КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-9/11                                                Головуючий у 1-й інстанції:   Степанова О.С.  

Суддя-доповідач:  Дурицька О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"22" червня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:                                                                          

                               головуючого –судді:                    Дурицької О.М.,    

                                        суддів:                       Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,

                             при секретарі:                Леонтовичі М.А.        

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва на постанову Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 (далі –позивач) звернулася до Печерського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва (далі –відповідач, УПФУ у Печерському районі міста Києва), в якому просила:

- визнати за нею право на отримання пенсії  у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 5,5 мінімальних пенсій за віком згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов’язати відповідача здійснити погашення заборгованість з виплати пенсії за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 55 мінімальних пенсій за віком, та з виплати щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком;

- зобов’язати відповідача відшкодувати шкоду за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у формі державної пенсії за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 5,5 мінімальних пенсій за віком та здійснити нарахування і виплату щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано, що ОСОБА_2 починаючи з 24.01.2010 року до закінчення нею вищого навчального закладу за денною формою навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років, має право на отримання пенсії  у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо не призначення ОСОБА_2 починаючи з 24.01.2010 року до закінчення нею вищого навчального закладу за денною формою навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років, пенсії  у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва здійснити дії по призначенню та виплаті ОСОБА_2 починаючи з 24.01.2010 року до закінчення нею вищого навчального закладу за денною формою навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років, пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.  

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та  процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2011 року та закрити провадження у справі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті  (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач –ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається на денній формі навчання у Національному транспортному університеті та являється  донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року. За час свого життя ОСОБА_3 була учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в травні 1986 року та являлася інвалідом І групи  захворювання, пов’язаного з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС, у зв’язку з чим отримала статус особи, віднесеної до категорії 1. Експертним висновком Вінницької регіональної міжвідомчої комісії, встановлено що смерть ОСОБА_3 пов’язана з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС при виконанні нею робіт по їх ліквідації.  

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються.

Обговорюючи питання щодо правомірності проведення нарахування та виплати щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів зважає на наступне.   

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до членів сім’ї померлого годувальника, призначається щомісячна компенсація в разі втрати годувальника на кожного непрацездатного члена сім’ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.

У зв’язку з цим позивач має право на призначення та виплату додаткової пенсії у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем всупереч вимог ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу виплачувалася додаткова пенсія у розмірі, передбаченому постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530, від 16.07.2008 року № 654, що є істотним звуженням прав останнього.  

З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановами Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, від 16.07.2008 року № 654, відповідач протиправно виплачував позивачу  додаткову пенсію у розмірі, значно меншому ніж визначено вищевказаним Законом.

Отже, з підстав вищевикладених обставин та наведених норм діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що для визначення розміру щомісячної  компенсації в разі втрати  годувальника необхідно застосовувати  розмір визначений ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  а не п.5 Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року «Про Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Що стосується позову в частині отримання пенсії  у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів зважає на наступне.

Статтею 54 наведеного Закону встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій, у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".    

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.   

Згідно ч.1 ст. 37 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування", пенсія  у  зв'язку  з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного  члена  сім'ї  -  50  відсотків пенсії   за  віком  померлого  годувальника.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії  надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Враховуючи те, що в своїй заяві позивач ОСОБА_2 просила відповідача призначити та виплачувати їй пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»протягом 12 місяців з дня смерті годувальника, то такий вид виплати, як і щомісячної компенсації відповідно до ст.ст. 52, 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»повинен бути проведений до закінчення нею вищого навчального закладу за денною формою навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років.

Разом з тим, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Кабінет Міністрів України уповноважено виключно роз'яснювати порядок застосування вищевказаного закону, а не визначати конкретні суми виплат, відмінні від тих, які визначені чинним законодавством України.

 Отже, здійснюючи апеляційний перегляд справи і ухвалюючи судове рішення у даній справі, колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване чи звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.   

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254  КАС України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва –залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

                      суддя

                      суддя      

      О.М. Дурицька

Г.М. Бистрик

Л.П. Борисюк

               Повний текст ухвали складено та підписано –29.06.11 р.