УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/1524/11
Категорія 44
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Снітка С.О., Кочетова Л.Г.,
при секретарі судового
засідання Пюра Г.В.,
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 26 квітня 2011 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Комунального підприємства «Житомирський міський центр земельних відносин», третя особа – Житомирська міська рада про визнання державного акту на право приватної власності на землю частково недійсним, визнання права власності на земельну ділянку та відшкодування моральної шкоди,–
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та просив визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий відповідачці, в частині приватизації нею 38/100 земельної частки, яка належить йому на праві користування, визнати за ним право власності на земельну ділянку, яка зайнята частиною житлового будинку та будівлями (спорудами), подарованими йому згідно договору дарування від 20.08.2001 року, та на частину земельної ділянки 0,0382га, яка приватизована ОСОБА_3, всупереч чинному законодавству, і є необхідною для обслуговування вищезазначених частини будинку та будівель, а також стягнути з КП «Житомирський міський центр земельних відносин» на його користь 10000грн. на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що є співвласником домоволодіння по АДРЕСА_1. Відповідачка ОСОБА_3 також є співвласником даного домоволодіння, оскільки отримала державний акт на право власності на землю за вказаною адресою, чим порушує права позивача як власника домоволодіння та користувача земельної ділянки.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 26 квітня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як незаконне та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин, які мають значення для справи, та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Зокрема, заявник зазначає, що судом ухвалене рішення за відсутності одного з відповідачів – КП «Житомирський міський центр земельних відносин», тим самим залишивши його позицію та докази невідомими для позивача. Крім того, вказує заявник, судом не вмотивовані обставини та докази, на які спирається третя особа, не звернуто увагу на те, що позивач раніше відповідача набув право користування спірною земельною ділянкою.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову в частині визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, виданого відповідачці, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав правоустановчих документів на спірну земельну ділянку, а договір дарування від 14.07.2003 року №1142, на підставі якого був виданий спірний Державний акт, є чинним, що є достатньою підставою для відмови у позові.
Проте повністю з такими висновками суду погодитися не можна.
Згідно із ч.1 ст.22, ч.1 ст.23 ЗК України, 1990 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право- державного акта на право власності або користування землею.
Частиною 1 ст.44 ЗК України,1990 року передбачено, що порушені права власників земельних ділянок і землекористувачів підлягають поновленню.
Відповідно до ч.1 ст.30 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об’єктами переходить у розмірах, передбачених ст.67 ЗК України, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження-будівля та споруди.
За змістом наведеного право особи, до якої переходить право власності на будівлю та відповідне право на земельну ділянку, є похідним від права особи, від якої перейшли такі права. До набувача переходить право власності чи право користування в тому числі й на ту частину земельної ділянки, яка зайнята жилим будинком (будівлею або спорудою), та на частину земельної ділянки, яка необхідна для його (її) обслуговування.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.57-58), рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 21 лютого 2000 року був встановлений порядок користування земельною ділянкою біля домоволодіння АДРЕСА_1, згідно якого ОСОБА_4 виділено земельну ділянку площею 832 кв.м., а ОСОБА_5 земельну ділянку – площею 902 кв.м. Останнім, на підставі рішення Житомирського міськвиконкому від 22 червня 2000 року, отримано Державний акт на право приватної власності на землю серії 1У-ЖТ №043275 на земельну ділянку площею 0,052 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель та Державний акт серії ЖТ 24000265 на право власності земельну ділянку площею 0,0382 для ведення особистого підсобного господарства. (а.с.68-69).
Згідно договору дарування від 21.08.2001 року ОСОБА_5 подарував позивачу 38/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.17).
Відповідачка отримала в дар від ОСОБА_5, за договором дарування від 14.07.2003 року, 14/100 частини вказаного домоволодіння, а також земельну ділянку площею 520 кв.м. (а. с.8). Права переходу власності на земельну ділянку площею 0,382 га в даному договорі не зазначено.
Після одержання в дар частини домоволодіння, відповідачка звернулась до Державного підприємства „Житомирський міський центр державного земельного кадастру” щодо переоформлення земельної ділянки та з заявою до Житомирської міської ради щодо передачі також і земельної ділянки площею 0,0382 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд.
Колегія суддів вважає, що у зв’язку з отриманням ОСОБА_3 на цю частину земельної ділянки державного акту, порушуються права позивача на користування (і в подальшому права власності) частиною земельної ділянки, необхідної для обслуговування належної йому частини будинку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що Державний акт на право власності на земельну ділянку, яка закріплена за домоволодінням АДРЕСА_1 та яка відповідачці не перейшла за договором купівлі- продажу, є незаконним.
Оскільки відповідачці був виданий один державний акт, як на земельну ділянку, що перейшла їй у власність за договором дарування, так і за рішенням сесії міської ради , план меж земельної ділянки виготовлений на земельну ділянку площею 902 кв.м., без розмежування земельної ділянки, яка їй перейшла за договором дарування, колегія суддів вважає за необхідне визнати недійсним спірний державний акт в цілому.
В решті рішення суду є законним, підстав для його зміни або скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, –
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 26 квітня 2011 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання Державного акту на право приватної власності на землю частково недійсним скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Комунального підприємства «Житомирський міський центр земельних відносин», третя особа – Житомирська міська рада про визнання Державного акту на право приватної власності на землю частково недійсним задовольнити частково. Визнати Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЖТ № 9047853, виданого ОСОБА_3 та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації держаних актів на право власності на земельну ділянку за № 010520900034 - недійсним.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді