КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-14004/08 Головуючий у 1-й інстанції: Літвин О.Т.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
У Х В А Л А
Іменем України
"22" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді: Дурицької О.М.,
суддів: Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року по справі за адміністративним позовом прокурора Попільнянського району Житомирської області в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області до ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2008 року прокурор Попільнянського району Житомирської області в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України заборгованість по сплаті фінансових санкцій в загальному розмірі 10 200,00 грн. згідно постанов ТУ Головдержінспекції на автомобільному транспорті №№ 022587, 022589, 022590 та 022593 від 12.03.08 р., № 022576 від 07.03.08 р. та № 022712 від 23.04.08 р..
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року позовні вимоги прокурора Попільнянського району Житомирської області в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету 10 200,00 грн. фінансових санкцій.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв’язку з чим просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог заявленого позову.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області були проведені перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в ході яких було встановлено порушення відповідачем вимог частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Суть вказаного порушення полягає в тому, що під час надання послуг з перевезення вантажів, водії керуючи автомобілями марки Мерседес Бенц, д.н.з. НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3, не мали при собі належним чином оформленого дорожнього листа, документів на оплату транспортних послуг та договору із замовником транспортних послуг. Крім цього, під час перевірки було зафіксовано факт надання послуг з нерегулярних перевезень пасажирів без попереднього оформлення узгодження на нерегулярні пасажирські перевезення.
За результатами вищевказаних перевірок посадовою особою Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області були складені акти №054033 від 11.01.2008 року, №055092 від 28.01.2008 року, №055109 від 05.02.2008 року, №055161 від 14.02.2008 року, №055164 від 15.02.2008 року та №061166 від 21.03.2008 року(а.с.19,41, 14, 37, 8, 33), на підставі яких начальником Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області Свідзінським Л.С. були прийняті постанови про застосування до відповідача фінансових санкцій в загальному розмірі 10 200,00 грн., а саме: № 022576 від 07 березня 2008 року, №№ 022587, 022589, 22590, 022593 від 12 березня 2008 року та №022712 від 23.04.2008 року. (а.с.16, 11,5, 35, 39).
Відповідач не погоджується з вищевказаними постановами, що були прийняті начальником Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області Свідзінським Л.С., та посилається на відсутність з його боку порушень норм діючого законодавства про автомобільний транспорт.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Наказом Міністерство транспорту та зв'язку України наказом від 14.12.2005р. №888, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.12.2005р. за №1573/11853 затверджено Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, пунктами 1, 4 та 5 якого передбачено, що Територіальне управління Головавтотрансінспекції в Житомирській області є територіальним структурним підрозділом Головавтотрансінспекції без права юридичної особи. Основними завданнями територіальних управлінь Головавтотрансінспекції у відповідному регіоні визначено здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування, територіальні управління Головавтотрансінспекції відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний контроль за суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються Законом України “Про автомобільний транспорт” від 5 квітня 2001 року № 2344-III.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону, автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно ст.6 зазначеного Закону, в складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонує урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, який здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до положень статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Зокрема, документами для водія легкового автомобіля є: посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.
При дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів було встановлено, що на момент проведення вищевказаних перевірок у найманих відповідачем водіїв були відсутні документи, необхідні для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень, а саме: договір із замовником транспортних послуг, узгодження на здійснення нерегулярних перевезень, належним чином оформлений дорожній лист та документи на оплату транспортних послуг.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, до автомобільних перевізників застосовуються санкція за надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Накладати такі санкції від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту уповноважені посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Крім цього, колегія суддів зважає на наявність в матеріалах справи копії постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2009 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у справі за її позовом до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області про стягнення фінансових санкцій про скасування постанов про застосування фінансових санкцій.
Матеріали справи не містять доказів того, що вказані судові рішення оскаржувалися відповідачем в касаційному порядку, а відтак відповідно до ст. 254 КАС України набрали законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
О.М. Дурицька
Г.М. Бистрик
Л.П. Борисюк
Повний текст ухвали складено та підписано –29.06.11 р.