Справа № 2-562/11

ІРПІНСЬКИЙ  МІСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    14 квітня 2011 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

    головуючого судді                                                  Кашперська Т.  Ц.  

при секретарі                      Іваненко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

В лютому 2011 року позивач звернулася до суду позовом про визнання майна спільною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя. В позові посилалась на те, що перебувала в шлюбі із відповідачем з 28.08.1993 року до 30.08.2007 року, від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказує, що за час їхнього спільного проживання та за спільні кошти подружжя нею та відповідачем було придбане нерухоме майно: АДРЕСА_1, право власності зареєстровано за відповідачем; кв. АДРЕСА_2, право власності зареєстровано за нею; оскільки дані квартири придбані ними із відповідачем в період шлюбу за спільні кошти подружжя, то це майно має бути визнане їхньою спільною сумісною власністю. Посилається на те, що після розірвання шлюбу вона та відповідач стали проживати окремо, за домовленістю син ОСОБА_4 залишився проживати із нею, а син ОСОБА_3 –із відповідачем; після припинення шлюбних відносин ОСОБА_2 разом зі своєю дружиною та сином ОСОБА_3 проживає у квартирі в м. Львові, вона зі своїм чоловіком та дітьми проживає в квартирі в смт. Коцюбинське. Вказує також на те, що в січні 2011 року вона мала намір здійснити відчуження кв. АДРЕСА_2, однак відповідач проти цього заперечує. Вважає, що спільне майно подружжя має бути розподілене наступним чином: їй має бути виділена у власність кв. АДРЕСА_2, відповідачу АДРЕСА_1.

В зв’язку із викладеними обставинами позивач просила визнати кв. АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2; виділити їй у власність квартиру № АДРЕСА_2; виділити ОСОБА_2 у власність квартиру № АДРЕСА_1.

В судове засідання позивач не з’явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, не заперечував проти задоволення позову, від стягнення на його користь різниці за перевищення частки грошової вартості квартири, яка буде виділена у власність позивачу, відмовився.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі із 28.08.1993 року по 30.08.2007 року (а. с. 8, 9).

В період шлюбу відповідачем ОСОБА_2 придбано кв. АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 22.01.2001 року № Г-00251, виданого на підставі розпорядження Галицької адміністрації № 57 від 22.01.2011 року, зареєстровано Львівським обласним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки на праві приватної власності, Р№ 51.

Крім того, в період шлюбу позивачем ОСОБА_1 придбано кв. АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10.10.2006 року, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів № 1628375 10.10.2006 року.

Наведені обставини підтверджуються свідоцтвами про право власності на квартиру, технічними паспортами, кредитною угодою, актом прийняття-передачі квартири, копією договору (а. с. 12 –30), вказані обставини не заперечені сторонами.

Спірні правовідносини регулюються ст. 60  СК України, відповідно до якої майно,  набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної  сумісної  власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального  користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що спірні квартири № АДРЕСА_1 та № АДРЕСА_2 є об’єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Оскільки в судовому засіданні беззаперечно було встановлено, що квартира № АДРЕСА_1 та квартира № АДРЕСА_2 є спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та частки колишнього подружжя на вказану частину будинку є рівними, зазначені квартири підлягають поділу між сторонами. Так, за позивачем ОСОБА_1 суд визнає право власності на квартиру № АДРЕСА_2, а за відповідачем ОСОБА_2 суд визнає право власності на квартиру № АДРЕСА_1 як частку в спільному майні подружжя відповідно до позовних вимог та із урахуванням відмови відповідача від стягнення із позивача на його користь компенсації за перевищення частки в грошовій вартості квартир.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Оскільки суд повністю задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, суд стягує із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати розмірі 1820 грн.

На підставі ст. ст. 60, 61, 63, 70, 71 СК України, ст. ст. 15, 16, 203, 215, 369, 386, 391 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 - 226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Визнати, що квартира № АДРЕСА_1 та квартира № АДРЕСА_2 Київської області є спільним майном подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру № АДРЕСА_2 як частку в спільному майні подружжя.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру № АДРЕСА_1 як частку в спільному майні подружжя.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1820 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:Т. Ц. Кашперська