Справа № 2-а-3064/11

П О С Т А Н О В А

і м е н е м       У к р а ї н и

07 червня 2011 року                                                                                 м. Білопілля

Суддя Білопільського районного суду Сумської області Замченко А. О., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі про зобов’язання здійснити перерахунок недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,

в с т а н о в и л а :

23 травня 2011 року позивачка звернулася до УПФ України в Білопільському районі з позовом, в якому посилаючись на те, що останній не виконує вимоги ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просить поновити строк звернення до суду; зобов’язати УПФ України в Білопільському районі здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 23 листопада 2010 року по день постановлення рішення суду.

Відповідач подав до суду заперечення проти позову, в якому вказує, що позивачка має статус «дитини війни» і відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на пенсію, підвищену на 30% від мінімальної пенсії за віком. Проте, відповідно до ст. 7 зазначеного Закону, якою передбачений механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Поряд з цим, відповідно до листа Міністерства юстиції України №21-26-561 від 31 серпня 2007 року питання, пов’язане з визначенням величини мінімальної пенсії за віком, що повинна застосовуватись для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», має бути вирішено у законодавчому порядку. Крім цього, п. 4.1 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якими дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни –10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата позивачці виплачується у повному обсязі. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 вищенаведені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»були визнані неконституційними. Також у письмовому запереченні зазначено, що УПФ України в Білопільському районі діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачка згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус «дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, яка діє з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

З 01 січня 2008 року на підставі п. 2 ст. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст. 6 зазначеного вище Закону викладено в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені п/п 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п/п 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року №107-VI, ця норма втратила чинність, а тому не підлягала застосуванню.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про Державний бюджет України на 2011 рік»дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей»не зупинялася.

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги територіальні органи Пенсійного фонду України з 22 травня 2008 року повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми с. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якого необхідно рахувати підвищення пенсії дітям війни у розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Так, ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на взяті державою зобов’язання, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, у даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме з розрахунку мінімальної пенсії за віком, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 61 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Крім цього, Пенсійний фонд України діє у відповідності з Положенням Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року №121\2001, і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на УПФ України у Білопільському районі за місцем проживання останньої.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року №121\2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням –забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок по виплаті позивачці 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Крім того, відповідачем, у порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачці доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачці виплат, гарантованих їй Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Судом встановлено, що позивачці соціальна грошова допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період часу з 23 листопада 2010 року і по теперішній час, добровільно не нараховувалась і не виплачувалась, а виплачувалась у розмірі 10 %.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати УПФ України в Білопільському районі здійснити перерахунок пенсії позивачці з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період часу з 23 листопада 2010 року по 07 червня 2011 року, з урахуванням виплачених коштів.

Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду, суд вважає необхідним на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФ України в Білопільському районі по не виконанню приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у період з 23 листопада 2010 року по 07 червня 2011 року, яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування і отримання доплати до пенсії.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 22, 64 Конституції України, ст. ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року «Справа про соціальні гарантії громадян», рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 159-163, 1832 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі щодо не нарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги «дитині війни»ОСОБА_1 .

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 23 листопада 2010 року по 07 червня 2011 року , виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Білопільський районний суд протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя –