Справа № 2-19/2011 року.

          Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

2 червня 2011 року

          Володарсько–Волинський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді:                                  Сульженка Л.П.

при секретарі:                                           Малецькій М.О.

за участю відповідача                              ОСОБА_1

представників відповідачів –позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3                                       

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарсько-Волинського районного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Іршанської селищної ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину частково недійсним і за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Іршанської селищної ради про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, вказуючи, що 15 грудня 1987 року її дід подарував будинок своєму сину ОСОБА_6 Про даний договір дарування її бабуся ОСОБА_7 не знала і зробила заповіт на все її майно на її (позивачки) користь. Враховуючи, що спірний будинок побудований в період шлюбу і є спільною сумісною власністю, тому кожен із подружжя має право власності на ? частини, а тому ОСОБА_8 не мав права вчиняти договір дарування цілого будинку. У судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала, а зустрічний позов про визнання заповіту не визнала в повному обсязі.

          Представники відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позов про визнання договору дарування не визнали, вказуючи, що померла ОСОБА_7 знала про договір дарування і не була проти цього. Протягом трирічного терміну позовної давності з моменту укладення договору дарування домоволодіння ніхто не звернувся з вимогою про визнання угоди не дійсною із-за порушення їх прав з такою вимогою могла звернутися тільки бабуся, яка фактично дала згоду на відчуження домоволодіння на користь сина. Посилання позивача на домову книгу в якій зазначається, що ОСОБА_7 проживала в спірному будинку не є доказом і не може підтверджувати право власності. Позов про визнання договору дарування частково недійсним відповідачі не визнали, а свій позов про визнання заповіту недійсним підтримали в повному обсязі.

          Заслухавши сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого.

          Згідно ст.23 КпШС України (редакція 1963 року), слідує, що майном, яке нажите під час шлюбу, подружжя розпоряджається з спільної згоди.

          Як слідує з матеріалів справи і як встановлено в суді ОСОБА_7 згоди на відчуження своєї частини в спільному майні ОСОБА_8 не давала.

          Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 підтвердили той факт, що ОСОБА_7 незадовго до смерті висловлювалась про те, що все своє майно буду заповідати ОСОБА_1  Крім того в розмовах вона висловлювала свою думку про те, що майно буде ділити порівну між сином ОСОБА_6 і ОСОБА_1 Вона була при ясному розумі, оцінювала свої поступки і бажала їх наслідків.

          Секретар Іршанської селищної ради ОСОБА_12 в суді пояснила, що вона заповіт

- 2 -

оформляла в приміщенні Іршанської селищної ради. ОСОБА_7 була дієздатна, виявила свою волю добровільно, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 її доглядає, допомагає по господарству і вона за це вирішила оформити все своє майно по заповіту внучці. При оформленні заповіту порушень діючого законодавства допущено не було.

          Вирішуючи питання про зустрічний позов, суд враховує викладене вище і вважає, що заповіт дійсний і не може бути визнаний недійсним.

          Відповідачі-позивачі в особі своїх представників не надали суду доказів про те, що ОСОБА_8 вчинив договір дарування за спільною згодою з ОСОБА_7, так як у витребуваних документах з архіву така згода відсутня. Крім того достовірно встановлено, що ОСОБА_7 під час життя не висловлювала свою думку про договір дарування так як ймовірно не знала про нього, про що свідчать її послідовні дії.

          До показів свідків зі сторони відповідачів –позивачів ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15Ш.і ОСОБА_16 суд відноситься критично і до уваги не приймає, так як вони з ОСОБА_7 не спілкувались постійно і дали свої покази, які грунтуються на висловлюваннях відповідачів-позивачів.

          На підставі викладеного суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 про визнання договору дарування частково недійсним (на ? частину) знайшов своє підтвердження, так я к згідно діючого законодавства здійснення дій по відчуженню майна одним із подружжя необхідна пряма згода другого з подружжя виражена в письмовій згоді, а тому підлягає до задоволення.

          Думка відповідачів-позивачів про те, що пропущено трьохрічний вік позовної давності є хибною, так як ОСОБА_1 в своїх поясненнях стверджує, що про договір дарування їй і ОСОБА_7 стало відомо незадовго до смерті останньої, а позов подано у березні 2010 року, а ОСОБА_7 померла 28 квітня 2008 року, а тому строк позовної давності не пропущений.

          Позов ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, а тому повинен бути залишений без задоволення.

          Керуючись ст.ст.208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.203, 209, 215, 1247, 1249, 1251 ЦК України, ст.23 КпШС України, суд, -

В  И  Р  І  Ш  И  В  :

          Договір дарування від 15 грудня 1987 року вчинений секретарем Іршанської селищної Ради народних депутатів Володарсько –Волинського району Житомирської області житлового будинку №10 по вул.Лісній в смт.Іршанськ Володарсько –Волинського району Житомирської області між ОСОБА_8 і ОСОБА_6 визнати частково недійсним на ? частину спірного будинку.

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, Іршанської селищної ради про визнання недійсним заповіту ОСОБА_7 від 19 жовтня 2007 року посвідчений секретарем Іршанської селищної ради Володарсько –Волинського району Житомирської області залишити без задоволення за безпідставністю.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Житомирської області через Володарсько –Волинський районний суд.

          Головуючий /підпис/

Копія вірна.

Суддя:                                                                         Сульженко Л.П.