Справа № 1-103/08
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2008 року Дніпровський районний суд м. Києва
в складі головуючого : судді - Шурига Т.Г.
при секретарі Цільвік Р.В.
з участю прокурора Іваненко Л.І.
адвокатів ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Київської області, Бориспільського району, с. В.ОСОБА_2івка, росіянина, громадянина України, з неповною середньо освітою, не одруженого, не війсковозабов'язаного, не працюючого, прож. АДРЕСА_1, раніше не судимого,
в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не війсковозабов'язаного, не працюючого, прож. АДРЕСА_2, раніше не судимого,
в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не війсковозабов'язаного, не працюючого, прож. АДРЕСА_3, раніше не судимого,
в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, суд -
ВСТАНОВИВ:
Підсудні ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 17.03.2007 року, приблизно о 20 годині 00 хвилин, знаходячись біля приміщення кафе “Ель-КАФФА”, розташованого біля станції метро “Дарниця” в м. Києві, зустріли наочно знайомих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з якими стали сумісно розпивати спиртні напої. В подальшому між останніми виник конфлікт з приводу особистих не приязних стосунків та ОСОБА_6 пішов, а ОСОБА_5 залишився з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 улагодити конфлікт. В цей час, ОСОБА_3, з метою викрадення чужого майна, вступив в попередню змову з ОСОБА_2 та під приводом здійснення дзвінка, взяв у потерпілого ОСОБА_5 мобільний телефон “Нокіа 6020”, який відмовився повертати.
Реалізуючі свої злочинні дії, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з метою викрадення чужого майна та утримуючи при собі мобільний телефон “Нокіа 6020”, почали відходити від потерпілого, останній з метою повернення свого майна, пішов слідом за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Знаходячись по вул. Будівельників в м. Києві до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приєднався їх знайомий ОСОБА_4.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з метою відкритого викрадення майна ОСОБА_5, підійшли з останнім до будинку № 28/15 по вул. Будівельників в м. Києві, де потерпілий, намагаючись повернути своє майно, схопив рукою мобільний телефон, який в той час знаходився в руці у ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з метою збереження викраденого майна, наніс ОСОБА_5 один удар рукою в обличчя, чим завдав останньому фізичного болю та застосував фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я
- 2 -
потерпілого. Подолавши таким чином, опір потерпілого, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відкрито викрали у ОСОБА_5: мобільний телефон “Нокіа -6020”, вартістю 540 грн., в якому знаходилась сім -карта, вартістю 50грн. та на рахунку якого було 4 грн., гроші в сумі 45 грн., чим завдали останньому матеріальної шкоди на загальну суму 639грн.
В подальшому, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли. Викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину визнав повністю і пояснив, що 17.03.2007 року, приблизно о 18 годині, до нього зайшов його знайомий ОСОБА_3 та вони пішли гуляти на вулицю, де вжили пиво. Приблизно о 20 годині, вони прийшли до кафе “Ель-КАФФА”, яке розташоване біля станції метро “Дарниця” в м. Києві, де він раніше працював поваром. Біля вхідних дверей кафе він зустрів ОСОБА_6 з яким раніше працював у зазначеному кафе. У них з останнім був конфлікт, так як вони переплутали куртки. Вони почали це обговорювати. Після чого, вони разом зайшли в кафе, де ОСОБА_6 познайомив їх зі своїм знайомим на ім'я ОСОБА_5. Він продовжував розмовляти з ОСОБА_6 з приводу конфлікту. Приблизно о 20 годині 30 хвилин, вони всі вийшли з приміщення кафе та у нього з ОСОБА_6 продовжувався конфлікт. ОСОБА_5 намагався, залагодити конфлікт і придбав їм всім пиво. Пиво вони вжили разом. ОСОБА_3 попросив у ОСОБА_5 мобільний телефон з метою передзвонити. Останній погодився та передав ОСОБА_3 мобільний телефон «Нокіа- 6020». ОСОБА_3 став телефонувати. Після чого, ОСОБА_6 пішов, а ОСОБА_5 залишився. Останній попросив, щоб йому повернули мобільний телефон, однак ОСОБА_3 відмовив. Після чого, він та ОСОБА_3 почали відходити, в цей час він здогадався, що ОСОБА_3 хоче викрасти мобільний телефон. ОСОБА_5 йшов з ними і весь час просив повернути йому телефон. Приблизно о 21годині, по вул. Будівельників в м. .Києві, вони зустріли ОСОБА_4. ОСОБА_4 теж пішов із ними. Вони не повідомляли останньому про мобільний телефон, однак він вважає, що той здогадався, так як ОСОБА_5 продовжував просити у них повернути йому мобільний телефон. Знаходячись біля будинку 28/15 по вул. Будівельників в м. Києві, ОСОБА_5 сказав ОСОБА_3 повернути телефон, який останній тримав у руці. Так як ОСОБА_3 не відреагував, то останній схопив свій мобільний телефон та намагався його відібрати у ОСОБА_3. В цей час ОСОБА_4 наніс йому удар кулаком в обличчя в область носу. ОСОБА_5 відразу відпустив мобільний телефон. Після чого, він сказав ОСОБА_5, що якщо він дасть їм гроші, то вони віддадуть йому телефон. Він хотів переконатися чи є у потерпілого гроші, так як у нього виник умисел викрасти у останнього гроші. ОСОБА_5 дістав з внутрішньої кишені куртки гаманець та розкрив його та в цей час він вихопив із гаманця гроші, які були купюри він не пам'ятає. Було приблизно 45 грн. Після чого, він та ОСОБА_4 пішли, а ОСОБА_3 залишився. Коли ОСОБА_3 їх наздогнав, то повідомив, що повернув ОСОБА_5 сім-карту. Після чого, на викрадені гроші вони придбали пиво, яке вжили разом. Так як вони знаходились в стані алкогольного сп'яніння він не пам'ятає коли вони загубили мобільний телефон.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину визнав і пояснив, що 17.03.2007 року, приблизно о 18 годині, він зайшов до свого знайомого ОСОБА_2, який проживає : АДРЕСА_1 та вони пішли гуляти на вулицю і вжили пиво. Вони вжили приблизно по 3-4 пляшки пива. Приблизно о 20годині, вони прийшли до кафе „Ель-КАФФА”, яке розташоване біля станції метро „Дарниця” в м. Києві, де раніше працював ОСОБА_2. Біля вхідних дверей кафе вони зустріли знайомого ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_6. Вони почали обговорювати якийсь конфлікт, однак він не прислуховувався. Після чого, вони разом зайшли в кафе, де ОСОБА_6 познайомив їх зі своїм знайомим на ім'я ОСОБА_5. ОСОБА_6 та ОСОБА_2 обговорювали свої справи, а він чекав на ОСОБА_2. Приблизно о 20 годині 30 хвилин, вони всі вийшли з приміщення кафе. На вулиці ОСОБА_2 та ОСОБА_6 продовжували сваритися. ОСОБА_5, намагаючись залагодити конфлікт, пригостив їх пивом, яке вони вжили разом. В цей час він побачив у ОСОБА_5 мобільний телефон „Нокіа-6020” та попросив у нього телефон, щоб подзвонити. Останній погодився та передав йому свій мобільний телефон, однак він повертати мобільний телефон не збирався, так як він вирішив його викрасти. Після цього, ОСОБА_6 пішов. Він робив вигляд, що кудись телефонує, однак він не з ким не розмовляв. Він про свій план нічого не казав ОСОБА_2, однак вважає,
що останній здогадався, що він хоче викрасти телефон та погодився. ОСОБА_5 попросив, щоб йому повернули мобільний телефон, однак він сказав, що мобільний телефон не поверне і
- 3 -
продовжував робити вигляд, що телефонує. Після чого, він та ОСОБА_2 почали відходити та ОСОБА_5 пішов з ними і весь час просив повернути йому телефон. Приблизно о 21 годині, по вул. Будівельників в м. Києві, вони зустріли ОСОБА_4. ОСОБА_4 теж пішов із ними, він в цей час тримав мобільний телефон в правій руці. Він ОСОБА_4 не казав, що хоче викрасти мобільний телефон, однак в його присутності ОСОБА_5 просив, щоб він повернув йому мобільний телефон, але він не повернув його. Знаходячись біля будинку 28/15 по вул. Будівельників в м. Києві, ОСОБА_5 сказав йому, щоб він повернув телефон, який він тримав у правій руці. Він не відреагував, та ОСОБА_5 намагався рукою вирвати у нього з руки свій мобільний телефон, в цей час ОСОБА_4 наніс йому один удар кулаком в обличчя в область носу. ОСОБА_5 відразу відпустив мобільний телефон, який він на той момент уже схопив. Після чого, він відійшов на деяку відстань та не чув про що розмовляли ОСОБА_2 та ОСОБА_5. Приблизно через 3-4 хвилини він підійшов знову до останніх, однак в цей час ОСОБА_2 та ОСОБА_4 почали відходити. Тоді він передав ОСОБА_5 сім-карту і наздогнав хлопців, яким повідомив, що віддав сім-карту. ОСОБА_2 сказав, що він забрав у ОСОБА_5 гроші, однак суму не називав. Викрадеш гроші вони витратили на пиво та коли вони вживали пиво, він загубив викрадений мобільний телефон, але де не пам'ятає.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину визнав повністю і пояснив, що 17.03.2007року, приблизно о 20 годині 30хвилин, він вийшов на вулицю та пішов прогулятися. Приблизно о 21 годині, знаходячись по вул. Будівельників в м. Києві, він зустрів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з якими підтримую дружні стосунки. Разом із ними йшов раніше незнайомий йому хлопець на ім'я ОСОБА_5. Він звернув увагу, що в руці у ОСОБА_3 знаходиться мобільний телефон „Нокіа-6020”. Поки вони йшли ОСОБА_5 просив ОСОБА_3 повернути йому мобільний телефон, однак останній не реагував та мобільний телефон не повертав. Він здогадався, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 хочуть викрасти мобільний телефон. Знаходячись біля будинку 28/15 по вул. Будівельників в м. Києві, вони зайшли у двір та ОСОБА_5 сказав ОСОБА_3, щоб той повернув йому мобільний телефон. Однак, ОСОБА_3 не відреагував та ОСОБА_5 став намагатися вихопити мобільний телефон та в цей час він, з метою припинити опору ОСОБА_5, наніс один удар останньому кулаком в обличчя в область носу. В цей час ОСОБА_2 сказав, що якщо ОСОБА_5 дасть їм гроші, то вони повернуть йому мобільний телефон. Він відійшов на декілька метрів і коли повернувся, то побачив в руках у ОСОБА_2 гроші, однак суму він не знає. Після чого, він і ОСОБА_2 почали відходити, а ОСОБА_3 залишився і щось віддав ОСОБА_5. Коли останній наздогнав їх то повідомив, що повернув ОСОБА_5 сім-карту. ОСОБА_2 повідомив, що забрав у ОСОБА_5 гроші, однак суму не називав. Викрадені гроші вони витратили на пиво та коли вони вживали пиво то ОСОБА_3 загубив викрадений мобільний телефон, але де він не пам'ятає.
Враховуючи те, що учасниками процесу не оспорювались фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності і істинності їх позицій, а тому вислухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Таким чином, вина підсудного ОСОБА_2 доказана в повному обсязі і його дії правильно кваліфіковані за ст. 186 ч. 2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна
/грабіж/, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
При обранні підсудному ОСОБА_2 міри покарання суд враховує, як суспільну небезпеку скоєного, так і особистість підсудного, який раніше не судимий, характеризується за місцем проживання посередньо.
Обставини, що пом'якшують вину підсудного ОСОБА_2 суд враховує, що він щиро кається в скоєнні злочину, добровільне відшкодування завданих збитків.
Обставини, що обтяжують вину підсудного ОСОБА_2 суд враховує, що він скоїв злочин в стані алкогольного сп'яніння.
При таких обставинах суд вважає, що підсудний ОСОБА_2 може бути перевихований без ізоляції від суспільства і до нього можливо застосувати ст. 75, 76 КК України.
Таким чином, вина підсудного ОСОБА_3 доказана в повному обсязі і його дії правильно кваліфіковані за ст. 186 ч. 2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна
- 4 -
/грабіж/, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
При обранні підсудному ОСОБА_3 міри покарання суд враховує, як суспільну небезпеку скоєного, так і особистість підсудного, який раніше не судимий, характеризується за місцем проживання посередньо.
Обставини, що пом'якшують вину підсудного ОСОБА_3 суд враховує, що він щиро кається в скоєнні злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, скоєння злочину неповнолітнім.
Обставини, що обтяжують вину підсудного ОСОБА_3 суд враховує, що він скоїв злочин в стані алкогольного сп'яніння.
При таких обставинах суд вважає, що підсудний ОСОБА_3 може бути перевихований без ізоляції від суспільства і до нього можливо застосувати ст. 75, 76, 104 КК України.
Таким чином, вина підсудного ОСОБА_4 доказана в повному обсязі і його дії правильно кваліфіковані за ст. 186 ч. 2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна
/грабіж/, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
При обранні підсудному ОСОБА_4 міри покарання суд враховує, як суспільну небезпеку скоєного, так і особистість підсудного, який раніше не судимий, характеризується за місцем проживання посередньо.
Обставини, що пом'якшують вину підсудного ОСОБА_4 суд враховує, що він щиро кається в скоєнні злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, скоєння злочину неповнолітнім.
Обставини, що обтяжують вину підсудного ОСОБА_4 судом не встановлено.
При таких обставинах суд вважає, що підсудний ОСОБА_4 може бути перевихований без ізоляції від суспільства і до нього можливо застосувати ст. 75, 76, 104 КК України.
Цивільний позов погашено.
Запобіжний захід ОСОБА_3- утримання під ватою в Київському СІЗО № 13 Держдепартаменту України з питань виконання покарань, обраний на попередньому розгляді даної справи 10.12.2007 року - скасувати.
Керуючись ст. 321-325 КПК України, суд -
З А С У Д И В :
Визнати ОСОБА_2 винним в скоєнні злочину, передбаченого
ст. 186 ч. 2 КК України і призначити йому покарання в вигляді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України в редакції 2001 року звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбуття покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 роки і в відповідності до ст. 76 КК України в редакції 2001 року зобов'язати ОСОБА_2 в період іспитового строку повідомляти орган кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи.
Визнати ОСОБА_3 винним в скоєнні злочину, передбаченого
ст. 186 ч.2 КК України і призначити йому покарання в вигляді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75, 104 КК України в редакції 2001 року звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбуття покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 роки і в відповідності до ст. 76 КК України в редакції 2001 року зобов'язати ОСОБА_3 в період іспитового строку повідомляти орган кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи.
Визнати ОСОБА_4 винним в скоєнні злочину,
передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України і призначити йому покарання в вигляді 4 років
позбавлення волі.
На підставі ст. 75, 104 КК України в редакції 2001 року звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 роки і в відповідності до ст. 76 КК України в редакції 2001 року зобов'язати
- 5 -
ОСОБА_4 в період іспитового строку повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_4, залишити без змін - підписку про невиїзд, засудженому ОСОБА_3 - утримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань, згідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва ( попередній розгляд) від 10.12.2007 року - скасувати.
Вирок може бути оскаржено в Апеляційний суд м. Києва протягом 15 діб через Дніпровський районний суд м. Києва, засудженому ОСОБА_3 з моменту отримання копії вироку в Київському СІЗО № 13 Держдепартаменту України з питань виконання покарань.
Суддя :