ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" лютого 2008 р. Справа № 44/469-07
вх. № 12549/4-44
Суддя господарського суду Дюкарєва С.В.
при секретарі судового засідання Аврамова Т.М.
за участю представників сторін:
позивача - Яснолобов О.В. дов. від 26.10.2007 року
1-го відповідача - не з'явився
2-го відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Кулиничівська селищна рада, смт. Кулиничі
до ФОП ОСОБА_1., м. Харків
ТОВ "Сонаві", м. Харків
про визнання недійсним договорів
ВСТАНОВИВ:
Позивач просить суд визнати неукладеним договір купівлі-продажу товару б/н від 02.06.2005р. про продаж товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Сонаві” об'єкта незавершеного будівництва промислового комплексу “Затишне”, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1.
Позивач у судовому засіданні 23.01.2008р. позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.
Перший відповідач (Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1) у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав.
Другий відповідач (товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Сонаві”) у судове засідання не з'явився.
Згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області № 46/2-14245 від 29.11.2007р. товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Сонаві” видалено з ЄДРПОУ 10.01.2006р. в зв'язку з припиненням юридичної особи.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 23.01.2008р. оголошено перерву до 04.02.2008р. для виготовлення повного тексту рішення по справі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.
Між першим та другим відповідачем 02.06.2005р. укладено договір купівлі-продажу товару, у відповідності до умов якого другий відповідач зобов'язався передати у власність першого відповідача товар, визначений в додатку № 1 до договору, а перший відповідач прийняти цей товар та оплатити його.
З додатку № 1 до договору купівлі-продажу від 02.06.2005р. вбачається, що товаром виступає об'єкт незавершеного будівництва промислового комплексу “Затишне”, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район.
Посилаючись на те, що даний договір суперечить вимогам чинного законодавства, а саме ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Згідно з положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має учинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Як вбачається зі статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Чинним законодавством України не передбачено такого способу захисту порушеного права як визнання угоди неукладеною, а тому суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем невірно обрано спосіб захисту його порушеного права.
З урахуванням фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання неукладеним договору купівлі-продажу товару б/н від 02.06.2005р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю фірма “Сонаві” та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Відносно позовних вимог щодо другого відповідача суд вважає за необхідне в цій частині провадження у справі припинити на підставі п. 6 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано, а згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області № 46/2-14245 від 29.11.2007р. товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Сонаві” видалено з ЄДРПОУ 10.01.2006р. в зв'язку з припиненням юридичної особи.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 20, 207 Господарського кодексу України, статтями 16, 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 21, 33, 43, 47-49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
В частині позовних вимог щодо другого відповідача провадження у справі припинити.
Повний текст рішення оголошено у судовому засіданні 04.02.2008р.
Суддя Дюкарєва С.В.