УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" квітня 2011 р.справа № 2а-6589/10/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мельник В.В.
суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.
при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скаргиЗапорізької митниці та Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖКОКС»
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду
від 23.11.2010р. у справі № 2а-6589/10/0870
за позовом Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖКОКС»
до відповідача:
за участю:
про Запорізької митниці
Прокурора Запорізької області
визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИЛА:
Відкрите акціонерне товариство " ЗАПОРОЖКОКС " (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Запорізької митниці (далі по тексту –відповідач ) в якому просило визнати протиправними та скасувати повністю рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/000014/1 від 13.01.2010р.; зобов’язати Запорізьку митницю визначити митну вартість смоли кам’яновугільної по ВМД №112030000/0/000859 від 14.01.2010р. за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); зобов’язати Запорізьку митницю здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформлені товарів по ВМД №112030000/0/000859 від 14.01.2010р. з урахуванням того, що митна вартість смоли кам’яновугільної визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за ціною 4617,40 російських рублів за одну тонну смоли кам’яновугільної (а.с. 4-16).
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-6589/10/0870 (а.с. 2).
Позивач, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, зазначив, що митна оцінка товару проведена відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки відповідач затребував від позивача надання документів, які з об’єктивних причин позивач не мав можливості надати відповідачу під час митного оформлення товару.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2010р. у справі № 2а-6589/10/0870 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Запорізької митниці №112000006/2010/000014/1 від 13.01 2010 року про визначення митної вартості товарі.(суддя Артоуз О.О..) (а.с. 183-187).
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що рішення Запорізької митниці №112000006/2010/000014/1 від 13.01.2010 року про визнання митної вартості товарів, ввезених ВАТ «ЗАПОРОЖКОКС»винесено з порушенням вимог митного законодавства, таким чином позовна вимога щодо визнання дій протиправними та скасування рішення про визначення митної вартості є обґрунтованою.
Відповідач –Запорізька митниця, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подала апеляційну скаргу (а.с. 189-191), в якій просить суд скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду в частині, що стосується визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці про визнання митної вартості №11200000/201/000014/1 від 13.01.2010р. та прийняти нову постанову, в якій відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач по справі - Запорізька митниця вважає, що у неї були всі підстави витребувати додаткові документи і вона на законних підставах визначила митну вартість за шостим методом.
Позивач –Відкрите акціонерне товариство "ЗАПОРОЖКОКС»", не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції безпідставно не задоволена вимога про зобов’язання відповідача визнати митну вартість смоли кам’яновугільної по ВМД №112030000/0/000859 від 14.01.2010р. року за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, тим самим судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, просить апеляційний суд, скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2010 року і прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ВАТ «ЗАПОРОЖКОКС»задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції при відмові у задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання митного органу визначити митну вартість товару за методом №1, визначення митної вартості і зобов’язання митний орган здійснити перерахунок платежів були порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питань, а саме, помилково було зроблено висновки щодо неможливості задоволення позовних вимог щодо зобов’язання відповідача –суб’єкта владних повноважень здійснити певні дії, оскільки пунктом 2 частини 2 ст. 162 КАС України, таке право суду надано і належить до компетенції саме адміністративного суду.
21.04.2011р. на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх..№70797\11 від позивача по справі надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу Запорізької митниці, в яких, посилаючись на аналогічні доводи, які викладені в позовній заяві, просить суд в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити на підставі їх необгрунтованості.
В судовому засіданні від представника позивача надійшло письмове клопотання про заміну сторони позивача по справі Відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс»на Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс».
Розглянувши дане клопотання, вивчивши додані документи, а саме: виписку з протоколу зборів акціонерів ВАТ «Запорожкокс»від 19.04.2011р.; Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи – Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс»; Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №479346; копії статуту ПАТ «Запоріжкокс», колегія суддів ухвалила замінити неналежного позивача по даній адміністративній справі –відкрите акціонерне товариство «Запорожкокс», допустивши до участі у справі в якості належного позивача –Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс»( далі по тексту –позивач).
Представник позивача, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі, та на пояснення, надані в судовому засіданні, свої заявлені апеляційні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд в задоволенні апеляційної скарги Запорізької митниці відмовити за їх необґрунтованістю.
Представник відповідача, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі, та на пояснення, надані в судовому засіданні, свої заявлені апеляційні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд в задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Запоріжкокс»відмовити за їх необґрунтованістю.
Прокурор, посилаючись на пояснення, надані в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга відповідача по справі підлягає задоволенню, а апеляційні та позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні, заслухавши представників сторін та прокурора, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги позивача по даній справі - Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс»та відповідача по справі - Запорізької митниці, кожна окремо, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс», як юридична особа, було зареєстровано виконавчим комітетом Запорізької міської ради 20 грудня 1993року.
Відповідач –Запорізька митниця, у відповідності до ст.14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи. керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.
Згідно наданої суду ксерокопії контракту №153/804-10-7204 від 07.12.2009р. встановлено, що між ВАТ «Запорожкокс»та ВАТ «Новоліпецький металургійний комбінат»був укладений контракт на постачання смоли кам'яновугільної.
На підставі зазначеного контракту, позивачем по даній адміністративній справі для митного оформлення товару була подана вантажна митна декларація (надалі - «ВМД») №112030000/0/000288 та декларація митної вартості №112030000/0/000288 від 06.01.2010 р. за формою ДМВ-1, згідно з якою позивачем митна вартість товару була визначена за методом №1, тобто за методом оцінки митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Митна вартість товару була визначена Позивачем відповідно до підпункту 1 частини 1 ст. 266, ст. 267 МК України в розмірі відповідно до ціни контракту (метод № 1) у розрахунку 4617,40 російських рублів за тону, виходячи з ціни, встановленої сторонами у зовнішньоекономічному контракті на умовах поставки БАР - станція Соловей Південно-східної залізниці Російської Федерації, кордон Російська Федерація - Україна, прикордонна станція згідно Інкотермс-2000.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем були надані документи, а саме:
декларація митної вартості (надалі іменується «ДМВ») №112030000/0/000288 від 06.01.2010р.;
- облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (ВАТ «ЗАПОРОЖКОКС») №11203/1/97/00047 від 27.07.2009 р.;
- вантажні митні декларації (транзитні) №804050001/2010/120003 від 01.01.2010р.;
- накладні УМВС №АЕ228735 від 29.12.2009 р., №АЕ228736 від 29.12.2009р.,
-сертифікати якості №907466 від 28.12.2009 р., №907465 від 28.12.2009р.,
-рахунки (інвойси) №297047 від 29.12.2009р., №297048 від 29.12.2009р.,
-додаток №1 від 07.12.2009р. до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07.12.2009р.;
-специфікація №1 від 07.12.2010р..02.2010 р. до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07.12.2009 р.;
-зовнішньоекономічний контракт №153/804-10-7204 від 07.12.2009 р.;
-довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, за №16/08-01 від 16.10.2010р.;
-додаток №1/а від 04.01.2010 р. до ПМД №112030000/9/029010 від 30.12.2009 р.;
- платіжне доручення в іноземній валюті №100732 від 23.12.2009 р.;
Незважаючи на це, Запорізька митниця, у відповідності з п.7 Порядку, були затребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: відповідну бухгалтерську документацію, інформацію зовнішньоторгівельних та інші документи за власним бажанням.
13.01.2010р. Запорізькою митницею винесене Рішення №112000006/2010/000014/1 (далі - Рішення від 13.01.2010 року), про визначення митної вартості за резервним методом №6.Згідно графи 33 Рішення, при здійсненні митної оцінки використана наявна у митного органу інформація про вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україні і час експорту є максимально наближеним до нього.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Запорізької митниці від 13.01.2010р. позивач по даній адміністартивній справі здійснив митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною Відповідачем за методом №6, шляхом подання ВМД №112030000/0/000859 від 14.01.2010р. Сума податку на додану вартість, обчислена з митної вартості товару, визначеної Відповідачем за методом №6, загалом по ВМД №1120300006/2010/000014/1 склала 8160,00 рос. руб. за одну тону смоли. Позивач здійснив митне оформлення платежу за визначеною митним органом митною вартістю шляхом подання ВМД №112030000/0000859 від 14.01.2010 року, яку було прийнято та оформлено у встановленому порядку. Відповідно до даної ВМД позивачем сплачено митні платежі з податку на додану вартість, що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2010р. № 184520. На підставі завищеної митної вартості за розрахунком позивача, було сплачено податки та збори на 23 915 грн. 21 коп., більше, ніж якби позивачем даний податок сплачувався б з митної вартості смоли, визначеної за методом №1.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного Кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р.
Згідно абз. 23 ст. 1 Митного Кодексу України (надалі - МК України) переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні: товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.
МК України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.
Згідно ст. 88 МК України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Відповідно до ст.259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.І ст.260 МК України).
Згідно з ч.І ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати - якщо неможливо застосувати метод 3 -у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Проте таких консультацій з підприємством позивача Запорізькою митницею проведено не було, до того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.
Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника .
Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).
Як вбачається з матеріалів справи, Запорізька митниця будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо - не вказує.
Пунктом 11 вказаного Порядку № 1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Приймаючи рішення №112000006\2010\000014\1 від 13.01.2010р. ( надалі –Рішення від 13.01.2010р.) митний орган послався лише на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів.
Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.
Митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосування цих методів. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.
З дій відповідача та прийнятого рішення не вбачається наявність потреби у відповідача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.
З рішення відповідача про визначення митної вартості товару за шостим методом також не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за шостим методом. Рішення митного органу не містить жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.
Крім того, у спірному рішенні митницею не вказано якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів ст.268, 269 МК України. Відповідачем не враховано, що об'єктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у зв'язку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем було порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст.266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Колегія суддів, також, звертає увагу на те, що відповідно до п.З ст.З Наказу Державнорї митної служби України від 24.06.2009 року №602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 року за №669/16685 «Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України»(далі - наказ №606) Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації:
- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України;
- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку,
- інформація, отримана від Державної митної служби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;
- інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;
- інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Державної митної служби України;
- цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.
Відтак база ЄАІС ДМСУ може використовуватись митним органом, як одне з джерел для встановлення митної вартості товарів.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні митного ограну та апеляційній скарзі, Запорізькою митницею при винесенні оскаржуваного рішення використовувалась лише інформація, що міститься в базі ЄАІС ДМСУ, при цьому в рішенні не зазначено, що митницею досліджувалися інші джерела, які можуть містити необхідну інформацію.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що Запорізька митниця, визначаючи митну вартість товару, що ввозиться юридичною особою на митну територію України, повинна керуватись у даному випадку приписами ст. 266 - 273 МК України.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже Запорізькою митницею не доведено правомірність прийняття Рішення від 13.01.2010р. щодо визначення митної вартості товарів за шостим методом, а тому вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Запорізьку митницю визначити митну вартість смоли кам'яновугільної по ВМД №112030000/0/000859 від 14.01.2010 року за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартістю операції), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у разі постановлення судового рішення про протиправність та скасування рішень митниці про визначення митної вартості товару за певним методом, повторного оформлення вантажу не відбувається. Отже, позовні вимоги про зобов'язання визначити митну вартість за методом 1 не ґрунтується на вимогах закону.
Відносно позовної вимоги про зобов'язання Запорізьку митницю здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по ВМД №112030000/0/000859 від 14.01.2010р. з урахуванням того, що митна вартість смоли кам'яновугільної визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за ціною 4617,40 російський рублів за одну тону смоли кам'яновугільної, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податку до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Заява, зареєстрована у загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
Крім того, відповідно до ст. 1 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Мінфіна та Державної митної служби від 24.01.2006, № 25/44, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин внесена понад розмір, установлений законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п. 1 Розділу III Порядку №618 позивач звернувся до відповідача з заявою №19/192 від 21.07.2010 р. про повернення платнику податків митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами . У даній заяві позивач просив відповідача повернути кошти, сплачені помилково до бюджету за декількома вантажними митними деклараціями, в тому числі і за ВМД №112030000/0/000859 від 14.01.2010р.
Заява позивача №19/192 від 21.07.2010 р. була направлена відповідачу у строки, передбачені підпунктом 15.3.1. пункту 15.3 Закону України № 2181-ПІ та пунктом 1 Розділу III Порядку №618.
Відповідач розглянув заяву, і, відповідно до п.12 Порядку №618, листом №07-01-09-24/4420 від 10.08.2010 р. повідомив позивача, що у митниці відсутні підстави для повернення коштів. Таким чином, заява позивача №19/192 від 21.07.2010 р. була залишена відповідачем без задоволення.
У листі №07-01 -09-24/4420 від 10.08.2010 р. відповідач вказав, що заява позивача не підлягає задоволенню, оскільки позивачем при митному оформленні імпортованого товару на вимогу відповідача не були надані додаткові документи, а саме: відповідна бухгалтерська документація каталоги, специфікації, прайс-листи фірми-виробника товару, калькуляція фірми-виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, інформація зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини, копія вантажної митної декларації країни відправлення товару (на деякі поставки товару). Також Відповідач у своїй відповіді вказав, що Позивачем не подавався до митного оформлення обов'язковий документ, передбачений п. 7 Порядку №1766, а саме - банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати Позивачем на користь ВАТ «Новоліпецький металургійний комбінат»вартості імпортованого товару, оскільки пунктом 5.1 зовнішньоекономічного контракту передбачена 100% попередня оплата вартості імпортованого товару.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивачем було самостійно та у добровільному порядку сплачено митні та інші обов'язкові платежі, які були визначені відповідно до оскаржуваного рішення.
На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що в даному конкретному випадку, з боку позивача був відсутній факт надмірно (помилково) сплачених платежів, оскільки перерахування коштів здійснювалось позивачем виходячи з самостійно задекларованих сум на підставі рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів.
Згідно п.7 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №339 від 09.04.2008 року, у разі коли в результаті здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою Держмитслужбою формою.
Зазначене рішення декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду.
Таким чином, до виключної компетенції митних органів відноситься здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, таким чином позовні вимоги в частині зобов'язання зобов'язання Запорізьку митницю здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по ВМД №112030000/0/000859 від 14.01.2010р. є необгрунтованими та такми, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикалдене, колегія суддів вважає, що рішення Запорізької митниці №112000006/2010/000014/1 від 13.01.2010р. про визначення митної вартості товарів, ввезених ВАТ «Запорожкокс»винесено з порушенням вимог митного законодавства, таким чином позовна вимога щодо визнання дій протиправними та скасування рішення про визначення митної вартості є обгрунтованим та такою, що підлягає задоволенню, проте позовні вимоги щодо зобов'язання визначити митну вартість товарів по ВМД №112030000/0/000859 від 14.01.2010р за методом визначення митної вартстоі за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартістю операцій) та зобов'язання Запорізьку митницю здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по ВМД №112030000/0/000859 від 14.01.2010р. є такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 23 листопада 2010р. необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційних скарг позивача та відповідача, кожної окремо, спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційні скарги, кожну окремо, необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.160,196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс»–залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Запорізької митниці –залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2010р. у справі №2а-6589/10/0870 –залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст виготовлено –07 липня 2011р.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: О.А. Проценко