2-а-824/11  

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 червня  2011 року                                                                                м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого -                                                                                     судді Гуденко О.А.,

при секретарі -                                                                                      Вайсенштейн А.М.

за участю позивача                                                                                ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2011 року ОСОБА_1   звернувся до суду із позовом до УДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови інспектора ДПС від 03 березня 2011 року № ВЕ1 090812 по справі про адміністративне правопорушення.

Позивач у судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, повідомлений належним чином,  надав заперечення проти позову, в яких заперечував проти задоволення позову.

Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності представника відповідача, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши доводи позову, дослідивши письмові докази, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

        ОСОБА_1 управляв на підставі наказу службовим  транспортним засобом марки Хюндай Н1, реєстраційний номер НОМЕР_1.

        03 березня  2011 року   інспектором ДПС роти ДПС ВДАІ з ОАТ м. Миколаєва ст.. сержантом міліції Бурмус В.В. складена постанова ВЕ1 090812 по справі про адміністративне правопорушення, з якої вбачається, що  03.03.2011 року о 08.20  годин позивач, керуючи автомобілем марки Хюндай Н1, реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул.. Скороходова  перехресті пр. Жовтневому в м. Миколаєві для надання переваги в русі не зупинив тз перед краєм перехрестя при ввімкненому забороняю чому сигналі світлофора,  чим порушив п. 16.3 8.10 Правил дорожнього руху України.

Як пояснив позивач, він рухався із дотриманням ПДР, оскільки почав переїзджати перехрестя на зелений сигнал світлофора, впевнившись у відсутності інших автомобілей.  За такого зазначає, що правопорушення не вчиняв, у зв’язку з чим просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.

           Відповідно до п. 16.3 ПДД , у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Частиною третьою ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо  (неупереджено); добросовісно, розсудливо з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

В даному випадку до постанови дійсно прикладено протокол про адміністративне правопорушення, але такий, що  підписаний  позивачем з зауваженнями. Пояснень свідків не додано, не вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснювалась фотозйомка.  До протоколу додані фото, з яких взагалі не вбачається, що позивач здійснив виїзд з перехрестя на забороняючий сигнал світлофору,  також не вбачається і що він не надав перевагу в русі якомусь автомобілю. Доказів, що його переїзд перехрестя створив перешкоди транспортним засобам, що рухаються за ним по тій само смузі, або аварійну ситуацію   суду також не надано.

За таких обставин, коли відсутні докази самого факту правопорушення з боку позивача, суд вважає, що правові підстави для її притягнення до адміністративної відповідальності відсутні.

При цьому суд вважає,  що позивач не пропустив передбачений законом строк на звернення до суду з адміністративним позовом.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ч. 2 ст. 122 КУпАП, ст.ст. 6, 9, 141, 23, 24, 27, 33, 247, 258, 287, 288, 289, 293 КУпАП, суд дійшов висновку про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, що виключає провадження в адміністративній справі.

Тому постанову  року   інспектора ДПС роти ДПС ВДАІ з ОАТ м. Миколаєва ст.. сержанта міліції Бурмус В.В. № ВЕ1 090812 від 03 березня 2011 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу  у розмірі 425,00 грн. слід скасувати, а провадження у справі закрити.

У відповідності до ст. 94 КАС України, судовий збір слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 11,14, 100, 159,.160-161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови –задовольнити.

Постанову   інспектора ДПС роти ДПС ВДАІ з ОАТ м. Миколаєва ст.. сержанта міліції Бурмус В.В. №  ВЕ1 090812 від 03 березня 2011 року по справі про адміністративне правопорушення,  передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у розмірі 425,00 грн. –скасувати.

Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1     до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП –закрити.

Відповідно до ч. 2 ст. 171-2 КАС України постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                    О.А. Гуденко