Справа № 2a-160 2007 рік.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2007 року                           Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді                                        Карнауха А.П.

при секретарі                       Кокошко І.В.

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в м.  Тульчині справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації про стягнення невиплаченої щорічної разової грошової допомоги в сумі 5447, 60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації про стягнення невиплаченої щорічної разової грошової допомоги в сумі 5447, 60 грн.,  мотивуючи свої позовні вимоги наступним.  Позивач є інвалідом війни другої групи і відповідно до  ст. . 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту",  йому щорічно повинна надаватися разова грошова допомога в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком,  як інваліду війни.

Проте,  в супереч цим вимогам грошова допомога за 2004,  2005 та 2006 роки виплачувалась позивачу в неповному обсязі. Так,  у 2004 році йому було виплачено 160, 00 грн.,  у 2005 році - 330, 00 грн.,  та у 2006 році - теж 330, 00 грн..

Мінімальна пенсія за віком у 2004 році,  відповідно до ЗУ "Про загально-обов"язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV,  становила 92, 45 грн.,  в 2005 році,  відповідно до ЗУ "Про внесення змін до ЗУ " Про загально-обов"язкове державне пенсійне страхування" від 23.12.2004 року № 2291-IV та ЗУ "Про внесення змін до ЗУ "Про державний бюджет на 2005 рік",  складала 332, 00 грн.,  а мінімальна пенсія за віком у 2006 році,  відповідно до ЗУ "Про Державний Бюджет на 2006 рік",  становила 395, 00 грн.

Таким чином,  позивач вважає,  що відповідно до ЗУ "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту",  суми виплат мали скласти: за 2004 рік - 92, 45 X 8 = 739, 60 грн.,  за 2005 рік - 332 X 8 = 2656, 00 грн.,  за 2006 рік - 359, 00 X 8 = 2872 грн.. Тому за три роки недоплата склала: за 2004 рік - 739, 60 грн. - 160, 00 грн. = 579, 60 грн.,  за 2005 рік - 2656, 00 грн. - 330, 00 грн. = 2326, 00 грн.,  та за 2006 рік - 2872, 00 грн. - 330, 00 грн. = 2542, 00 грн.,  а всього за три роки - 5447, 60 грн.

Дана сума заборгованості має виплачуватись Управлінням праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації,  а тому позивач і звернувся в суд з даним позовом до відповідача.

Просить суд стягнути з відповідача на його користь недоплачену щорічну разову грошову допомогу,  як інваліду війни,  в сумі 5447, 60 грн..

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав,  на їх задоволенні наполіг. Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав,  про що надав суду письмову заяву.

Суд,  заслухавши сторін,  вивчивши матеріали справи,  вважає,  що позов ОСОБА_1 є цілком законним,  і його слід задоволити,  оскільки він підтверджується всіма необхідними документами та визнається відповідачем.

Згідно ч.3  ст. . 112 КАС України,  у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом,  приймається

постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Позивач,  згідно копії посвідчення,  дійсно є інвалідом війни другої групи і має право на пільги,  встановлені законодавством України. Відповідно до  ст. . 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту",  йому щорічно повинна надаватися разова грошова допомога в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком,  як інваліду війни. На підставі викладеного,  керуючись  ст. . 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту",   ст. ,   ст. . 111, 112, 159, 160, 163 КАС України,  суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити повністю.

Зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1,  жителю с.  Клебань Тульчинського району Вінницької області,  невиплачену разову щорічну грошову допомогу за 2004 рік в сумі 579, 60 грн.,  за 2005 рік в сумі 2326, 00 грн. та за 2006 рік в сумі 2542, 00 грн.; всього виплатити 5447 (п'ять тисяч чотириста сорок сім) гривен 60 копійок.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

постанова суду набрала законної сили 12 березня 2007 року.