Справа № 2а-2687/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06 червня 2011 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді                      Науменко А.В.

при секретарі                               Коваленко Д.А.,

розглянувши у  порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси  про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії по перерахунку та нарахуванню  щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,  -

встановив:

Позивач 21 квітня 2011 року звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є дитиною війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Разом з тим їй фактично виплачувалося 10% від мінімальної пенсії за віком. Таким чином, просить стягнути невиплачену за  період з 01 липня  2007 року по цей час включно щомісячну державну соціальну допомогу, виходячи із вимог Закону.

Ухвалою суду від 27.04.2011 року, позовні вимоги позивача  до відповідача частково залишені без розгляду, а саме за період з 01.07.2007 року по 21.10.2010 року.  

Відповідно до п.2 ч.1, ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги за період з 22.10.2010 року по день складання постанови підлягають задоволенню  частково з наступних підстав.

Встановлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, являється громадянкою України, пенсіонером, що підтверджується її паспортом та пенсійним посвідченням та має статус «дитина війни».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195 від 18.11.2004 року, дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років.      

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі ст.6 названого Закону (в редакції до 28 грудня 2007 року), дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України, а також ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно положень ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ст.11 цього закону, якою визначено певні умови отримання підвищення пенсії інвалідам.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», отже, з цього часу відновлено ст.6 Закону в повному обсязі.

Рішенням Конституційного суду України по справі  N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення.

При цьому у п. 6 Конституційний Суд України зазначив, що рішення у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Виходячи з того, що редакція ст. 65 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 01 січня 2008 року втратила свою чинність з дня прийняття рішення Конституційним судом України по справі  N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, то з 22 травня 2008 року відновилася попередня редакція цієї статті, а також право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.152 Конституції України,  Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Законами України «Про державний бюджет на 2010 рік», «Про державний бюджет на 2011 рік»зміни до законодавства з приводу нарахування соціальної допомоги дітям війни не вносилися та позивач мала право на отримання пенсійного забезпечення передбаченого Законом № 796-ХІІ, виходячи з ставки  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, яка встановлена діючим законодавством України.   

У розумінні ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум –вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, забезпечення його здоров’я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Статтею 2 цього Закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України.

Таким чином, посилання УПФ України в Приморському районі Одеси на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є неспроможним, та судом до уваги не приймається.

З урахуванням наведеного, а також те, що здійснення перерахунку пенсії є виключною компетенцією Управління пенсійного фонду України, суд вважає за необхідне вимоги позивача задовольнити частково, шляхом зобов’язання відповідача провести перерахунок та забезпечити проведення позивачеві підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством,  за період з 22 жовтня 2010 року по 06 червня 2011 року, за виключенням вже виплачених сум цього підвищення.

Керуючись ст.ст. 7-9, 11, 71, 158, 160, 162, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси  про визнання дій  відповідача незаконними та зобов’язання вчинити певні дії по перерахунку та нарахуванню  щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни –задовольнити частково.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси  нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, що передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,    визначеного законодавством, - за період з 22 жовтня  2010 року по 06 червня 2011 року з виключенням виплачених за зазначений період сум.  

В задоволенні іншій частині позову - відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії  постанови.

Суддя                                                                         А.В. Науменко      

06.06.2011