Справа № 2-217/2007 рік

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2007 року.

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого Карпенко О.Л. при секретарі Пономаренко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Новоукраїнка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  третя особа ОСОБА_3,  про відшкодування вартості сівалки та можливого доходу від її використання -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про повернення належної йому сівалки СЗТ-3, 6 А із чужого незаконного володіння відповідача. Позовні вимоги обгрунтовано тим,  що 09 листопада 2005 року відповідач та інші невідомі особи,  силоміть заволоділи його сівалкою,  Підтвердженням того,  що спірне майно знаходиться у відповідача є письмова розписка складена ним працівникам Новоукраїнського РВ УМВС України. Як власник майна,  у відповідності до  ст.  387 ЦК України,  він має право вимагати повернення свого майна від особи,  яка незаконно,  без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Під час розгляду справи позивач змінив свої позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача 1785 грн. вартості сівалки СЗТ-3, 6 А та 47040 грн. можливого доходу від її використання в комплексі сільгоспробіт 2006 року.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги повністю і пояснили,  що відповідач безпідставно набув у володіння спірне майно,  яке на час розгляду справи в суді не збереглося в натурі,  а тому на підставі  ст.  1212,  1213 та 1214 ЦК України повинен відшкодувати його вартість на час розгляду справи та можливі доходи,  які він міг отримати за 2006 рік.

Відповідач проти позову заперечив і пояснив,  що ОСОБА_3 передала йому на зберігання спірну сівалку,  пізніше працівник! міліції проводили перевірку заяви позивача про скоєння злочину і передали цю сівалку йому на зберігання. Тривалий час вона знаходилася в нього на господарському дворі його фермерського господарства. Однак,  спеціальних заходів до збереження майна він не вживав. Вважаючи,  що ОСОБА_3 являється власником цього майна він дозволяв різним особам з її згоди брати сівалку. Але хто і коли забрав цю сівалку,  і де її теперішнє місце знаходження йому не відомо.

Представник позивача проти позову заперечив посилаючись на те,  що відповідач,  як зберігай,  взяв себе зобов"язання по зберіганню майна до вирішення справи судом,  що вбачається із його розписки. З часу,  коли суд встановив    право    власності    на   майно    позивача,     відповідач    не    несе

відповідальності за збереження майна,  а тому на підставі  ст.  937,  938 ЦК України вимоги позивача є безпідставними.

Третя особа,  яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила,  що вона передала відповідача на зберігання спірну сівалку. Будучи впевнена,  що та належить саме їй вона дозволяла різним особам брати її в користування,  але їй не відомо,  хто саме брав її у відповідача і хто її не повернув.

Спеціаліст Куделя В.А. в судовому засіданні дав пояснення про те,  що на замовлення позивача він провів експертину оцінку вартості нової сівлки СЗТ-3, 6 А,  а також провір розрахунок ймовірних прибутків від використання цієї сівалки в комплексі сезонних сільськогосподарських робіт протягом 2006 року. Його висновки викладено в звіті. Можливо проведення експертизи сівалки СЗТ-3, 6 А 1993 року випуску з урахуванням її зносу та з урахуванням витрат на проведення її капітального ремонту,  за відсутності самого об"єкта дослідження.

Заслухавши пояснення сторін,  їх представників,  третьої особо,  спеціаліста,  дослідивши висновок експерта,  письмові докази по справ,  в тому числі відмовний матеріал витребуваний з Новоукраїнського РВ УМВС України і оглянутий в судовому засіданні відмовний матеріал по заяві ОСОБА_1,  суд встановив слідуючі обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Між позивачем по справі та ОСОБА_3 виник спір з приводу права власності відносно сівалки СЗТ-3, 6 А 1993 року випуску. Позивач,  вважаючи,  що відносно нього було скоєно злочин звернувся із заявою до Новоукраїнського РВ УМВС України в Кіровоградській області. Під час перевірки органами внутрішніх справ заяви позивача було проведено огляд спірної сівалки,  яка на той час перебувала у володінні відповідача і зберігалася на тереторії його господарського двору. Під час огляду сівлку було вилучено і передано на зберігання відповідачу до вирішення справи судом про що 12 листопада 2005 року відповідач дав письмові розписку (а.с. 21),  яка міститься у відмовному матеріалі Новоукраїнського РВ УМВС України. ОВС відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Ухвалою колегії судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 червня 2006 року залишено без змір рішення Новоукраїнського районного суду про визнання за позивачем права власності на сівалку СЗТ-3, 6 А (а.с.  6-9).

Відповідач не був учасником процесу по розгляду цивільної справи в суді за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно,  а тому не був повідомлений про прийняте судове рішення. Крім того,  йому не повідомлялося про прийняте ОВС рішення по заяві ОСОБА_1 про скоєння злочину,  про що свідчить відсутність у відмовному матеріалі будь-яких письмових повідомлень направлених на його адресу. Новоукраїнським РВ УМВС України не приймалося рішення щодо вилученої ним і переданої на зберігання відповідача сувалки. У зв"язку з цим суд дійшов висновку,  що відповідач повинен був продовжувати зберігання переданої йому сівалки СЗТ-3, 6 А.

Вимоги позивача,  як неволодіючого власника майна,  про витребування у відповідача сівалки є законними і обгрунтованими так,  як перебування належного власнику майна у іншої особи,  без згоди власника,  порушує право власника щодо володіння,  користі розпоря його майном.  Права власника гарантовані  ст.  41 Конституції України,  ст,  321, 1212 ЦК України,

Зокрема  ст.  1212 ч. 1 ЦК України передбачено,  що особа,  яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),  зобов"язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов"язана повернути майно і тоді,  коли підстава,  на якій воно було набуте,  згодом відпала.

За встановлених судом обставин справи набуття відповідачем сівалки СЗТ-3, 6 А не може вважатися безпідставним.  Однак,  в подальшому така підстава відпала і тому він зобов"язаний повернути набуте ним майно.

Як вбачається з пояснень відповідача,  він не вживав належних заходів до збереження прийнятої на зберігання сівалки ЗСТ-3.6 А внаслідок чого допустив її втрату.

Згідно  ст.  1213 ч. 2 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість,  яка визначається на момент розгляду справи про повернення майна.

З висновку експерта (а.с.                     ) вбачається,  що вартість сівалки СЗТ -

3.6 А 1993 року випуску,  з урахуванням її капітального ремонту,  станом на 17 травня 2007 року становить 13785 грн. Інших доказів,  які б спростовували висновки експерта суду не подано.

З урахуванням встановлених обставин справи і відповідних їм правовідносин суд вважає,  що в цій частині позов обгрунтований і підлягає задоволенню.

Згідно  ст.  1214 ч. 1 ЦК особа,  яка набула або зберегла його у себе без достатньої правової підстави,  зобов"язана відшкодувати всі доходи,  які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу,  коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Позивач не надав суду доказів того що відповідач отримував дохід від сівалки,  а також те з якого часу відповідач дізнався або міг дізнатися про безпідставне збереження його майна,  а тому відповідач несе відповідальність лише за втрату майна і не зобов"язаний відшкодовувати позивачу доходи,  які він міг отримати від цього майна.

З урахуванням встановлених обставин справи і відповідних їм правовідносин суд вважає,  що в цій частині позов необгрунтований і не підлягає задоволенню.

Крім того,  з відповідача на користь позивача підлягають

відшкодуванню документально підтвердженні (а.с.                                             )

судові витрати по справі,  пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не відносить до судових витрат витрати позивача у сумі 4000 грн. (а.с.  ) на оплату послуг його представника в суді та оплату 500 грн. вартості експертної оцінки майна проведеної Українською товарною біржею "ТБУ" за його особистим замовленням (а.с.        ).

Відповідачеві присуджуються відшкодування судових витрат пропорційно до тієї частини позовних вимог,  у задоволенні яких відмовлено. При цьому суд вважає,  що заявлені відповідачем витрати на правову допомогу у сумі 2500 грн. є необгрунтованими. Відповідно до Граничних розмірів компенсації витрат,  пов"язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590,  якщо компенсація сплачується іншою стороною,  її розмір не перевищує суму,  що обчислюється виходячи з того,  що зазначеній особі,  виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. З

урахуванням цього граничний розмір витрат відповідача по цій справі,  який підлягає відшкодуванню становить 640 грн. 00 коп. А тому,  вимоги відповідача про компенсацію понесених судових витрат підлягають задоволенню пропорційно до розміру не задоволених позовних вимог і становлять 492 грн. 80 коп.

Керуючись   ст.   41 Конституції України,    ст.   1212 ч. 1,  1213 ч. 2 ЦК,    ст.   60 ч. 1,    ст.    ст.   88, 209, 213, 214, 215 ЦПК,  суд,  -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13785 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят п"ять) грн. 00 коп. вартості сівалки СЗТ-3, 6 А та 841 (вісімсот сорок одну) грн. 46 коп. судових витрат,  а всього 14626 (чотирнадцять тисяч шістьсот двадцять шість) грн. 46 коп.

В      задоволенні      решти      позовних      вимог      відмовити      за необгрунтованністю.

Стягнути з з ОСОБА_1 на кори ОСОБА_2 492 (чотириста дев"яносто дві) грн. 80 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом наступних двадцяти днів після подання заяви.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у строк,  встановлений   ст.   294 ЦПК України,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 

Головуючий :   О. Л. Карпенко