Справа № 22 - ц- 718 Головуючий у 1-й інстанції: Шелєхова А.В.
Категорія - 40 Суддя-доповідач: Смирнова Т.В..
УХВАЛА
іменем України
07 червня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Смирнової Т.В.
суддів - Данильченко Л. О.
Хвостика С. Г.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
в присутності осіб, які приймають участь у справі - позивачки, її
представника, представника відповідача
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО», третя особа: генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» Нечитайло Святослав Ігоревич, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 квітня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено за його необґрунтованістю.
8 апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на неповне
з'ясування судом обставин справи, просить вказане рішення скасувати і
постановити нове рішення по суті її позовних вимог.
Зазначає, що звільнення її є безпідставним, оскільки базується на службовій записці директора та акті від 06 листопада 2006 року, що стосуються касира ОСОБА_2., у якої при інкасації її каси було виявлено надлишок грошових коштів. В той же час позивач в цей день не працювала і не може нести відповідальність за дії ОСОБА_2. її ж пояснення в цей день про її причетність до привласнення надлишкових коштів були надані нею працівникам служби безпеки відповідача під їх тиском.
Зазначає, що суд необгрунтовано врахував свідчення лише свідків ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_5., і не врахував покази ОСОБА_6
2
Судом першої інстанції встановлено, що наказом № 206-к від 11 листопада 2003 року ОСОБА_1. було прийнято на посаду продавця магазину Сумської філії ТОВ «ЕКО» строком на 2 місяці. В подальшому вона була прийнята на роботу постійно, переводилася на різні посади, наказом № ЕК/К-183/023 від 06 вересня 2005 року була переведена на посаду старшого касиру магазину «ЕКОмаркет» № 19 ТОВ «ЕКО», який знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Кірова, ПО, та з нею укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Наказом № 121-1 від 30 червня 2006 року по ТОВ «ЕКО» затверджено штатно-посадовий розклад, яким змінено назву посади, яку займала позивач, зі старшого касира на головного касира торговельного залу.
Згідно службового повідомлення від 07 листопада 2006 року начальника служби безпеки ОСОБА_3. заступнику директора Департаменту служби безпеки, 06 листопада 2006 року о 18:15 год., ним спільно з провідним спеціалістом ДБ по Сумському регіону Ковальовим Ю.Г, начальником СБ по Сумському регіону Реутовим М. А., начальником відділу обліку і контролю Ганіч Л.І., в ході перевірки оперативної інформації, була здійснена контрольна закупка у касира ОСОБА_2., в ході якої зазначений касир не вказала у фіскальному чеку товар вартістю 49, 89 грн., але за який вона взяла з покупця гроші в сумі 50 грн. Після контрольної закупки касир ОСОБА_2. була затримана службою безпеки і після контрольного перерахунку її каси були виявлені надлишки грошових коштів в сумі 97, 38 грн. Даний факт було зафіксовано в акті про перевірку господарського процесу від 06 листопада 2006 року. Крім того, аналогічна перевірка була проведена службою безпеки касира ОСОБА_7., у якої були виявлені надлишки грошових коштів в сумі 14, 94 грн., що також було зафіксовано відповідним актом від 06 листопада 2006 року.
В ході подальшого службового розслідування було встановлено, що вищезазначені факти повторювалися неодноразово, надлишки грошових коштів створювалися касирами ОСОБА_2. і ОСОБА_7. і вони ділилися цими грішми з старшими касирами ОСОБА_8 і ОСОБА_1., яким перші здавали свою касу.
06 листопада 2006 року позивачка ОСОБА_1. не працювала, але в зв'язку зі службовим розслідуванням її викликали на роботу і вона власноручно написала пояснення про те, що касир ОСОБА_2. після вечірньої інкасації залишала їй надлишки грошових коштів в сумі від 5 до 15-ти грн., які вона витрачала на власні потреби, і таких випадків у неї було близько 5-7 разів.(а.с. 18)
В ході проведеної прокуратурою Зарічного району м. Суми перевірки за скаргами ОСОБА_8 та ОСОБА_1. вбачається, що факти щодо неправомірних дій по відношенню до вказаних осіб з боку представників служби безпеки ТОВ «ЕКО» не підтвердились, і заявникам була надана відповідь про відсутність підстав для прокурорського реагування.
цз
На підставі даних проведеного службового розслідування директором адміністративного центру м. Суми Степуленко на ім'я генерального директора ТОВ «ЕКО» Нечитайло СІ. 08 листопада 2006 року була направлена службова записка, в якій він вважав можливим та доцільним звільнити працівників ОСОБА_2., ОСОБА_7., ОСОБА_8. і ОСОБА_1.3а п.2 ст. 41 КЗпП України (а.с. 27-28).
Наказом від 09 листопада 2006 року позивача ОСОБА_1.3вільнено з займаної посади за п.2 ст. 41 КЗпП України за втратою довіри (а.с. 25).
Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін в справі, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності зі ст. 212 ч. 1 ЦПК України, дослідив всі наявні докази в справі та дав їм оцінку, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
В апеляційній скарзі не наведені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність рішення суду першої інстанції.
Посилання апелянта на те, що звільнення її базується лише на службовій записці директора та акті від 06 листопада 2006 року, що стосуються касира ОСОБА_2., що в той же день позивачка не працювала і не може нести відповідальність за дії іншої особи, а також що її власні пояснення в цей день були надані працівникам служби безпеки відповідача під їх тиском, перевірено в суді першої інстанції та обґрунтовано ним спростовані.
Зокрема, висновок суду першої інстанції щодо правильності дій відповідача при звільненні позивачки ґрунтується на сукупності документів та матеріалів, складених і зібраних під час проведення службового розслідування працівниками служби безпеки відповідача, в тому числі і особистих письмових поясненнях позивачки ОСОБА_1., наданих нею з приводу виявлення надлишків грошових коштів в касі касира ОСОБА_2., де вона власноручно написала, що брала участь у розподілі вказаних грошей. Ці документи були повно, всебічно досліджені судом першої інстанції в їх сукупності з іншими доказами, зокрема показами свідків, які не суперечать один одному, і підстав стверджувати про їх недостовірність колегією суддів не вбачається.
4
Доводи апелянта щодо примушування її працівниками служби безпеки товариства дати визнавальні пояснення з приводу вчинення нею винних дій, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки на їх підтвердження ОСОБА_1. всупереч вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України не надано жодного доказу, окрім власних пояснень під час судового розгляду справи. Крім того, таке твердження позивача спростовується матеріалами проведеної прокуратурою Зарічного району м. Суми перевірки, що також були предметом дослідження в суді першої інстанції, який на їх підставі в сукупності з іншими доказами, критично поставився до показів свідка ОСОБА_8 , яка поряд із позивачкою була викрита у вчиненні винних дій.
Враховуючи те, що позивачка безпосередньо обслуговувала грошові цінності, працюючи головним касиром торгівельного залу, що вона скоїла винні дії, які виразилися в привласненні коштів, - в роботодавця були підстави для втрати довіри до неї і на розірвання трудового договору саме з цих підстав, при цьому відповідачем дотримані вимоги ст. 41 п. 2 КЗпП України.
Доводи позивачки щодо недоведеності її вини, а також і самих фактів порушень спростовуються вищезазначеними доказами, які вона не спростувала.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Таким чином, на думку колегії суддів, рішення суду щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 є вірним та обґрунтованим, таким, що узгоджується з доказами, наявними у справі, відповідає вимогам матеріального і процесуального права, і тому підстав для його зміни або скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 квітня 2007 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.