Справа 2-а-138/11/1402

                       БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

                             ПОСТАНОВА

                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2011 року Баштанський районний суд Миколаївської області

в складі головуючого –судді Муругова В.В,

при секретарі Змієвській О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Баштанка адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС м. Херсон УДАІ УМВС України в Херсонській області старшого прапорщика міліції ОСОБА_2 та Управління ДАІ УМВС України в Херсонській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови інспектора ДПС БДПС м. Херсон УДАІ УМВС України в Херсонській області старшого прапорщика міліції ОСОБА_2 по накладенню на нього адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 2 КУпАП.

Посилаючись на неправомірність дій працівника ДПС щодо доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення та щодо дослідження усіх істотних обставин справи, позивач просив скасувати постанову серії ВТ1 №009205 від 24.12.2010 року. Позивач при цьому заперечив вчинення з його боку правопорушення 24.12.2010 року та вказав на незаконність складення інспектором постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки інспектор не долучив до постанови доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення та не дослідив всіх суттєвих обставин справи, а позивач вказав, що не порушував ПДР, оскільки постійно рухався по правій смузі руху, та виїхав на ліву смугу руху, оскільки права смуга руху на вказаному відрізку дороги мала значні пошкодження у вигляді вибоїн.

Від позивача надійшла заява про слухання справи за його відсутності та підтримання позовних вимог.

Відповідач – ОСОБА_2 до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про день. час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином (за місцем роботи –УДАІ УМВС України в Херсонській області). Від відповідача не надійшло заперечень на позов.

Відповідач - УДАІ УМВС України в Херсонській області не забезпечив явку свого представника до суду. Про день, час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Від відповідача не надійшло заперечень на позов.

З огляду на те, що відповідачі –суб’єкти владних повноважень, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не прибули у засідання без поважних причин, не повідомивши про причини неприбуття - суд ухвалив про розгляд справи на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження згідно з ч.6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи (протокол про адміністративне правопорушення серії ВТ1 №094918 від 24.12.2010 року; постанову серії ВТ1 №009205 по справі про адміністративне правопорушення від 24.12.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та можливість задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Крім того, ч.4 ст. 71 КАС України зобов’язує суб’єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.    

В судовому засіданні встановлено, що 24 грудня 2010 року позивач був зупинений відповідачем –інспектором ДПС ОСОБА_2, який відносно позивача склав протокол про адміністративне правопорушення, за порушення позивачем ПДР. Після цього інспектор виніс відносно нього постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП. В тексті постанови інспектор вказав, що ОСОБА_1 24.12.2010 року близько 07.35 год. на 200 км автодороги Одеса-Мелітополь, керуючи автомобілем Міцубісі Лансер (н.з. ВЕ9746АК), на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, виїхав в крайню ліву смугу та рухався по ній прямо при цьому права смуга була вільна.

У зв’язку з вказаним інспектор призначив позивачу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

При цьому, в позові позивач вказав, що не вчиняв викладених в постанові правопорушень, та при складенні протоколу про адміністративне правопорушення інспектором свідки не залучались. Надані позивачем пояснення в позові підтверджуються його письмовими поясненнями, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення.

Окрім цього, інспектором ДПС при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були залучені поняті та зібрані інші належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його пояснень дійсним обставинам справи.

Тобто, на підтвердження дійсної наявності фактів, викладених в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачами на розгляд суду не було надано жодних доказів, натомість, навпаки, при розгляді справи в суді встановлено, що позивач діяв правомірно, оскільки рухався в крайній правій смузі і для об’їзду перешкод для руху у виді вибоїн та пошкоджень дорожнього покриття, та з метою уникнення дорожньо-транспортної пригоди (пошкодження власного автомобіля) та недопущення настання інших негативних наслідків –виїхав на ліву смугу руху, що відповідачами не спростовано.

          Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій  чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідачів, які в даному випадку не надали до суду допустимих достатніх фактичних даних (пояснень свідків, понятих, фіксація спеціальними засобами та ін.) на підтвердження правомірності дій, які оскаржуються фізичною особою, тому сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є достатньою підставою для притягнення водія до адмінвідповідальності і доказом вини позивача, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.

Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

          За таких обставин, дії посадової особи УДАІ УМВС України в Херсонській області по притягнення до адміністративної відповідальності позивача не відповідають вимогам законодавства щодо обґрунтованості притягнення особи до відповідальності і доведеності суб’єктом владних повноважень правомірності вчинених дій, що є підставою для  скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 159-161, 163, 167 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВТ1 №009205 від 24.12.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч.2 КУпАП –закрити.

Відповідно до ч.2 ст. 171-2 КАС України постанова місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточною і оскарженню не підлягає.