ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
02.06.2011 р. 11:32 № 2а-17615/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Лисенко Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доПрокуратури Київської області
пропро визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Василюк О.Г., посвідчення № 143 від 24.12.2009 р.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Прокуратури Київської області (далі - Відповідач) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невирішені питання, що було порушено у заяві від 10.07.2010 р. щодо участі Позивача у процесі прийняття рішення,
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення права Позивача на участь у процесі прийняття рішення за заявою від 10.07.2010 р.;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невчасному (з порушенням терміну) розгляду та вирішенні скарги Позивача від 16.09.2010 р.;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невирішенні порушеного у скарзі Позивача від 16.09.2010 р. питання про те, що лист прокуратури Київської області від 18.08.2010 р. не містить рішення щодо вимоги про участь Позивача у процесі прийняття рішення за заявою від 10.07.2010 р.;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невирішення вимоги викладеної у скарзі Позивача від 16.09.2010 р. про скасування рішення Відповідача як такого, що прийнято з порушенням вимог Закону України "Про звернення громадян";
- зобов'язати Відповідача вирішити порушені у зверненнях Позивача від 10.07.2010 р. та від 16.09.2010 р. питання у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян";
- зобов'язати Відповідача забезпечити відповідними заходами (діями) право Позивача на участь у процесі прийняття рішення за заявою від 10.07.2010 р.;
- зобов'язати Відповідача скасувати рішення прокуратури Київської області від 18.08.2010 р. № 19-4863-09 вих. як таке, що прийнято з порушенням вимог Закону України "Про звернення громадян";
- судові витрати покласти на Відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при розгляді заяви від 10.07.2010 р. та скарги від 16.09.2010 р. Позивача порушено норми Закону України “Про звернення громадян”.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки заявникові надано відповіді у порядку та строки, встановлені Законом України “Про звернення громадян”.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що Позивач 10.07.2010 р. звернувся до Відповідача із заявою.
У зазначеній заяві Позивач, зокрема, виклав прохання запросити його на засідання відповідного органу, що розглядатиме його заяву та дозволити йому взяти участь у перевірці фактів, викладених у вказаній заяві.
Листом від 18.08.2010 р. № 19-4863-09 вих. Відповідач повідомив Позивача про рішення, прийняте за результатами розгляду його заяви від 10.07.2010 р. Однак, у зазначеному листі відсутнє рішення Відповідача щодо прохання Позивача запросити його на засідання відповідного органу, що розглядатиме заяву, та дозволити йому взяти участь у перевірці фактів, викладених у даній заяві.
У судовому засіданні представник Відповідача зазначила, що проведення засідань при розгляді звернень громадян в органах прокуратури України діючим законодавством не передбачено. І, оскільки, засідання по розгляду звернення ОСОБА_1 від 10.07.2010 р. не проводилось, то даний факт унеможливив запрошення на нього Позивача. Також, 16.09.2010 р. Позивач направив на адресу Відповідача скаргу, яка, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, була отриманна останнім 20.09.2010 р. та, як встановлено в судовому засіданні, зареєстрована в прокуратурі Київської області 22.09.2010 р. за № 05/1-1823-09.
У зазначеній скарзі Позивач довів до відома Відповідача про невирішення ним прохання, викладеного у заяві від 10.07.2010 р. щодо запрошення Позивача на засідання відповідного органу, що розглядатиме дану заяву та дозволу взяти участь у перевірці фактів, викладених у даній заяві.
Також Позивач просив Відповідача скасувати рішення останнього від 18.08.2010 р. № 19-4863-09 вих. як таке, що містить неправдиві відомості та, як таке, що прийнято в порушення вимог Закону України "Про звернення громадян".
Листом від 25.10.2010 р. № 19-3217 вих. Відповідач повідомив Позивача про своє рішення, прийняте за результатами розгляду його скарги від 16.09.2010 р. Однак, у зазначеному листі відсутнє рішення Відповідача щодо питань порушених Позивачем у скарзі.
В судовому засіданні Позивач зазначив, що відповідь на зазначену скаргу була надана йому з порушенням строків, встановлених Законом України "Про звернення громадян". Зазначив, що доказом даного факту є штемпель відділення поштового зв"язку про направлення відповіді 26.09.2010 р. а також, що зазначене рішення підписано неуповноваженою на те особою.
Представник Відповідача додатково зазначила, що лист від 18.08.2010 р. є роз"ясненням, а не рішенням, а тому не може бути скасованим.
Відповідно до вимог статті 40 Конституції України, кожна особа має право направляти письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 1 Закону України “Про звернення громадян” (далі – Закон) встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно зі статтею 7 Закону, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 3 вказаного Закону, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій формі або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті вищевказаного Закону, заява – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Відповідно до частини 4 зазначеної статті вищевказаного Закону, скарга – звернення з вимогою про поновлення прав і захист інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.
У відповідності до статті 15 зазначеного Закону, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до вимог ст. 18 Закону України “Про звернення громадян”, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.
Нормами статті 19 вказаного Закону визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
Таким чином, Закон покладає обов’язок на органи державної влади та місцевого самоврядування, об’єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, засоби масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб в межах своїх повноважень на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу, а тому суд критично ставиться до пояснень представника Відповідача про те, що проведення засідань при розгляді звернень громадян в органах прокуратури України діючим законодавством не передбачено.
Крім того, Позивачем в судовому засіданні надані копії листів Відповідача, направлених Позивачу від 24.11.2010 р. № 2-127-07, від 04.11.2011 р. № 05/3-30 вих., від 19.01.2011 р. № 06/1-127-07, від 07.04.2011 р. № 19-1060 вих. зі змісту яких вбачається запрошення Позивача до прокуратури Київської області для участі у розгляді інших його заяв.
Суд також не погоджується з твердженнями представника Відповідача про те, що лист прокуратури Київської області від 18.08.2010 р. є роз"ясненням, а не рішенням, оскільки, відповідно до п. 4.14 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 р. № 9 (далі - Інструкція), за підсумками вирішення звернень може бути прийнято одне з таких рішень:
Задоволено - вжито заходів до повного або часткового поновлення прав і законних інтересів заявника. Не може вважатися задоволеним звернення, рішення по якому прийнято не за вимогами громадянина, а результатами виявлених недоліків або порушень закону.
Частково задоволене звернення - звернення, в якому міститься дві чи більше вимог і за результатами перевірки якого не всі з них визнані обгрунтованими.
Повторно задоволене - звернення щодо оскарження відповіді певної прокуратури, за яким приймалося рішення про відмову в задоволенні раніше поданого звернення. При цьому первинне рішення скасовується.
Відхилено - вимоги заявника, викладені у зверненні, визнані необгрунтованими.
Роз'яснено - за зверненням, у якому не містилося прохань про задоволення будь-яких вимог або клопотань, надано роз'яснення з питань правового характеру.
Системно-логічний аналіз зазначеної норми свідчить про те, що в будь-якому випадку за результатами розгляду звернень громадян, органами прокуратури приймається саме рішення. При цьому, рішенням може також бути надано роз'яснення з питань правового характеру, що не можна віднести до змісту заяви Позивача від 10.07.2010 р. та скарги від 16.09.2010 р.
Закон України "Про звернення громадян" як форму відповіді на звернення громадян визначає рішення органу, якому адресоване таке звернення.
Судом також встановлено, що відповідь Відповідача від 25.10.2010 р. на скаргу позивача від 16.09.2010 р. викладено за підписом начальника відділу з питань розгляду листів та прийому громадян.
Частина 3 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" визначає, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
З матеріалів справи вбачається, що скарга Позивача від 16.09.2010 р. викладена на ім"я прокурора Київської області.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідь Позивачу повинна була бути надана за підписом прокурора Київської області або особи, яка має відповідні повноваження.
Відповідач не надав суду належні та допустимі докази на підтвердження повноважень начальника відділу з питань розгляду листів та прийому громадян В. Осадець на підписання рішень, прийнятих прокурором Київської області за результатами розгляду звернень громадян.
Посилання представника Відповідача на п. 6.4 Інструкції суд не приймає, оскільки дана норма регулює виключне право, перелічених у ній осіб, на прийняття рішень про відмову у задоволенні звернень, а не порядок підпису уповноваженими особами органів прокуратури рішень за результатами розгляду звернень громадян.
Крім того, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідь від 25.10.2010 р. за № 19-3217 вих. на скаргу Позивача від 16.09.2010 р. направлена поштою 26.10.2010 р. про що свідчить штемпель відділення поштового зв"язку на конверті, копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
При цьому, відповідно до п. 5.7 Інструкції строк розгляду звернення обчислюється з наступного дня після реєстрації звернення в прокуратурі, а закінченням строку розгляду та вирішення звернень громадян вважається дата направлення письмової відповіді.
З огляду на ту обставину, що скарга від 16.09.2010 р. була отримана Відповідачем 20.09.2010 р. та зареєстрована в прокуратурі Київської області 22.10.2010 р., а відповідь за результатами розгляду звернення була надіслана позивачу поштою лише 26.10.2010 р. (враховуючи, що 23.10.2010 р. та 24.10.2010 р. були вихідними днями), Відповідачем не надано суду доказів продовження строків розгляду вказаної скарги, з врахуванням положень ст. 20 Закону України “Про звернення громадян”, суд дійшов висновку, що право Позивача на своєчасний розгляд та повідомлення про результати розгляду звернення у строк, встановлений Законом України "Про звернення громадян" було порушене.
Щодо вимог Позивача про зобов'язання Відповідача забезпечити відповідними заходами (діями) право Позивача на участь у процесі прийняття рішення за заявою від 10.07.2010 р., суд зазначає, що таке право може бути реалізоване шляхом розгляду Відповідачем зазначеної заяви відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" та, з урахуванням викладеної судом позиції.
Щодо вимог Позивача про зобов'язання Відповідача скасувати рішення останнього від 18.08.2010 р. № 19-4863-09 вих. як таке, що прийнято в порушення Закону України "Про звернення громадян", суд констатує, що рішення за такою вимогою Позивача може бути прийняте Відповідачем в межах його дискреційних повноважень в результаті проведення ним перевірки викладених Позивачем обставин у скарзі від 16.09.2010 р.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних, достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Прокуратури Київської області щодо невирішення питання участі ОСОБА_1 у розгляді його заяви від 10.07.2010 р.
3. Визнати протиправною бездіяльність Прокуратури Київської області щодо незабезпечення права ОСОБА_1 на участь у процесі прийняття рішення за його заявою від 10.07.2010 р.
4. Визнати протиправною бездіяльність Прокуратури Київської області щодо несвоєчасного розгляду скарги ОСОБА_1 від 16.09.2010 р.
5. Визнати протиправною бездіяльність Прокуратури Київської області щодо невирішення під час розгляду скарги ОСОБА_1 від 16.09.2010 р. питання про участь ОСОБА_1 у процесі прийняття рішення за його заявою від 10.07.2010 р.
6. Визнати протиправною бездіяльність Прокуратури Київської області щодо невирішення під час розгляду сакрги ОСОБА_1 від 16.09.2010 р. питання про скасування рішення Прокуратури Київської області від 18.08.2010 р. № 19-44863-09 вих. за результатами розгляду його заяви від 10.07.2010 р.
7. Зобов"язати Прокуратуру Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2010 р. та скаргу ОСОБА_1 від 16.09.2010 р., у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян".
8. Судові витрати в сумі 1,70 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 02 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова у повному обсязі складена та підписана 08 червня 2011 року.
Суддя Ю.Т. Шрамко