Справа №2-а-55/2011р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

11 січня 2011 року Суддя Немирівського районного суду Вінницької області Алєксєєнко В.М. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Немирівському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -              

В С Т А Н О В И В :

            19.11.2010 року позивачка звернулася з даним позовом до суду мотивуючи позовні вимоги тим, що вона є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 6 даного Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна матеріальна допомога підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак позивачу в 2006-2007 роках допомога як дитині війни не виплачувалась взагалі, а з 2008 року по даний час виплачується не в повному обсязі, а лише 10 відсотків.

Просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії Управління Пенсійного Фонду України у Немирівському районі протиправними, стягнути з відповідача недоплачену щомісячну державну допомогу як дитині війни, зобов'язати відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати щомісячну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Представник відповідача заперечення проти позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в установлений законом строк суду не надав.   

             Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, виплат та пільг дітям війни. А згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

З’ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх письмовими доказами шляхом дослідження, суддя приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.   

          Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».  

Зокрема ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.  

Наявність у позивача права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.  

Суддею встановлено, що позивачка є громадянинкою України, якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, тобто відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона є дитиною війни. Зазначені обставини визнані відповідачем.  

З огляду на наведене, позивач має право на отримання державної соціальної допомоги - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

 Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року №3235-IV, дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року №2195-IV на 2006 рік зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19.01.2006 року №3367-IV, п. 17 ст. 77 вказаного Закону виключено, а ст. 110 викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року №2195-IV, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і Конституційний Суд України рішення про неконституційність даного положення не приймав.   

           Таким чином, у 2006 році позивач не мав правових підстав для нарахування пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитина війни, відповідно Управління Пенсійного Фонду України в Немирівському районі не зобов’язане було здійснювати підвищення пенсії, а тому не підлягають задоволенню позовні вимоги в цій частині.   

Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік.  

Проте Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням ст.111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).  

Відповідно до п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни –10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»були визнані такими, що не відповідають Конституції України, згідно з Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Тому, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по листопад 2010 року включно відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції Закону, яка діяла до 01.01.2006 року. Оскільки суд не вправі проводити перерахунок пенсії, тому слід зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Немирівському районі здійснити перерахунок та виплату позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених коштів, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по листопад 2010 року включно.

В той же час суддя не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання дій Управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі по невиплаті надбавки до пенсій, як дітям війни протиправними, оскільки вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю Управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі будь-яких прав, свобод та інтересів позивача не порушено, управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі діяло на підставі, у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачено діючими законами України з огляду на наступне.

          Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний Бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

          Згідно п. п. 3,4 ст. 22 Бюджетного кодексу України управління пенсійного фонду, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет.

              Статтею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що управління пенсійного фонду може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов'язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет.

Разом з тим суддя вважає, що не може бути задоволена вимога позивача про нарахування та виплату надбавки до пенсії в подальшому, оскільки обраний спосіб захисту порушених, на думку позивача, прав на майбутнє не передбачений чинним законодавством України.    

Враховуючи, що позивач про своє порушене право дізналася у січні 2010 року, суддя приходить до висновку, що строк звернення до суду слід поновити.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 46, 152 Конституції України, ст. ст. 102, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

суддя, –  

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.  

Поновити пропущений процесуальний строк для звернення до суду.  

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Немирівському районі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як дитині війни, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених коштів, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по листопад 2010 року включно.  

           В решті заявлених позовних вимог відмовити.      

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: