Справа № 2-а- 236/2011

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

12 березня 2011 року              Володарський районний суд Донецької області у складі судді Подліпенця Є.О., розглянувши  в порядку скороченого провадження в залі суду смт. Володарське справу адміністративного судочинства за позовом:

ОСОБА_1

до

Управління Пенсійного Фонду України в Володарському районі Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання  здійснити перерахунок та виплату  пенсії по інвалідності  та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю,-

                    В С Т А Н О В И В :

 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання  здійснити перерахунок та виплату  пенсії по інвалідності  та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він має статус особи, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, з 14.01.2011 року визнаний інвалідом 3-ої групи пов’язаної з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області та отримує пенсію по інвалідності з 14.01.2011 року. Крім того, з 04.07.2006 року по 13.01.2011 року отримував пенсію за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2-ої категорії.

Вважає, що розмір виплачуваної відповідачем йому пенсії по 3-ій групі інвалідності та розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю не відповідає розмірам пенсії, встановленої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХП (надалі –Закон № 796-ХП).

  У позові просить визнати неправомірними дії відповідача стосовно виплати йому пенсії в розмірі меншому ніж це встановлено ст. ст. 49, 50, 51, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зобов’язанням управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької  області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату відповідно до ст.ст. 49, 50, 51, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, віднесеній до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, - додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 04.07.2006 року по 13.01.2011 року; як інваліду 3 групи і особі віднесеній до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, основної (державної) пенсії по інвалідності в розмірі не нижче шести мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі не нижче 50 процентів мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 14 січня 2011 року.  

Дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи  1-ої категорії, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 с від 28 січня 2011 року, з 14.01.2011 року Донецькою обласною медико-соціальною експертною комісією визнаний інвалідом 3-ої групи по захворюванню, що пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК № 443006 від 18.01.2011 року.  

З 04.07.2006 року по 13.01.2011 року позивач перебував на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Володарському районі Донецької області і отримував пенсію за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2-ої категорії, та з 14.01.2011 року отримує пенсію по 3 –ій групі інвалідності що підтверджується довідкою відповідача №355 від 17.02.2011 року.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій, у період визначений в позовних вимогах та визнає бездіяльність відповідача протиправною з наступних підстав.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі -  спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(надалі - загальний закон).

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України

Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 49 цього Закону призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 цього Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

- по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

- по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

- по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

- дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:

- інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Підпунктами 12,15, 17 п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року № 107-VI (надалі –Закон № 107) були внесені зміни, в тому числі й до ст.. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(пункт 28 розділу ІІ).

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, і до статей 50, 54.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 22.05.2008 року відновлена дія ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції до 01.01.2008 року

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії на достатній життєвий рівень дає Закон України „Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 року № 966-ХІV, а також Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ.

          Відповідно до ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ, основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою  забезпечення  конституційного  права  громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються в тому числі мінімальний розмір пенсії за віком.

           Основні державні соціальні гарантії,  які є основним джерелом існування,  не можуть  бути  нижчими  від  прожиткового  мінімуму, встановленого законом.

          В ст. 19 Закону № 2017-ІІІ передбачено, що  виключно законами України визначаються мінімальний розмір пенсії за віком. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

          Згідно ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю,  а також стипендій  та  інших  соціальних  виплат  виходячи  з  вимог Конституції України та законів України. В ч. 3 ст. 4 цього ж Закону передбачено, що прожитковий  мінімум  на  одну особу, а також окремо для тих, хто  відноситься  до  основних  соціальних  і  демографічних  груп населення,  щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний  бюджет  України  на  відповідний  рік.  Прожитковий мінімум  публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Частиною 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV також встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законом України № 231-V від 05 жовтня 2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 року були внесені зміни до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи  в якій саме зазначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст. 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року N 3235-IV, розмір прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність становить:  з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.

У відповідності до ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 №489-V, розмір прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

У відповідності до ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року N 107-VI, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить:  з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні,  з 1 жовтня 2008 року по 01 листопада 2009 року - 498 гривень.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року N 835-VI, розмір прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність з 1 листопада 2009 року становить - 573 гривень.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року N 2154-VI, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить:  з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня  -  706  гривень,  з 1 липня - 709 гривень,  з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23 грудня 2010 року N 2857-VI, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить на одну особу в  розрахунку на місяць у розмірі:   з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні,  з 1 жовтня - 784  гривні,  з  1  грудня  - 800 гривень.

Таким чином, для позивача як особі, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, нижній розмір державної пенсії відповідно до ч.4. ст. 54 Закону № 796-ХП та додаткової пенсії відповідно до ст. 50, ч.1 ст. 51 Закону № 796-ХП повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів, а не з розмірів визначених постановами Кабінету міністрів України. Оскільки, статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Крім того, зазначені постанови КМУ є підзаконними актами яка суперечить Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", також порушує та звужує права позивача, встановлені Конституцією України.

Право на пенсію та додаткову пенсію встановлює Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсій, встановлених законами, не підлягає зменшенню. Це гарантує ст. 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Застосування відповідачем зазначених постанов КМУ до спірних відносин обмежує конституційне право позивача на соціальний захист, суперечить принципу законності, визначеного п. 2, 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України та приписам п. 1,6 ст.92 Конституції України, ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Дії управління Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії позивачу на підставі постанов Кабінету Міністрів України призвела до того, що відбулося значне звуження обсягу прав позивача, які існують в державі для відповідної категорії громадян.

Тому суд вважає, що дії відповідача щодо нарахування пенсії (державної та додаткової) у розмірах, менших ніж передбачено ст.ст. 50, 54 ч. 4 Закону Укради «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є неправомірними.

З таких підстав обчислення і призначення пенсії особам захворювання яких пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС здійснюється за правилами ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” та ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 року № 966-ХІV, в якій зазначено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення в тому числі розміру мінімальної пенсії за віком, який також відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

              Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 30 травня 1997 року №523(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року №666, від 4 березня 2004 року №268, від 22 вересня 2004 року №1240).

               Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України №796-XII.

               Щодо постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 03 січня 2002 року №1, на яку посилається відповідач, то нею встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статей 50, 54 Закону №796-XII.

                 Роз’яснення наведені в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»від 01.11.96 року №9, застерігають, що судам  необхідно  виходити  з того,  що нормативно-правові акти будь-якого  державного  чи  іншого  органу  (акти  Президента України,   постанови   Верховної   Ради   України,   постанови   і розпорядження Кабінету Міністрів України,  нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів  Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та  інструкції  міністерств  і  відомств, накази  керівників підприємств, установ та  організацій   тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

                Якщо при розгляді  справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати Закон,  який регулює ці правовідносини.

Доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права, передбаченого ст. 99 КАС України, неспроможні, так як відповідно до ч.2 ст. 99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАСУ для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, згідно ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 року N 1788-XII, суми  пенсії,  не  одержані  своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються  за  минулий  час  без обмеження будь-яким строком.

Крім того, згідно до вимог статті 76 Закону України „Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 року N 39/95-ВР, право на подання  позову  про  відшкодування  ядерної  шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ст. ст. 49, 50, 51, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, ст. 17, 19 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню та основна та додаткова пенсія позивачу повинна бути перерахована як інваліду 3 групи і особі віднесеній до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - з 14 січня 2011 року та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю як особі, віднесеній до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 04 липня 2006 року по 13 січня 2011 року.

З урахуванням викладених обставин суд визнає дії відповідача протиправними та зобов'язує відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 49, 50, 51, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, віднесеній до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, - додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 04 липня 2006 року по 13 січня 2011 року; як інваліду 3 групи і особі віднесеній до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, основної (державної) пенсії по інвалідності в розмірі не нижче шести мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі не нижче 50 процентів мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 14 січня 2011 року.  

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок. Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

Таким чином, позивач звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, ст. 17, 19 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 17, 23, 69-71, 79, 86, 87, 88, 94, 98, 111, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 22, 23, 24 Конституції України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Володарському районі Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсій по інвалідності та недоотриманих сум додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю –задовольнити.          

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області стосовно виплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі меншому ніж це встановлено ст. ст. 49, 50, 51, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької  області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату відповідно до ст.ст. 49, 50, 51, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, віднесеній до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, - додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 04.07.2006 року по 13.01.2011 року; як інваліду 3 групи і особі віднесеній до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, основної (державної) пенсії по інвалідності в розмірі не нижче шести мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі не нижче 50 процентів мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 14 січня 2011 року та з урахуванням виплачених сум.  

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення через Володарський районний суд до Донецького  апеляційного адміністративного суду. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, або у письмовому провадженні то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя                                                                         Є.О. Подліпенець