ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" червня 2011 р. Справа № 2a-1656/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Грицюка П.П.
при секретарі Кузишин Р.М.
за участю:
представників позивача Мотрич О.О., Волосянко А.В.,
представника відповідача Іванишин Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Лисецької центральної районної лікарні
до відповідача: управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області
про визнання неправомірними дій, скасування рішення №293 від 31.03.2011 року,-
ВСТАНОВИВ:
Лисецька центральна районна лікарня (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до управління пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій, скасування рішення №293 від 31.03.2011 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що управлінням пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області 31.03.2011 року неправомірно Лисецькій центральній районній лікарні винесено рішення №293 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Дане рішення підлягає скасуванню, оскільки суми єдиного внеску сплачено своєчасно на рахунки відповідача.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі. Посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач письмове заперечення проти адміністративного позову не подав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив. Вказав, що дане рішення прийняте у зв’язку із наявністю у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску. Оскаржуване рішення законне та обґрунтоване, підстав для його скасування не має. В обґрунтування своїх заперечень вказав на правомірність дій контролюючого органу при винесенні оскаржуваного рішення. Просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон №2464-VI).
Статтею 2 вказаного Закону №2464-VI його дію поширено на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.
За змістом статті 1 Закону Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страхувальники є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Частина 2 статті 6 Закону №2464-VI встановлює обов'язки страхувальників, пункт 1 якої передбачає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною 2 статті 9 Закону №2464-VI визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до частини 7 статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Частиною 8 ст. 9 Закону №2464-VI, передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів, визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України №21-5 від 27.09.2010 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач є страхувальником, платником єдиного внеску, на якого покладені обов’язки нараховувати і обчислювати в установлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.
В судовому засіданні встановлено, що 31.03.2011 року управлінням пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області винесено рішення №293 про застосування до Лисецької центральної районної лікарні штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с. 14).
Відповідно до розрахунку штрафна санкція застосована за період з 21.02.2011 року по 30.03.2011 року у розмірі 5639, 32 грн. по особовому рахунку 3,6%, 1345,26 грн. по особовому рахунку 33,2% та 55,54 грн. по особовому рахунку 34,7%, пеня нарахована по вищезазначених особових рахунках відповідно в розмірі 1130,88 грн., 261,23 грн, і 12,47 грн. (а.с. 34).
Вищевказане рішення відповідача оскаржено до Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за результатами розгляду 05.05.2011 року скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення управління пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області №293 від 31.03.2011 року без змін (а.с. 7-10).
Частиною 11 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Оскаржуване рішення винесено на підставі пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI, відповідно до норм якої до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням позивачем суду надані платіжні доручення, якими підтверджує факт сплати єдиного внеску на рахунок управління пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області. Дані платіжні доручення досліджено в судовому засіданні: від 13.01.2011 року №№ 5, 9, 21, від 27.01.2011 року №№ 63, 68, 67, 85, 86, 92, 98, 102, 131 (а.с. 16-21).
Відповідно до вимог пункту 1 частини 10 статті 9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду.
Представник відповідача факт своєчасної сплати позивачем єдиного внеску відповідно до вказаних платіжних доручень не заперечив, однак вказав, що кошти сплачені не на ті рахунки управління пенсійного фонду України в Тисменицькому районі.
Представники позивача вказали, що єдиний внесок сплатили на ті рахунки, які усно зазначали працівники відповідача. Дізнавшись про незарахування сплачених сум єдиного внеску та наявність боргу, 11.03.2011 року позивач звернувся із заявами до начальника управління пенсійного фонду України в Тисменицькому районі про перерахунок коштів в сумі 28988,86 грн. з рахунку №37196087000913 на рахунок №37190083000913 ( а.с. 11), коштів в сумі 286,76 грн. з рахунку №37199073000913 на рахунок №37192070000913 (а.с. 12), коштів в сумі 5065,05 грн. з рахунку №37199073000913 на рахунок №37190072000913 (а.с 13). Дані заяви відповідач отримав 12.03.2011 року.
Перерахунок коштів з рахунку на рахунок здійснено відповідачем тільки в період з 14 по 30.03.2011 року, що підтверджується розрахунком штрафної санкції та пені (а.с. 34).
Крім того, суд звертає увагу на те, що Лисецька центральна районна лікарня повідомлена позивачем про рахунки управління пенсійного фонду України в Тисменицькому районі тільки 21.03.2011 року, що підтверджено повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску (а.с. 33). Будь - яких інших доказів, які б підтверджували інформування позивача про рахунки відповідача суду не представлено, про їх наявність представником відповідача не зазначено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Лисецька центральна районна лікарня своєчасно та в повному обсязі сплатила єдиний внесок на рахунки управління пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області. Сплата єдиного внеску не на ті рахунки відбулась не з вини позивача.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не виконав покладеного на нього законом обов’язку.
За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону кореспондована у частину 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В зв'язку з необхідністю повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд приходить до переконання про доцільність при задоволенні позову вийти за межі позовних вимог в порядку ч.2 ст. 11 КАС України, так як оскаржуване рішення слід визнати протиправним та скасувати, а не визнати неправомірними дії та скасувати рішення.
Беручи до уваги вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню, рішення управління пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області №293 від 31.03.2011 року про застосування до Лисецької центральної районної лікарні штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи, що Лисецькою центральною районною лікарнею при поданні позовної заяви понесено витрати по сплаті державного мита в сумі 84,45 грн., а також те, що її позов до суб’єкта владних повноважень задоволено, то сплачена нею сума державного мита підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області №293 від 31.03.2011 року про застосування до Лисецької центральної районної лікарні штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Лисецької центральної районної лікарні судові витрати в сумі 84 (вісімдесять чотири) гривні 45 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Грицюк П.П.
Постанова складена в повному обсязі 01.07.2011 року.