2-484/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

«30»березня 2011 року                     Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим

в складі:

головуючого –судді Хотянової В.В.

при секретарі –Мельниковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Алушті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу  92 630 грн 91 коп з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, а всього 97 797 грн 94 коп. та судові витрати.   

Вимоги мотивовані тим, що 11 липня 2009 року відповідач  взяв у неї в борг грошову суму у розмірі 11 688 доларів США , але до теперішнього часу відповідач не виконав підтверджені розпискою грошові зобов’язання.   

В судове засідання позивач не з’явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, на позовних вимогах наполягає.  

Відповідач в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомила. Про день та час розгляду справи була повідомлений належно та своєчасно.          

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.

Обов’язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з’ясуванню обставин справи шляхом роз’яснення прав та обов’язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крим того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.    

На підставі наданих суду доказів встановлено, що між позивачами та відповідачем в усній формі був укладений договір займу, згідно умов якого остання одержала 11  688 доларів США, що станом на 04.06.2010 року еквівалентно 92 630,91 доларів США.

В підтвердження факту сплати грошей за договором відповідач надав позивачу власноруч написану розписку від 11.07.2009 року, з зобов’язанням повернути кошти у будь який час за вимогою позивача. Але до теперішнього часу борг позивачу не повернутий.

Відповідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другої сторони (позичальнику) грошові кошти, а останній зобов'язаний повернути в зазначений термін таку ж суму грошових коштів яка була їм одержана у власність. При цьому договір позики є реальним договором, оскільки відповідно до п.2 цієї статі він вважається укладеним тільки з моменту реальної передачі грошей.   

На підставі укладеного договору між сторонами виникли грошові зобов’язання.  

Цивільним законодавством встановлені загальні умови виконання зобов’язань, відповідно до яких: зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умовам договору і вимогам закону (ст. 526 ЦК України); якщо в зобов’язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України);  не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлене в договорі або законі (ст. 525 ЦК України).

Отже ухилення відповідача від виконання прийнятих на себе за договором позики зобов’язань не відповідає вимогам закону.

Згідно наданого розрахунку, станом на 04.06.2010 року 11 688 доларів США еквівалентно 92 630,91 гривні.

Тому суд вважає, що вимоги позивачів в частині стягнення загальної суми боргу за договором позики у сумі 92 630 гривень, що еквівалентно 11 688 доларів США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у зв'язку з чим вказана сума боргу підлягає примусовому стягненню з відповідача на користь позивачів.

Більш того, відповідно до ст. 625 ЦК України, - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки між сторонами не передбачалися особливі умови і порядок настання відповідальності за невиконання відповідачем зобов’язання, то у даному випадку слід застосувати заходи відповідальності, передбачені законом.

При таких обставинах суд вважає, що окрім загальної суми боргу за договором позики стягненню з відповідача підлягає також сума інфляційних витрат та відсотків, розрахунок яких наданий відповідачами.

Згідно наданого позивачем розрахунку індекс інфляції по простроченому зобов’язанню становить 3 705,24 гривні, три проценти річних від простроченого грошового зобов’язання становить 1 461,79 грн.

Враховуючи принцип дизпозитивності судового процесу та відсутність з боку відповідача обґрунтованих доказів помилковості розрахунку позивачів або спростування такого розрахунку, суд не має достатніх підстав ставити наведені у розрахунку суми інфляційних витрати та відсотків під сумнів.

Доказів, на підставі яких можливо було спростувати усі наведені висновки суду не надано.

Крім того суд на підставі ст..88 ЦПК України вважає, за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі, а саме судовий збір в розмірі 978 гривень, та витрати пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи в сумі 120 гривень.

На підставі висловленого та керуючись статтями 525, 526, 533, 611, 625,1046,1049 ЦК України,  ст. ст. 10, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від прострочення грошового зобов’язання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 позику у розмірі 92 630 грн 91 коп, індекс інфляції у розмірі 3 705 грн 24 коп, трьох процентів річних за прострочення грошового зобов’язання 1 461 грн 79 коп, а всього 97 797 (дев’яносто сім тисяч сімсот дев’яносто сім) грн 94 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 978 грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн, а всього 1 098 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду АР Крим через суд Алуштинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст.ст.294,295 ЦПК України.

Суддя                                                                                          В.В.Хотянова