УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/1382/11
Категорія 40
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Товянської О.В., Гансецької І.А.
при секретарі Григоровичі А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів на оплату житлово-комунальних послуг та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, встановлення порядку користування житлом, розподіл особових рахунків
за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_2
на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 29 березня 2011 року,
встановила:
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій, просив стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 понесені ним витрати на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 5215 грн.29 коп. В обґрунтування позову зазначив, що він є власником квартирі АДРЕСА_1. Крім нього в квартирі зареєстровані і проживають колишня дружина, дочка, неповнолітній онук, які добровільно не бажають сплачувати за житлово-комунальні послуги.
ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою (а.с.24-26, 44-45), в якій просила зобов’язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом зміни замків у всіх дверях та надання їй ключів; визначити порядок користування квартирою – виділити їй кімнату площею 11,3 кв.м., а відповідачу та її неповнолітньому сину кімнату площею 15,8 кв.м.; розподілити особові рахунки. В обґрунтування позову зазначила, що вона із сином є членами сім’ї ОСОБА_1., а тому на підставі ст.ст.319,391, 373 Цивільного кодексу України та ст.156 Житлового кодексу України мають право користуватись та розпоряджатися квартирою.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 29 березня 2011 року первісний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку понесені витрати на утримання житла та оплату комунальних послуг в сумі 5215 грн. та судові витрати. В задоволенні зустрічного позову відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_2 просять скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову в первісному позові і задоволення зустрічного позову. Апелянти посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартирі АДРЕСА_1. Крім нього в квартирі зареєстровані і проживають колишня дружина, дочка, неповнолітній онук, що підтверджується довідками ЖБК „Полісся” (а.с.5,6). Вказані особи є споживачами житлово-комунальних послуг і зобов’язані оплачувати такі послуги (ст.1, 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”).
Відповідно до ст.156 ЖК України всі повнолітні члени сім’ї власника жилого будинку, квартири зобов’язані брати участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.
У вересні 2010 року ОСОБА_1 погасив заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 6953грн.73коп. (а.с.6,7). За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про обов’язок осіб, які зареєстровані в квартирі разом із власником, повернути останньому понесені витрати, але неправильно визначив спосіб їх повернення у солідарному порядку і помилково послався на ст.1191 ЦК України.
Положення ч.2 ст.64 ЖК України не поширюються на правовідносини, які виникають з користування житлом, що перебуває у приватній власності громадян. Тому рішення в частині стягнення витрат належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 понесені позивачем витрати на оплату житлово-комунальних послуг у певних частках. На кожного зареєстрованого в квартирі приходиться 1738 грн.43 коп. сплаченого боргу, за зобов’язаннями неповнолітнього ОСОБА_5 відповідає його мати ОСОБА_3
Частиною 2 ст.10 ЦПК України передбачено, що сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог. ОСОБА_3 не надала суду доказів щодо створення ОСОБА_1 перешкод в користуванні нею квартирою, клопотання про витребування таких доказів не заявляла.
ОСОБА_3 не є власницею або співвласницею квартирі АДРЕСА_1, а тому не наділена правами, які підлягають захисту в порядку ст.391 ЦК України. Стаття 373 ЦК України, на яку ОСОБА_3 посилається в позовні заяві, визначає землю як об’єкт права власності і не поширюється на спірні правовідносини.
Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок про безпідставність зустрічних позовних вимог і обґрунтовано відмовив в їх задоволенні. Рішення в цій частині ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права і залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Скасувати рішення Богунського районного суду м.Житомира від 29 березня 2011 року в частині задоволення первісного позову і ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 1738 грн.43коп. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 3476грн.86коп.
В частині стягнення судових витрат і відмови в зустрічному позові залишити рішення без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: Судді: