ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(0412) 48-16-02

 УХВАЛА   

іменем України

"30" червня 2011 р.                                                    Справа № 2-а-771/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                                          Поліщука М.Г.         

суддів:                                                                              Капустинського М.М.

                                                                                          Хаюка С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Ружинському  районі  Житомирської області та ОСОБА_3 на постанову Ружинського районного суду Житомирської області від "21" березня 2011 р. у справі № 2-а-771/11 за позовом ОСОБА_3   до Управління Пенсійного фонду України в Ружинському  районі  Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії  ,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Ружинського районного суду Житомирської області від 21.03.2011 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду в Ружинському районі Житомирської області провести у відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” нарахування та виплату  ОСОБА_3 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", за період з 01.09.2010 року по 07.02.2011 року з урахуванням  фактично виплачених коштів.    

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позивач просить його вимоги задовольнити в повному обсязі, а відповідач просить відмовити в  задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те,  що останні задоволенню не підлягають виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як було встановлено судом, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.  

З матеріалів справи вбачається нарахування та виплата  коштів проводилася у розмірах, встановлених п.8 постанови КМ України від 28.05.08р. №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

Державні соціальні гарантії дітям війни встановлені Законом України “Про соціальний захист дітей війни” та не можуть бути обмежені іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст.22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.8 КАС України - суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності  держави.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що права позивача порушені та підлягають відновленню.

Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, та їх не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є не обгрунтованими.

Відповідно до  Положення „Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обрахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А відтак, положення ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а тому, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування вище вказаних норм, є безпідставними.

Безпідставними являються посилання позивача в своїй скарзі на необгрунтованність відмови суду першої інстанції в задоволенні його позовних вимог за період до 31.08.2010р., оскільки із матеріалів справи вбачається що ухвалою судді від 03.03.2010р. вказані вимоги позивача залишені без розгляду з підстав передбачених ст.ст.99, 100 КАС України. Оскільки дана ухвала позивачем в апеляційному порядку не оскаржена, то у суду апеляційної інстанції, виходячи із вимог ст.195 КАС України,  відсутні правові підстави для перевірки її законності та обгрунтованності.

Також безпідставними являються і твердження позивача щодо незаконної відмови  судом першої інстанції у задоволенні його вимог щодо зобов'язання відповідача проводити нарахування та виплачувати йому передбачену ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" доплату до пенсії на майбутнє, оскільки  за змістом статті 3 КАС України захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси фізичних осіб.

Доводи апеляційних скарг не спростовують законність та обгрунтованість  постанови суду першої інстанції, яка прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин апеляційні скарги сторін підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-   

 УХВАЛИЛА:  

Апеляційні скарги  Управління Пенсійного фонду України в Ружинському  районі  Житомирської області та ОСОБА_3  залишити без задоволення, а постанову Ружинського районного суду Житомирської області від "21" березня 2011 р.  без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.  

Головуючий   суддя                                                              М.Г. Поліщук

судді:                                                                                      М.М. Капустинський   

                                                                                                С.М.Хаюк   

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу   ОСОБА_3  АДРЕСА_1

3- відповідачу   Управління Пенсійного фонду України в Ружинському  районі  Житомирської області  вул. Леніна.36,смт. Ружин,Житомирська область,13601