Справа №2-а-2132/11

                                                                     ПОСТАНОВА

                                                                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 06 травня 2011 року                                                                         м. Білогірськ

        Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

       Головуючого                                                                           - судді Соколовського І.С.

       при секретарі                                                                           - Аблякімовій В.Н.

       за участі представника позивача                                           - ОСОБА_1,

       представника відповідача                                                      - ОСОБА_2,

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білогірську адміністративну позовну заяву ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про визнання дій щодо виплати щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій незаконними, стягнення суми та зобов’язання вчинити певні дії,

                                                                            ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій до 5 травня за 2007-2009 р. з урахуванням компенсації невиплаченої заборгованості (інфляції) в сумі 15992, 46 грн. та про зобов’язання управління праці проводити відповідну доплату, починаючи з 2010 року.    

В обґрунтування позову зазначив, що він є учасником бойових дій. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»він має право щорічно до 05 травня отримувати одноразову грошову допомогу в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Однак, у 2007 році йому відповідачем було виплачено 280 грн., у 2008 році 310 грн., у 2009 році 340 грн.

У зв’язку з чим просить суд стягнути з Управління праці та соціального захисту населення  Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим недоплачену суму одноразової грошової допомоги за 2007-2009 рік з урахуванням компенсації невиплаченої заборгованості (інфляції) в сумі 15992, 46 грн., а також зобов’язати управління праці проводити відповідну доплату, починаючи з 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити з мотивів викладених в позовній заяві.

Представником позивача в судовому засіданні позовні вимоги не уточнювалися.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим  ОСОБА_2, позов не визнала мотивуючи тим, що всі виплати позивачу проводились і проводяться відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік. Виплата ОСОБА_3 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня Управлінням праці та соціального захисту населення здійснювалось відповідно до норм чинного законодавства України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, думку представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, вважаю, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією  чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

В нормі статті 8 КАС України зазначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.         

Відповідно до ч. 1 ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.    

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 є учасником бойових дій і користується пільгами встановленими законодавством України для ветеранів війни, що підтверджується посвідченням серії АА № 487457 (а.с.46).  

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу здійснювалась одноразова грошова допомога, яка  передбачена спеціальним Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551- XII до 05 травня  у  2007 році –280 грн., у 2008 році –579, 75 гривень (310 грн.), у 2009  році - 340 грн.  (а.с.37).

Правовий статус учасника бойових дій, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551- XII.

Розділом ІІІ цього Закону визначені пільги для учасників бойових дій та гарантії їх соціального захисту, стаття 12  якого передбачає пільги учасникам бойових дій.    

Відповідно до ч. 5 ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року № 489 «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію норм ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щодо розміру виплат щорічної разової грошової допомоги зупинено на 2007 рік, а статтею 29 цього Закону встановлено нові розміри виплат такої допомоги, учасникам бойових дій  –280 грн.

Згідно з Рішенням КСУ від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Отже, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо розміру грошової допомоги, на час її нарахування та виплати позивачу діяли і підлягали виконанню органами державної влади, а втратили чинність вже після 05 травня із 09 липня 2007 року –з часу ухвалення рішення Конституційним судом України, що свідчить про правомірність нарахування Управлінням праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації АР Крим щорічної разової допомоги учаснику бойових дій за 2007 рік в розмірі 280 грн., про що зазначив позивач в позові і зазначену виплачену суму не оспорює (а.с.2).   

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якими визначено, що розмір разової грошової допомоги щорічно до 05 травня учасникам бойових дій, визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України».

Розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня у 2008 році встановлено постановою КМУ від 12 березня 2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань», відповідно до якої позивач у 2008 році отримав 310 грн. (позовна заява а.с.2), а відповідно до квитанції –579.75 грн. (а.с.37).  При цьому факт отримання саме цієї суми – 310 грн. не оспорює позивач.  

Згідно з Рішенням КСУ від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни внесені до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Отже, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», щодо розміру грошової допомоги, на час її нарахування та виплати позивачу діяли і підлягали виконанню органами державної влади, а втратили чинність вже після 05 травня із 22 травня 2008 року –з часу ухвалення рішення Конституційним судом України, що свідчить про правомірність нарахування Управлінням праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації АР Крим позивачу щорічної разової допомоги учаснику бойових дій  за 2008 рік в розмірі 310 грн.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони України та інші нормативно –правові акти не мають зворотної дії в часі. Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність.

А тому, за періоди із 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року, та із 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року Закони України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були чинними та підлягали виконанню, лише із дати прийняття КСУ своїх рішень позивач має право на виплату допомоги до 05 травня у розмірах, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»встановлено, що у 2009 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань», учасникам бойових дій здійснюється у розмір 340 гривень. Відповідно до квитанції на аркуші справи 37 зазначена суму позивачу була виплачена.      

Положення Закону України «Про Державний бюджет України», до моменту виплати разової грошової допомоги позивачу, а саме до 05 травня 2009 року,  КСУ не визнані неконституційними.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 05 травня ветеранам війни.    

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.   

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».    

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.    

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд застосовує положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.    

Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Належна позивачу грошова допомога була виплачена Управлінням праці і соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації АР Крим  у передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України»розмірі, законні підстави для нарахування, виплати або стягнення такої допомоги у більшому розмірі відсутні.

За таких обставин, суд вважає, що виплата разової грошової допомоги до 05 травня за 2007-2009 рік позивачу здійснена Управлінням праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації АР Крим на підставі, в межах та у спосіб передбачених законом.     

Не підлягають задоволенню також позовні вимоги про покладення зобов’язання на відповідача в подальшому, а саме з 2010 року, здійснювати нарахування та виплату щорічної разової допомоги як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року, оскільки ці вимоги є такими, що заявлені на майбутнє: у суду немає підстав вважати, що і в подальшому права позивача будуть порушуватися. Захисту підлягають саме порушені права.

Судові витрати суд розподіляє у порядку ч.5 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 3,7,8,9-12,18,23,71,72,86,94,158-163,167, КАС України,  суд

                                                                 ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації АР Крим про визнання дій щодо виплати щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій незаконними, стягнення суми та зобов’язання вчинити певні дії –відмовити

Постанову може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Білогірський районний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.  

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

         Суддя: