ВИРОК

                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                 Справа №1-34/11

15 червня 2011 року                                                                                 смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області  

під головуванням: судді                                                  Хомича В.І.,

за участю секретаря                                                             Смаль Т.П.,

прокурора                                                                              Степанюк С.Є.,

потерпілого                                                                      ОСОБА_1,

захисника підсудного ОСОБА_2 -  адвоката               ОСОБА_3,

захисника підсудного ОСОБА_4 –адвоката                      ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду смт. Любешів кримінальну справу № 1-34/11 про  обвинувачення  

          ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого,   раніше  не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 3 ст. 187 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_6, непрацюючого, неодруженого,   раніше  не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 3 ст. 187 КК України,

                                  ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_2 23 січня 2011 року близько 22-ї години, за попередньою змовою з підсудним ОСОБА_4, який перебував в стані алкогольного сп’яніння, маючи єдиний умисел на заволодіння чужим майном, діючи погоджено та реалізовуючи свої злочинні наміри,  проникли через вхідні двері в житловий будинок ОСОБА_1, що розташований  по вул. Лісовій в с. Судче  Любешівського району,  де  ОСОБА_4 умисно наніс потерпілому не менше чотирьох ударів по голові,  завдавши легкі тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, тобто застосував насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, що зазнала нападу, з метою подолання опору потерпілого, кинув його на підлогу, утримував  там, наносячи удари, завдавши йому тілесні ушкодження у вигляді  обширної підшкірної гематоми і садна лівої половини обличчя, субкон'юктивального крововиливу лівого очного яблука, садна лівої скроневої ділянки обличчя і волосистої частини голови, синця лівої вушної раковини, внутрішньошкірного крововиливу правої щоки, підшкірної гематоми правої підщелепної ділянки з переходом на верхню третину шиї і на нижню частину правої щоки,  що відносяться до умисних легких тілесних ушкоджень,   утримував його за одяг та здавлював за грудну клітку, заподіявши йому фізичний біль,  а підсудний ОСОБА_2 в цей час з метою відкритого заволодіння грошима обшукував житловий будинок ОСОБА_1, однак грошей  не знайшли через їх відсутність в будинку,  після чого обоє покинули місце події.

Допитані в судовому засіданні підсудні ОСОБА_2Ю  та  ОСОБА_4  вину в  інкримінованому їм злочині визнали повністю. Дали детальні показання щодо обставин скоєного злочину.  Обоє показали, що,  попередньо домовившись між собою, з метою заволодіння грошима ОСОБА_1, проникли до його будинку, де ОСОБА_4 намагаючись подолати опір потерпілого,  застосував фізичне насильство щодо нього, бив його, кидав на підлогу, утримував за одяг, а ОСОБА_2  в цей час шукав гроші, однак їх не знайшов. Обоє ствердили, що діяли злагоджено, з єдиною метою –заволодіти грошима потерпілого. Вказали, що грошей в будинку не знайшли, а тому покинули місце події. Підсудний ОСОБА_2 доповнив, що саме він запропонував ОСОБА_4 заволодіти грошима ОСОБА_1, оскільки йому достовірно було відомо, що там можуть бути значні грошові кошти. З  метою безперешкодного заволодіння грошима потерпілого наказав йому утримувати його, застосовувати  до нього насильство, в той час як сам повинен  був знайти гроші та заволодіти ними. ОСОБА_4 доповнив, що перебував в той час в стані алкогольного сп’яніння. У вчиненому обоє щиро розкаюються, повністю відшкодували потерпілому завдану шкоду.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_1, винуватість їх повністю доведена зібраними та дослідженими по справі доказами.

Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_1,  даними ним на досудовому слідстві  та в суді,  в яких він вказав, що 23 січня 2011 року пізно ввечері до його  житлового будинку проникли двоє невідомих осіб,  вимагали сказати де знаходяться гроші, один з них бив його по голові, кинув на підлогу, утримував  за одяг, перешкоджав чинити опір нападнику, а інший в той час обшукував будинок. Внаслідок протиправного насильства нападників в нього були синці, садна, струс головного мозку. Вказав, що детальних обставин події не пам’ятає, оскільки є особою похилого віку та  страждає на склероз. Під час досудового слідства  ствердив, що нападники не заволоділи його грішми, оскільки він  їх ще влітку передав на зберігання своїй племінниці ОСОБА_6. Доповнив, що підсудні повністю відшкодували завдану йому матеріальну та моральну шкоду, а  тому просив їх суворо не карати та не позбавляти  волі.

Його показання об’єктивно підтверджуються та узгоджуються зібраними та дослідженими  в судовому засіданні доказами.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що коли вона          24 січня 2011 року дізналася, що її дядька побили, відразу разом з своїм чоловіком ОСОБА_7 поїхали в с. Судче  до дядька. Приїхавши на місце, побачили дядька ОСОБА_1, його обличчя було підпухле та забруднене кров’ю. Він розповідав, що до його будинку вночі, коли він спав, вдерлися невідомі особи. Коли він намагався включити світло в будинку, то один із невідомих осіб схопив його за одяг і кинув на ліжко та утримував, а другий обшукував будинок. Ствердила, що в червні 2010 року дядько ОСОБА_1 їй віддав 10 000 гривень на зберігання для придбання пам’ятника.

 Протоколом явки з повинною ОСОБА_2 від 24 січня 2011 року, яку він написав власноручно,  стверджується, що він  за попередньою змовою із ОСОБА_4 біля 22-ї години 23 січня 2011 року скоїли розбійний напад, поєднаний із проникненням  до житла ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 20).

Протоколом огляду місця події з фототаблицями до нього від 24.01.2011 року  підтверджено, що на подвір’ї ОСОБА_1, а саме поблизу будинку було виявлено дві доріжки слідів (відтисків взуття), різних за розміром та формою рельєфного малюнка. Також в ході даного огляду в середині будинку ОСОБА_1 було виявлено порушення загального порядку у вигляді хаотично розміщених (розкиданих) по будинку постільних  при належностей, доріжок, одягу в дерев’яній шафі та нашарувань речовини бурого кольору зовні схожої на кров на доріжках поблизу металевих ліжок (т. 1 а.с. 5-11).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №29 від 04.02.2011 року (т.1 а.с.139-140), діями підсудних потерпілому заподіяно легкі тілесні ушкодження, у  вигляді струсу головного мозку, що спричинили короткочасний розлад його здоров'я, та виявлені решта тілесних ушкоджень відносяться до легких тілесних ушкоджень.   Дані тілесні ушкодження утворилися внаслідок  травмуючої дії тупих предметів та беручи до уваги характер і особливості анатомічної локалізації виявлених у  ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, вважається, що для утворення усього їх (ушкоджень) переліку було необхідно не менш, як чотири травматичні контакти (удари). Враховуючи характер і особливості анатомічної локалізації виявлених тілесних ушкоджень, не можливим вважається утворення усього їх (ушкоджень) переліку в результаті одномоментного падіння гр. ОСОБА_1 з висоти власного зросту на площину; сумнівною вважається імовірність виникнення даних ушкоджень в результаті одномоментного падіння потерпілого на тупі предмети (предмет) з обмеженою виступаючою поверхнею                       (т.1 а.с.139-140).

          Протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_8 та ОСОБА_2, в ході якого підсудний підтвердив свої свідчення та повідомив, що розповів ОСОБА_8  про те, що він та ОСОБА_4 намагалися пограбувати ОСОБА_1, однак свій намір не довели до кінця, оскільки не знайшли  в його будинку грошових коштів (т.1 а.с. 239-241).

          Підстав для сумніву в достовірності показаннь підсудних в тій частині, що вони проникнувши в  житловий будинок ОСОБА_1 та здійснивши  на нього  напад з  метою заволодіння грошовими коштами та не заволоділи ними, суд  не знаходить і доходить висновку, що показаннями потерпілого та показаннями свідка ОСОБА_6 спростовано  те, що підсудні вчинивши розбійний напад заволоділи грошовими коштами потерпілого  в сумі 10 000 гривень.

Відповідно до п.8  Постанови Пленуму Верховного Суду  України  від 25.12.1992 року за № 12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти власності» розбій  вважається закінченим з моменту  нападу, поєднаного  із насильством  або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я.  

Дії підсудних дають суду підстави вважати, що умисел у них на заволодіння чужим майном виник ще до проникнення у житловий будинок.

Зазначені обставини вказують на те, що  дії підсудних були охоплені єдиним умислом і направлені на вчинення розбійного нападу на потерпілого поєднаного із застосуванням фізичного насильства, небезпечного для його здоров’я.

Протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_9 та ОСОБА_2, в ході якого останній підтвердив свої свідчення та повідомив, що в червні місяці 2010 року під час перебування в с. Судче він зустрів ОСОБА_9, який запропонував йому пограбувати одиноко проживаючого діда, будинок якого знаходиться по сусідству з будинком його рідних, а саме по вул. Лісовій, 29. При цьому  ОСОБА_9 розповів, що в будинку цього діда знаходиться значна сума грошей, щонайменше в розмірі п'яти тисяч гривень та зберігає він їх в дерев'яній шафі або під матрацом. Однак ОСОБА_2 відразу на дану пропозицію не погодився, а пізніше пограбування вони не здійснили, так як обвинувачений 13 червня 2010 року поїхав на сезонні роботи на територію ОСОБА_10 (т.2 а.с.131-132).

          Протоколом очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 21.03.2011 року, в ході якого останній підтвердив свої  свідчення та повідомив, що 23 січня 2011
року, коли вони рухалися по вул. Партизанській с. Судче Любешівського району до бару «У Бориса»,  після скоєння розбійного нападу, то ОСОБА_4 повідомив, що наніс ОСОБА_1 декілька ударів по голові за те, що він вкусив його за палець руки (т. 2 а.с.172-174).

В пред’явленому органами  досудового слідства  обвинуваченні вказано, що підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_2,  вчинивши розбійний напад, заволоділи грошовими коштами в сумі 10 000 гривень потерпілого та розпорядились ними на свій розсуд. Однак, вказана обставина  не знайшла свого  підтвердження в суді.   Підсудні  під  час досудового і судового слідства стверджували, що під час розбійного нападу грошей не знайшли, а тому ними не заволоділи.  Потерпілий під час допиту його органами досудового слідства 26 січня 2011 року та в суді вказував, що на момент вчинення щодо нього розбійного нападу в будинку грошей не було. 10 000 гривень, про які він вказував в поясненнях 24 січня 2011 року, як про викрадені невідомими особами 23 січня 2011 року з його будинку,  в дійсності він влітку 2010 року  передав на зберігання своїй племінниці ОСОБА_6. Свідок ОСОБА_6 підтвердила вказану обставину.  На думку суду показання підсудних, потерпілого,  свідка ОСОБА_6 в цій частині є достовірними, а тому заслуговують на увагу суду. Крім того, органами досудового слідства не з’ясовано, чи могли бути у потерпілого інші гроші, не з’ясовано куди могли витратити підсудні 10 000 гривень, якими нібито   вони  заволоділи під час розбійного нападу на потерпілого.

А тому, суд виключає з обвинувачення підсудних обставину щодо  заволодіння ними грошовими коштами, які належали потерпілому ОСОБА_1 в сумі 10 000 гривень.

Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд  приходить до висновку, що вина підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою  групою осіб, поєднаному з проникненням у житло доведена повністю, а тому їх дії слід кваліфікувати за ч.3 ст. 187 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, а саме, що  підсудні обвинувачуються  у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання підсудних.

Обтяжуючою покарання підсудним обставиною суд вважає   вчинення злочину щодо особи похилого віку,  а для  підсудного  ОСОБА_4 вчинення ним злочину в стані алкогольного сп’яніння.

До обставин, які пом'якшують покарання підсудним, суд відносить з'явлення із зізнанням ОСОБА_2, щире каяття обох підсудних та активне їх сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Разом з тим, суд призначаючи покарання підсудним за вчинення особливо тяжкого злочину, за наявності декількох  обставин, що пом’якшують їх покарання, з урахуванням осіб підсудних, які по місцю проживання характеризуються позитивно, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, є особами молодого віку, а також з урахуванням відсутності  тяжких наслідків від злочину та думки потерпілого, який  просив суворо не карати підсудних, клопотання односельців щодо міри покарання ОСОБА_4, що в своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, вважає за можливе призначити підсудним основне покарання із застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті, за якою вони притягуються до кримінальної відповідальності, що на думку буде необхідним та достатнім для їх виправлення і попередження вчинення ними злочинів.

Вирішуючи питання щодо строків покарання, суд враховує обставини справи та ролі кожного підсудного у вчиненні злочину. Зокрема, суд  враховує, що  ОСОБА_2 був ініціатором вчинення вказаного злочину, саме він запропонував ОСОБА_4 проникнути до житлового будинку ОСОБА_1 з метою заволодіння його майном.

Враховуючи обставини скоєння злочину, єдиний умисел підсудних на його вчинення, роль кожного підсудного у злочині, суд дійшов висновку, що    на підставі ст.93 КПК України судові витрати у справі  підлягають стягненню з підсудних в рівних частинах.

Долю речових доказів суд вирішує в  порядку ст.81 КПК.

          Цивільний позов по справі не заявлявся.

Міру запобіжного заходу  ОСОБА_2 змінити  з підписки на невиїзд на взяття під варту і взяти його під варту із залу суду.   

Міру запобіжного заходу  ОСОБА_4  залишити попередню –тримання під вартою.

Керуючись  ст.ст.323, 324 КПК України,  суд,-

ЗАСУДИВ  :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, призначивши покарання   із застосуванням ч.1 ст. 69 КК:

- у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з конфіскацією всього майна, що є у його власності.

Міру запобіжного заходу засудженого ОСОБА_2 змінити  з підписки на невиїзд на взяття під варту і взяти його під варту із залу суду.   

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2  рахувати з 15 червня 2011  року.

Зарахувати засудженому ОСОБА_2 в строк відбуття покарання термін його затримання  з 25 січня  2011 року по 27 січня 2011 року.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, призначивши покарання   із застосуванням ч.1 ст. 69 КК:

- у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, що є у його власності.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 залишити попередню –тримання під вартою.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з  моменту  фактичного затримання з 25 січня 2011 року.

Стягнути з засуджених  ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних частинах в дохід держави  судові витрати за проведення трьох судових трасологічних експертиз №10 від 10.02.2011 року, №11 від 11ю.02.2011 року та №20 від 09.03.2011 року в сумі по 539 грн.40 коп. з кожного.

Речові докази: зимову куртку CLASSIC FASHION»чорного кольору із нашаруванням на ній речовини бурого кольору зовні схожої на кров, кофту з капюшоном сірого кольору з позначеннм », джинсові брюки синього кольору із позначенням Turka/ Size: 34 з нашаруванням крові потерпілого та кросівки білого кольору із позначенням »повернути засудженому  ОСОБА_4, медичну амбулаторну картку №6919 –повернути потерпілому  ОСОБА_1, мобільний телефон марки kia»1616-2 ІМЕІ 354871049719178, у якому знаходиься сім-картка мобільного оператора «Діджус»із нанесеним на ній позначенням 8938003991731896908 F –повернути  засудженому ОСОБА_4, зимові шкіряні черевики чорного кольору –повернути засудженому ОСОБА_2, частину доріжки, яка була вилучена під час огляду місця події 24.01.2011 рку в житловому будинку ОСОБА_1 –повернути ОСОБА_1, дві гілки, які були вилучені під час огляду місця події 02.03.2011 року на подвір’ї ОСОБА_1 –знищити.

 Вирок може бути оскаржено до судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області на  протязі  п'ятнадцяти діб  з моменту його проголошення, засудженими в той же строк з моменту вручення їм його копій шляхом подачі апеляцій через  Любешівський районний суд.

Головуючий: