У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.01.08 Справа №22/338/07-8/389/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В. , Хуторной В.М.
при секретарі Акімової Т.М.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, приватного підприємця
відповідача - Морозова В.С., юриста, дов.№185 від 17.09.2007р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго” в особі Оріхівського району електричних мереж, м.Оріхів Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2007р.
у справі № 22/338/07-8/389/07
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, с.Преображенка Оріхівського району Запорізької області
до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго” в особі Оріхівського району електричних мереж, м.Оріхів Запорізької області
про стягнення заборгованості
Установив:
23.08.2007р. Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, с.Преображенка Оріхівського району Запорізької області (далі - позивач), звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго” в особі Оріхівського району електричних мереж, м.Оріхів Запорізької області (далі-відповідач), про стягнення з останнього 3995,97грн. основного боргу, 44,67грн. трьох відсотків річних, 51,97грн. - втрат від інфляційних процесів, 249,34грн. пені, 102грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за договором поставки, укладеному сторонами у справі 08.07.2005р.
Розглянувши спір по суті, господарський суд Запорізької області рішенням від 09.11.2007р. (суддя Попова І.А.) позов задовольнив у повному обсязі.
Рішення суду мотивовано наступним.
На підставі договору поставки від 08.07.2005р., укладеному між позивачем і відповідачем, позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача, а останній прийняти та оплатити за товар - автозапчастини згідно з накладними. Порядок розрахунків узгоджено сторонами п.п.3.1 та 4.1 договору, якими передбачено, що покупець (відповідач у справі) здійснює оплату за поставлений товар за ціною, передбаченою у накладній, яка є невід'ємною частиною договору, в строк - один місяць після отримання товару.
Відповідно до умов договору 24.01.2007р. згідно з накладними відповідачеві поставлено товар - автозапчастини на загальну суму 3.995грн.97коп., який отримано відповідачем, про що свідчить довіреність серії ЯМИ №964880 від 24.01.2007р., видана уповноваженій особі відповідача. Але відповідач всупереч статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України за отриманий товар не сплатив кошти, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 3.995грн.97коп. Згідно з договором відповідачеві на суму боргу нарахована пеня за прострочення платежу, на підставі статті 625 ЦК України нараховані індекс інфляції та три відсотки річних від простроченої суми.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та на підставі статей 193, 232 та 265 Господарського кодексу України, статей 526, 530, 625, 626, 627, 631, 632 та 691 Цивільного кодексу України, задовольнив їх.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі відповідач просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати і припинити провадження у справі, оскільки, на його думку, рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, свої доводи і заперечення аргументує відсутністю істотних умов договору, а саме, строку дії та ціни договору, розділ 5 договору викладений без врахування вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів „Інкотермс”, що порушує статтю 265 ГК України, і в свою чергу дає підстави вважати договір поставки неукладеним.
Позивач у письмових запереченнях не апеляційну скаргу зазначив, що вважає оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.
Представники сторін у судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі і відзиві на неї.
Згідно з розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №85 від 24.01.2008р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого), Мойсеєнко Т.В. та Хуторного В.М.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Начальнику Оріхівського району електричних мереж - структурного підрозділу ВАТ „Запоріжжяобленерго” - Євсеєву В.Д. 21 березня 2005р. керівником ВАТ „Запоріжжяобленерго” - юридичної особи видана довіреність (а.с.97), згідно з якою Євсеєва В.Д. уповноважено на укладання, зокрема, господарських договорів, що не суперечать діючому законодавству, на суму до 30.000 грн.
Саме цією посадовою особою укладений вищезгаданий договір від 08.07.2005р. з позивачем у справі.
Аналізуючи положення цього договору, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що за своєю правовою природою укладений договір є саме договором купівлі-продажу незалежно від того, як його визначили сторони.
До такого висновку апеляційний суд дійшов з огляду на те, що відповідно до статті 265 Господарського кодексу України строк поставки товарів є істотною умовою договору поставки, оскільки такий договір передбачає систематичні (планові) поставки продукції. Договором від 08.07.2005р. сторони не узгоджували строків поставки продукції, тобто, не визначили це істотною умовою, що в іншому випадку свідчило б саме про домовленість щодо постачання продукції. Вивчені матеріали свідчать про те, що правочин на виконання умов договору поставки відбувся 24 січня 2007р., про що свідчать оформлені продавцем видаткові накладні та довіреності (наявні у справі), за якими покупець (відповідач) отримав товар. Жодного з елементів договору поставки (істотних умов, визначених такими за законом) договір від 08.07.2005 р. не містить. Оскільки значення слів і понять договору від 08.07.2005р. та його зміст свідчать про укладення сторонами договору купівлі-продажу, колегія суддів вважає безпідставними доводи заявника апеляційної скарги про невідповідність договору приписам статей 265 та 267 Господарського Кодексу України.
24 січня 2007р. за накладними (у матеріалах справи) відповідачеві поставлено товар - автозапчастини на загальну суму 3.995 грн. 97 коп., який отримано останнім, про що свідчить довіреність серії ЯМИ №964880 від 24.01.2007р., яка видана уповноваженій особі відповідача. Відповідач на порушення умов договору за отриманий товар оплати не здійснив. Згідно з наданим позивачем розрахунком за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 3.995грн. 97коп.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. Оскільки відповідач не надав суду жодних доказів сплати боргу позивачеві, суд вважає, що вимоги в частині стягнення основного боргу-3995грн.97коп. є обґрунтованими, підтвердженими доданими розрахунками, матеріалами і підлягають задоволенню.
Вимоги про стягнення пені у розмірі 249грн. 34коп., нарахованої за період з 24.01.2007р. по 08.06.2007р., позивач обґрунтовує пунктом 9.2 вищезгаданого договору, згідно з яким відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язань за договором у вигляді пені у розмірі 0,5% від не перерахованої суми за кожний день прострочення платежу. Колегія суддів знаходить представлений розрахунок обґрунтованим та таким, що не суперечить статті 232 Господарського кодексу України.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів у розмірі 51грн.95 коп., нарахованих за період з січня 2007р. по травень 2007р., та 44грн. 67коп. річних процентів, нарахованих за період з 24.01.2007р. по 08.06.2007р., суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо доводів та заперечень заявника апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що
звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Сторонами договору узгоджено, що покупець приймає продукцію за ціною, зазначеною у накладній.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Статтею 530 цього ж кодексу встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки матеріалами справи доведено та не заперечується відповідачем і його представником факт отримання від позивача за договором запасних частин, та враховуючи забезпечення Конституцією України кожному громадянину судовий захист порушеного права, що і є у даному випадку, колегія суддів не вбачає підстав вважати договір від 08.07.2005р. неукладеним.
Висновок суду першої інстанції відповідає закону, підстави для його скасування або зміни відсутні.
Викладені в апеляційній скарзі доводи спростовуються вищенаведеним.
Керуючись статтями 101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго” в особі Оріхівського району електричних мереж, м.Оріхів Запорізької області, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2007р. у справі № 22/338/07-8/389/07 - без змін.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Мойсеєнко Т. В. Хуторной В.М.