Справа №2-6116/11            

      РІШЕННЯ

       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 року Приморський районний  суд  м. Одеси  у  складі:  

головуючого  судді - Турецького О.С.                                

при  секретарі –Курченко В.М.                                                                         

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов ОСОБА_1 до Комерційного банку Акціонерне товариство «Місто Банк»про зміну формулювання причин звільнення в трудовій книжці, -  

В С Т А Н О В И В :

Приморським районним судом м. Одеси розглянута справа за позовом  ОСОБА_1 до Комерційного банку Акціонерне товариство «Місто Банк»про зміну формулювання причин звільнення в трудовій книжці.

Свій позов позивач обґрунтував наступним: 02.04.2007 року позивач був призначений на посаду директора Одеської філії КБ ТОВ «Місто банк». За час роботи позивач не мав стягнень та зауважень. 15.11.2007 року позивач подав відповідачеві заяву про звільнення за власним бажанням, відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Однак ніякої реакції на цю заяву не послідувало. Тому 12.12.2007 року позивач подав відповідачеві повторну заяву про звільнення за власним бажанням, відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Після сплину двотижневого строку з моменту подання заяви позивач на роботу не вийшов і фактично припинив виконувати свої обов'язки.

Однак не зважаючи на наведене вище, позивач був офіційно звільнений з посади директора Одеської філії КБ ТОВ «Місто банк»лише 17.03.2008 року, згідно із Наказом № 1 І-ОС від 17.03.2008 року, і як раптово виявилося підставою звільнення послужив п.2 ст.41 КЗпП України з формулюванням - у зв'язку із втратою довір'я з боку власника, що у свою чергу являється цілком необґрунтованим та незаконним у даному випадку.

Позивач вважає, що підстав для його звільнення з причини недовіри не було, оскільки не було встановлено за час його працювання на зазначеній посаді ніяких фактів його вини, які могли би послужити для втрати довіри і звільнення у зв'язку з втратою довіри, тому позивач просить суд змінити причину звільнення на ч. 1 ст. 38 К3пП України, тобто за власним бажанням.

Таким чином, на думку позивача його позивні вимоги щодо визнання незаконною причину звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпП України є цілком обґрунтованими і підлягають задоволенню.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову.

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлені такі докази по справі.

02.04.2007 року позивач був призначений на посаду директора Одеської філії КБ ТОВ «Місто банк». За час роботи позивач не мав стягнень та зауважень. 15.11.2007 року позивач подав відповідачеві заяву про звільнення за власним бажанням, відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Однак ніякої реакції на цю заяву не послідувало. Тому 12.12.2007 року позивач подав відповідачеві повторну заяву про звільнення за власним бажанням, відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Після сплину двотижневого строку з моменту подання заяви позивач на роботу не вийшов і фактично припинив виконувати свої обов'язки.

Однак не зважаючи на наведене вище, позивач був офіційно звільнений з посади директора Одеської філії КБ ТОВ «Місто банк»лише 17.03.2008 року, згідно із Наказом № 1 І-ОС від 17.03.2008 року, і як раптово виявилося підставою звільнення послужив п.2 ст.41 КЗпП України з формулюванням - у зв'язку із втратою довір'я з боку власника, що у свою чергу являється цілком необґрунтованим та незаконним у даному випадку.

Позивач вважає, що підстав для його звільнення з причини недовіри не було, оскільки не було встановлено за час його працювання на зазначеній посаді ніяких фактів його вини, які могли би послужити для втрати довіри і звільнення у зв'язку з втратою довіри, тому позивач просить суд змінити причину звільнення на ч. 1 ст. 38 К3пП України, тобто за власним бажанням.

Судом встановлено, що позивачем порушено строк на звернення до суду з позовом про зміну формулювання звільнення, який не підлягає поновленню судом з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позивач був звільнений 17.03.2008 в установленому законом порядку та з ним був проведений розрахунок при звільненні, що підтверджується наданим ним до суду наказом про звільнення та трудовою книжкою.

При звільненні з 17.03.2008 позивач ознайомився з підставою звільнення та отримав трудову книжку із зазначеною підставою звільнення п. 2 ст. 41 КЗпП України «втрата довір'я з боку власника», що сторонами не оспорюється доказуванню не підлягає згідно ст. 61 ЦПК.

Таким чином, позивач дізнався про формулювання звільнення з 17.03.2008 з наказу та отриманої трудової книжки.

На підставі ст. 233 КЗпП України позивач міг у встановлений законом 3-місячний строк до 17.06.2008 звернутися до суду з заявою про вирішення трудового спору.

На цей час встановлений законом 3-місячний строк закінчився, і у суду відсутні підстави для поновлення строку згідно ст. 234 КЗпП України.

Сплив встановленого законом строку для звернення до суду та обізнаність позивача про звільнення з порушенням, на його думку, його прав підтверджується також тим, що у 2008 році він вже звертався з позовом з аналогічними вимогами про звільнення з підстави "за власним бажанням", за його заявою цей позов залишено без розгляду.

Зазначене свідчить, що позивачем пропущено встановлений законом 3—місячний строк для звернення до суду з заявою про зміну формулювання причин звільнення. Строки, що встановлені ст. 233 КЗпП, не перериваються і не призупиняються, і у суду відсутні підстави для їх поновлення.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснюється, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити й обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушені строки.

У даному випадку при звільненні з 17.03.2008 у позивача відсутні поважні причини, які б не залежали від працівника і завадили йому звернутися в установлені строки із заявою про захист своїх прав.

Вказане підтверджується тим, що наданий позивачем епікриз про лікування в термін 04.03.2008-10.03.2008, тобто протягом тижня і до дати звільнення, не встановлює і не може встановлювати причину пропуску 3-місячного строку після дати звільнення.

Так само лист від 10.04.2008 іноземної компанії з місцем реєстрації на Британських Віргінських островах про запрошення консультувати у м. Чернігів позаштатно не встановлює і не може встановлювати причину пропуску встановленого 3-місячного строку для звернення до суду.

Викладене свідчить, що наведені Позивачем причини пропуску строків звернення до суду не переконують, що вони є поважними. Наданий епікриз та лист не перешкоджали зверненню в суд, а тому ця причина не може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до районного суду. Також суд приймає до уваги, що після дати звільнення Позивач близько 36 місяців, тобто майже три роки при встановленому законом 3-місячному терміні не звертався до суду за захистом своїх інтересів. Це вказує, що Позивач зневажливо ставився до захисту своїх прав.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові має бути відмовлено з цих підстав.

Як свідчить пояснення представника відповідача, та які не були спростовані представником позивача, позивачем не подавалося до юридичної особи КБ ТОВ "Місто Банк", наказом Голови Правління якого було його призначено на посаду та який знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 11, заяв про звільнення. На цю адресу Позивач ні особисто, ні рекомендованим листом не надсилав заяв чи інших повідомлень про звільнення. Як зазначає представник відповідача, позивач фактично фальсифікував вказані заяви, які ним додаються, використовуючи службовий стан. Зміст заяв свідчить, що позивач, як директор Одеської філії фактично їх подавав сам собі в Одеську філію за адресою м. Одеса, пров. Лермонтовський, 13. Тобто особа, яка має права прийняття на роботу і звільнення з роботи - Голова Правління КБ ТОВ "Місто Банк" - заяв Позивача не отримувала і отримувати не могла.

Викладене свідчить, що посилання Позивача на подання заяви про звільнення не підтверджуються належними доказами, а наявні у справі докази свідчать, що Позивачем особі, яка має права прийняття на роботу і звільнення з роботи, та до юридичної особи КБ ТОВ "Місто Банк" заяви про звільнення не надавалось.

Доводи позовної заяви, що підстав для звільнення з причин недовіри не було, оскільки не було встановлено за час праці ніяких фактів правопорушень з боку Позивача, спростовуються наступними доказами.

Так, прокуратурою Приморського району м. Одеси було внесено Припис від
29.02.2008 №Н-12 Ж-08 про усунення порушень вимог закону України "Про банки і банківську діяльність".

В ньому зазначається, що "всупереч вимогам чинного законодавства Одеським філіалом КБ ТОВ "Місто Банк" було порушено процедуру кредитування та перевірки кредитоспроможності позичальників", та зобов'язано банк розглянути припис прокурора та притягнути до відповідальності осіб, винних у вказаних порушеннях.

На виконання вимог закону КБ ТОВ "Місто Банк" вжив заходів щодо усунення виявлених порушень та повідомив прокуратуру в установленому законом порядку, зокрема, про службове розслідування виявлених фактів та про втрату довіри з боку власника до директора філії, який згідно п. 5.5 Положення про Одеську філію КБ ТОВ "Місто Банк" надає дозвіл на відкриття рахунку та дозволяє надання кредитів, що видаються філією.

Викладене свідчить, що доводи Позивача про відсутність встановлених фактів правопорушень спростовуються наданими доказами, а Позивач як посадова особа, уповноважена на розподіл і розпорядження грошовими коштами філії, втратив довіру.

Аудиторським висновком за результатами перевірки Одеської філії КБ ТОВ "Місто
Банк" від 30.11.2007 (додаток 8), з яким Позивач був ознайомлений та зобов'язаний вжити заходів по виправленню ситуації, встановлено:

-          незадовільну роботу з організації кредитування в філії,

-          збитки в розмірі -3,3 млн. грн., з них позаплановий збиток -2,6 млн. грн.,

-          порушення законодавства України по організації внутрішньобанківської системи із запобігання легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом,

-          низький рівень менеджменту філії,

-          перевищення філією лімітів повноважень по виданим кредитам,

-          інші порушення.

Численні порушення у філії, яку очолював Позивач як посадова особа з правом розпорядчого підпису розпорядження грошовими коштами і матеріальними цінностями, неодноразово встановлювались службовими розслідуваннями та записками департаменту фінансового менеджменту від 17.03.2008 , служби безпеки банку від 23.10.2007, юридичного департаменту від 10.02.2008.

Викладене свідчить, що доводи Позивача про відсутність встановлених фактів правопорушень спростовуються наданими доказами, Позивач, який був уповноважений на розподіл грошових коштів, закріплених за філією, втратив довіру, а позовна заява є безпідставною.

В зв'язку з встановленими порушенням в діяльності Одеської філії та збитками філії в великих розмірах Позивача було зобов'язано провести інвентаризацію активів та зобов'язань філії та передати справи - наказами Голови Правління КБ ТОВ "Місто Банк" №120-ДСК від 11.12.2007 та №123-ДСК від 14.12.2007.

На порушення вимог законодавства і вказаних наказів №123-ДСК та №120-ДСК ОСОБА_1 не забезпечив проведення інвентаризації активів та зобов'язань Одеської філії та не передав справи. Згідно ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації  визначаються   власником (керівником)   підприємства,   крім   випадків,   коли  її  проведення   є   обов'язковим   згідно   з законодавством.

Відповідно до п. 3. Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків

(наказ Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року N 69) проведення  інвентаризації є обов'язковим, зокрема:

о    перед складанням річної бухгалтерської звітності,

о    при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому - передачі справ);

о    за приписом судово-слідчих органів;

о   при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі).

Позивач не виконав вимоги закону і наказу і не передав справи за актами та передаточним балансом. Відповідно, КБ ТОВ "Місто Банк" був позбавлений можливості передати управління філією іншій посадовій особі, яка б прийняла матеріальні цінності, активи і зобов'язання і справи філії за актом та передаточним балансом, як це передбачено законом, а незаконні дії та невиконання Позивачем службових обов'язків спричинило втрату до нього довіри.

Твердження Позивача про те, що на посаді директора Одеської філії КБ ТОВ "Місто Банк", безпосередньо матеріальні цінності він не обслуговував і не розподіляв їх не відповідають законним фактичним обставинам справи.

Згідно наказу №03 БТ/ОФ від 03.07.2007 Позивач є основним відповідальним за грошове сховище та за відкриття-закриття та опечатування грошового сховища Одеської філії КБ ТОВ "Місто Банк".

Відповідно посадової інструкції Позивача він підписував документи, які є підставою для приймання та видачі коштів та товарно-матеріальних цінностей, а також розрахункові документі, кредитні та фінансові зобов'язання, підписував господарські договори; згідно п. 5.5 Положення про Одеську філію КБ ТОВ "Місто Банк" Позивач видавав довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей, надавав дозвіл на відкриття рахунків та надання кредитів в межах повноважень, тобто був працівником, що безпосередньо обслуговував та розподіляв грошові цінності при виконанні філією готівкових та безготівкових операцій.

Згідно п. 2 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року N 337, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 р. за N768/8089, відповідальні особи сховища цінностей - посадові особи, яких призначено згідно з наказом керівника банку і на яких покладено обов'язки щодо зберігання готівки операційної каси та інших цінностей у сховищі цінностей і виконання операцій з ними.

Відповідно п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року N9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" звільнення з підстав втрати довір'я (п. 2 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Відповідно ч. 2. п. 12.2 Колективного договору КБ ТОВ "Місто Банк", з яким позивач був ознайомлений під особистий підпис, працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, видачею, переведенням або застосуванням у процесі діяльності безготівкових грошових коштів та/або нематеріальних активів, є працівники, що мають право підпису розрахункових та платіжних документів, документів, що є підставою для прийому і видачі товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також розрахункових кредитних і фінансових зобов'язань та господарських договорів. Такі повноваження їм можуть бути надані посадової інструкцією, наказом, довіреністю.

Директори філії мають право розпоряджатися безготівковими коштами, закріпленими за філією, що передбачено банківським законодавством. Так, згідно п. 7а) гл. 1 р. II Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 16 серпня 2006 року N320, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2006 р. за N1035/12909, право першого підпису розпоряджання кореспондентським рахунком і підпису розрахункових документів належить керівнику філії та уповноваженим службовим особам.

Право першого розпорядчого підпису означає право на прийняття рішення про здійснення активних операцій - надання кредиту, купівлю цінних паперів, розміщення ресурсів, перерахування коштів, придбання основних засобів та інших цінностей.

Позивачу було надано право першого підпису розрахунково-платіжних документів Одеської філії КБ ТОВ "Місто Банк" наказом №45-ОС від 02.04.2007.

Викладені вимоги законодавства та наказів свідчать, що Позивач був працівником, що безпосередньо розподіляв та розпоряджався грошовими і матеріальними цінностями, що були закріплені за Одеською філією при виконанні Одеською філією КБ ТОВ "Місто Банк" готівкових та безготівкових операцій, а допущені ним службові проступки і правопорушення свідчать про винну поведінку і наявність конкретних обставин, які спричинили втрату довіри до нього з боку роботодавця.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 41, 233, 234, КЗпП України, Постановою Пленуму ВСУ № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 до Комерційного банку Акціонерне товариство «Місто Банк»про зміну формулювання причин звільнення в трудовій книжці –відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.  

Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                              О.С.Турецький