я і професійним захворюванням, пов’язаними з виконанням трудових обов’язків, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя: