Справа №22а-117/2007 р. Головуючий 1 інстанції суддя -Комлева О.С.
Категорія № 12 Доповідач суддя Бітов А.І.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року травня місяця 29 дня Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного
суду у складі: головуючого - Бітова А.І.
суддів - Золотнікова О.С. Милосердного М.М.
при секретарі - Усенко С.М.
з участю: представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5,
представника ОСОБА_2- ОСОБА_4; ОСОБА_1;
представника Прилиманської сільської ради - Мінакова Михайла Яковича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, а також представника ОСОБА_2- ОСОБА_4на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 березня 2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1до Прилиманської сільської ради, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання рішень Прилиманської сільської ради незаконними та їх скасування,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2006 рокуОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом до Прилиманської сільської ради, треті особи - ОСОБА_2., ОСОБА_3., про визнання рішень Прилиманської сільської ради незаконними та їх скасування, вказуючи, що на підставі рішення виконкому Прилиманської сільської ради від 26 грудня 1997 року за №240 йому у приватну власність була передана земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель за адресою АДРЕСА_1.
У 2005 році позивач звернувся з заявою до Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про надання згоди на виготовлення технічної документації для приватизації вказаної земельної ділянки, однак йому в цьому було відмовлено. При цьому, позивач дізнався, що рішенням відповідача №574 від 29 квітня 2005 року було скасовано рішення виконкому №240 від 26 грудня 1997 року про безкоштовну передачу йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,25 га, та передано йому у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_1.
Також, позивачу стало відомо, що частину земельної ділянці у розмірі 0,10 га, яка належала йому передали ОСОБА_2 на підставі рішення Прилиманської сільської ради за
2
№221 від 04 липня 2003 року, а частину його земельної ділянці площею 0,05 га передали ОСОБА_3. на підставі рішення Прилиманської сільської ради за №530 від 21 січня 2005 року.
Позивач вважає, що рішення які були винесені Прилиманською сільською радою за № 132-с від 05 лютого 2003 року, №221 від 04 липня 2003 року, №574 від 29 квітня 2005 року, №530 від 21 січня 2005 року є незаконними, земельна ділянка не була у нього вилучена, а тому не могла бути передана іншим особам, також він не давав згоду на вилучення своєї земельної ділянці.
Посилаючись на наведене і на підставі ст.ст. 40, 81, 116, 118, 120-122, 143 ЗК України, ст.ст. 18, 124 Конституції України, ст.ст. 2, 17, 19, 104-106, 117 КАС України позивач просив суд визнати незаконними і скасувати рішення: №132с XXV від 02 лютого 2003 року "Про скасування рішення №240 від 26 грудня 1997 року "Про безкоштовну передачу в приватну власність земельної ділянки 0,25 га поАДРЕСА_1"; №530 IV від 21 січня 2005 року "Про надання земельної ділянки ОСОБА_3. площею 0,12 га під будівництво житлового будинку, що знаходиться уАДРЕСА_2"; №221 від 04 липня 2003 року "Про надання земельної ділянки громадянину ОСОБА_2. площею 0,10 га для будівництва житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_3"; №574-1V від 29 березня 2005 року "Про скасування рішення від 26 грудня 1997 року №240 "Про безкоштовну передачу в приватну власність земельної ділянки виділеної в постійне користування ОСОБА_1", яке прийняте з порушенням чинного законодавства. Представник відповідача - Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області позовні вимоги не визнав, вказуючи, що позивач користувався земельною ділянкою за АДРЕСА_1загальною площею 0,25 га., але в зв'язку з порушенням земельного законодавства, забрудненням земельної ділянки, були неодноразові складені акти, тому рішенням Прилиманської сільської ради було скасовано рішення виконкому Прилиманської сільської ради. Земельна ділянка у розмірі 0,10 га була передана ОСОБА_2. та 0,05 га ОСОБА_3.
Представники третіх осіб - позов не визнали.
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 березня 2007 року адміністративний позовОСОБА_1. - задоволений.
Визнане незаконним та скасовано рішення Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №132с XXIV від 05.02.2003 року „Про скасування рішення №240 від 26.12.1997 року „Про безкоштовну передачу в приватну власність земельної ділянки площею 0,25 га" поАДРЕСА_1".
Визнано незаконним та скасовано рішення Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 574-IV від 29.03.2005 року „Про скасування рішення від 26.12.1997 року за №240 про безкоштовну передачу в приватну власність земельної ділянки в постійне користування ОСОБА_1"
Визнано незаконним та скасовано рішення Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №530 IV від 21.01.2005 року „Про надання ОСОБА_3., площею 0,12 га під будівництво житлового будинку, що знаходиться вАДРЕСА_2".
Визнано незаконним та скасовано рішення Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №221 від 04.07.2003 року „Про надання земельної ділянки ОСОБА_2., площею 0,10 га для будівництва житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_3
3
В апеляційних скаргах ОСОБА_3, а також представникаОСОБА_2. - ОСОБА_4 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено с порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг ОСОБА_3, а також представникаОСОБА_2. - ОСОБА_4, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3, а також представникаОСОБА_2. -ОСОБА_4, не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 5 ст. 116 ЗК України: громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом; надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч.2, ч.10 ст. 149 ЗК України: вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень; у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки ьпитання вирішуються в судовому порядку.
Судом встановлено, що рішенням виконкому Прилиманської сільської ради за №240 від 26 грудня 1997 року позивачу була передана у приватну власність раніше виділена земельна ділянка в розмірі 0,25 га, на території Прилиманської сільської ради у АДРЕСА_1, на який розташований будинок, що належить позивачу на підставі договору дарування.
Рішенням Прилиманської сільської ради за №132-с від 05 лютого 2003 року, було скасовано рішення виконкому Прилиманської сільської ради за №240 від 18.12.1997 року «Про безкоштовну передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,25 га поАДРЕСА_1".
Рішенням Прилиманської сільської ради №221 від 04 липня 2003 року ОСОБА_2. була виділена земельна ділянка у розмірі 0,10 га для будівництва будинку. При цьому, частина виділеної ОСОБА_2. земельної ділянки знаходилася в межах земельної ділянки виділеної позивачу рішенням виконкому Прилиманської сільської ради за №240 від 26 грудня 1997 року.
Рішенням Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області за №574 від 29 квітня 2005 року було повторно скасовано рішення виконкому за №240 від 26 грудня 1997 року про безкоштовну передачу у приватну власність земельної ділянки, виділеної в постійне користування ОСОБА_1
Рішенням Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №530 від 21 січня 2005 року ОСОБА_3. була виділена земельна ділянка у розмірі 0,12 га, з яких 0,05 га знаходилася в межах земельної ділянки виділеної позивачу рішенням виконкому Прилиманської сільської ради за №240 від 26 грудня 1997 року.
Фактично, земельна ділянка, надана рішенням №240 від 26 грудня 1997 року, у позивача не вилучалася. Прилиманська сільська рада з позовом про вилучення земельної ділянки у позивача до суду не зверталася.
У червні 2003 року, квітні 2003 року, травні 2003 року відносно позивача складалися акти про порушення земельного законодавства, що свідчить про фактичне володіння та користування позивачем спірною земельною ділянкою у цей період.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_1 обгрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач з поважних причин пропустив строк на звернення до суду з адміністративним позовом та його необхідно поновити.
4
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 7, 10, 11, 70, 71, 99-102 КАС України, ч. 1 ч. 5 ст. 116, ч.2 ч.10 ст. 149 ЗК України.
В апеляційних скаргах ОСОБА_3, а також представникаОСОБА_2. - ОСОБА_4 вказується, що суд помилково прийшов до висновку про наявність у позивача права власності (користування) земельною ділянкою та не прийняв до уваги той факт, що до моменту звернення до суду позивачем не було отримано ніяких правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку, навіть не було встановлено в натурі на місцевості її межі.
На думку апелянтів, судовий порядок припинення прав (вилучення) земельної ділянки, відносно спірної земельної ділянки, не є обов'язковим, оскільки не можна припинити права, якого не існує.
Також, апелянти вважали, що рішення Прилиманської сільської ради за №240 від 26 грудня 1997 року було прийнято з порушеннями діючого на той час земельного законодавства і, відповідно, до п.15 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільська рада правомірно скасувало рішення виконкому, яке не відповідало Конституції чи Законам України, іншим актам законодавства.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянтів, оскільки з матеріалів справи безумовно вбачається, що позивач з грудня 1997 року користувався земельною ділянкою в розмірі 0,25 га, на території Прилиманської сільської ради у АДРЕСА_1, на який розташований будинок, що належить позивачу на підставі власності згідно договору дарування. Межі цієї земельної ділянки були встановлені в натурі, що підтверджується схемою землекористування ДП "Одеський інститут землеустрою".
Рішення відповідача за №132-с від 05 лютого 2003 року, яким було скасовано рішення виконкому Прилиманської сільської ради за №240 про безкоштовну передачу у приватну власність позивача земельної ділянки площею 0,25 га поАДРЕСА_1, з помилковим зазначенням дати цього рішення - 18 грудня 1997 року замість правильної дати 26 грудня 1997 року, а також рішенням відповідача №574 від 29 квітня 2005 року, яким було повторно скасовано рішення виконкому за №240 від 26 грудня 1997 року про безкоштовну передачу у приватну власність земельної ділянки, виділеної в постійне користування позивачу, прийняті органом місцевого самоврядування з порушенням вимог ч. 1 ч. 5 ст. 116, ч.2 ч.10 ст. 149 ЗК України.
Посилання представника відповідача на те, що позивач не мав свідоцтва на право власності або право користування спірною земельною ділянкою судова колегія вважає безпідставними, оскільки позивач фактично користувався вказаною земельною ділянкою тривалий час (більше п'яти років), рішення про надання земельної ділянки було прийнято виконавчим органом місцевого самоврядування, що відповідає вимогам ч.1 ст.116 ЗК України, згідно яких - громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Тому приймаючи рішення про скасування рішення про надання земельної ділянки позивачу, а фактично про вилучення земельної ділянки, орган місцевого самоврядування повинен був діяти лише за згодою особи, що користується земельною ділянкою, тобто позивача.
Відсутність у позивача свідоцтва на право власності або на право користування земельною ділянкою не дає органу місцевого самоврядування права вилучати земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні позивача, без його згоди, поза межами правил встановлених ст. 149 ЗК України.
Відповідно прийняття органом місцевого самоврядування рішень про вилучення земельної ділянки у позивача без його згоди порушує права позивача закріплені ст.ст. 116, 149 ЗК України, які потребують судового захисту, що цілком правомірно зробив суд першої інстанції, скасувавши вказані рішення.
5
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що у рішеннях відповідача №132-с від 05 лютого 2003 року та №574 від 29 квітня 2005 року, якими скасувалося рішення №240 від 26 грудня 1997 року, відсутні посилання, як того вимагає п.15 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", на конкретні порушення або не відповідність рішення виконавчого комітету Конституції чи Законам України, іншим актом законодавства.
За таких обставин, і рішення відповідача №221 від 04 липня 2003 року та №530 від 21 січня 2005 року, якими тертім особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2. наданні земельні ділянки за рахунок земельної ділянки вилученої у позивача також порушують права позивача, які були правомірно захищені судовим рішенням суду першої інстанції.
У судовому засіданні, в ході апеляційного провадження, представник ОСОБА_3 стверджував, що земельна ділянка його довірителя взагалі не має спільної межі з земельної ділянкою позивача і, тому, не має підстав стверджувати, що рішенням про надання земельної ділянки ОСОБА_1 порушені права позивача. При цьому представник ОСОБА_3 посилався на схему на а.с. 12.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи представника апелянта, оскільки схема на а.с. 12 відображає межі та розміри земельних ділянок позивача та третіх осіб вже після прийняття відповідачем рішення про вилучення земельної ділянки у позивача і надання її частин третім особам.
Судова колегія також вважає необхідним зазначити, що треті особи не позбавлені можливості звернутись до відповідача з заявами про надання їм земельних ділянок за тими ж адресами, але без порушення земельних прав позивача.
Також, судова колегія не приймає до уваги доводи апелянтів про те, що суд першої інстанції неправильно поновив позивачу строк для звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач сповіщався відповідачем про прийняті ним рішення відносно земельної ділянки, якої користувався позивач, і тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та згідно вимог ст.ст. 99-102 КАС України поновив позивачу процесуальний строк на звернення до адміністративного суду.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_3, а також представника ОСОБА_2- ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 березня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 07 червня 2007 року.