Справа № 22 -ц- 687                                  Головуючий у 1-й інстанції: Кондратенко М. В.

Категорія - 39                                              Суддя-доповідач: Криворотенко B.I.

УХВАЛА

 іменем України

12 червня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі :

головуючого - Рибалки В.Г.

суддів                    - Криворотенка В.І.,  Батюка А.В.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.  в присутності осіб,  які приймають участь в справі - апелянта ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну

справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ковпаківського районного суду м.  Суми від 30 березня 2007 року

в справі за позовом ОСОБА_1до Приватного виробничо-комерційного

підприємства  «Інтербуд»  про  зміну  формулювання  звільнення  з  роботи,   стягнення

грошових коштів за час вимушеного прогулу,  компенсації за невикористану відпустку,

вихідної допомоги,  відшкодування спричиненої моральної шкоди,  зобов'язання внесення

коригувань до звітів Пенсійного фонду,  -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ковпаківського районного суду м.  Суми від ЗО березня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПВКП «Інтербуд» на користь ОСОБА_1 154 грн. 59 коп. грошової компенсації за невикористану відпустку,  що не виплачена йому під час звільнення з роботи.

В решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнуто з ПВКП «Інтербуд» на користь держави судовий збір у сумі 51 грн.,  а також витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. ,  посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи,  просить вказане рішення суду скасувати і постановити нове рішення,  яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Зазначає,  що через неправомірні дії адміністрації підприємства - несвоєчасну виплату заробітної плати,  оплати лікарняних за попередній період,  був змушений подати заяву про звільнення за ч.3  ст.  38 КЗпП України,  в той час як його звільнили,  сформулювавши підставу - за  ст.  38 КЗпП України (без визначення конкретної частини статті). Невідповідність причини звільнення,  а також не включення додаткових сум у звіти до Пенсійного фонду позбавляє його можливості отримувати допомогу по безробіттю,  а також впливає на розмір майбутньої пенсії.

Судом першої інстанції встановлено,  що згідно наказу № 7 від 11 травня 2006 року ОСОБА_1.  прийнятий на роботу на ПВКП «Інтербуд» на посаду головного бухгалтера з іспитовим терміном 2 місяці.

Вийшовши на роботу після лікарняного 14 серпня 2006 року,  ОСОБА_1.  подав директору підприємства заяву про своє звільнення за ч.3  ст.  38 КЗпП України - з підстав порушення на підприємстві законодавства про працю. Не дочекавшись результатів розгляду поданої заяви,  прийнятого по ній рішення,  позивач самовільно,  без дозволу адміністрації покинув робоче місце і пішов до Територіальної державної інспекції праці Сумської області скаржитися на дії адміністрації підприємства,  з'явившись на роботу

2

тільки 16 серпня 2006 року за дзвінком директора підприємства з проханням прибути для розрахунку в зв'язку зі звільненням.

Відповідно до наказу ПВКП «Інтербуд» за № 8 від 14 серпня 2006 року позивач звільнений з роботи за  ст.  38 КЗпП України з зазначенням підстави звільнення «за власним бажанням»,  що також відображено в трудовій книжці позивача.

При звільненні 14 серпня 2006 року ОСОБА_1 з роботи,  адміністрація підприємства не виплатила йому йому компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 154 грн. 59 коп.

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги,  заслухавши суддю-доповідача,  пояснення апелянта,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню,  а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін,  виходячи з наступного.

В апеляційній скарзі не наведені обставини та докази,  які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.

Доводи апелянта про те,  що формулювання причини звільнення його з роботи є невірним,  оскільки з боку відповідача мало місце порушення норм трудового законодавства,  а тому звільнення повинно бути проведено за ч.3  ст.  38 КЗпП України,  на думку колегії суддів є необгрунтованими,  оскільки позивачем ні суду першої,  ні суду апеляційної інстанції всупереч вимог ч.1  ст.  60 ЦПК України не було надано жодного доказу на підтвердження факту неправомірних дій адміністрації підприємства до дати звільнення ОСОБА_1,  які могли б стати підставою звільнення його саме за ч.3  ст.  38 КЗпП України,  а не ч.1  ст.  38 КЗпП України,  як це мало місце.

Так,  із листа-відповіді на звернення ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції праці у Сумській області № 09-1486 від 19 жовтня 2006 року (а.с.  9),  вбачається,  що позивач звертався до вказаної установи з питань,  викладених ним у позові. Згідно цього листа за результатами проведеної перевірки інспекцією праці було винесено припис на усунення порушень трудового законодавства відносно директора ПВКП «Інтербуд»,  але вчинені правопорушення стосувалися лише часу проведення остаточного розрахунку з вже звільненим ОСОБА_1. ,  тобто порушення вимог ч.1  ст.  116 КЗпП України,  і ніяким чином до причин,  які б могли вплинути на формулювання звільнення за ч.3  ст.  38 КЗпП України не відносилися. Навпаки,  з даного документа вбачається,  що звільнення проведено саме за ч.1  ст.  38 КЗпП України згідно поданої заяви працівника про звільнення,  враховуючи,  що підстав для звільнення його за ч.3 цієї статті адміністрацією не було знайдено. Будь-яких доказів на підтвердження протилежного ОСОБА_1.  не надано.

Посилання апелянта на наявність недонарахувань належних йому до сплати відповідачем сум,  були предметом розгляду в суді першої інстанції та обґрунтовано ним спростовані. Зокрема,  судом встановлено,  що позивачем в обґрунтування таких вимог також не було надано доказів,  окрім власних пояснень та розрахунків,  без вказівки,  в чому саме полягають помилки і невідповідність,  і чим це підтверджується.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду відповідає вимогам  ст.  ст.  36,  38,  44,  83,  237-1 КЗпП України.

Таким чином,  на думку колегії суддів,  висновки суду узгоджуються з доказами,  наявними у справі,  рішення суду відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права,  а тому підстав для його зміни або скасування не вбачається.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  307 ч.1 п.1,  308,  314 ч.1 п.1,  315 ЦПК України,  колегія суддів, -

з

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м.  Суми від 30 березня 2007 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,  і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.